Постанова

від 04.06.2013 по справі 825/1548/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1548/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брас» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

18.04.2013 року Державна податкова інспекція у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брас» (далі - ТОВ «Брас») та просить стягнути з розрахункових рахунків відповідача штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, порушення норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 2340,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства. Однак відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносить податки до бюджету, внаслідок чого має податковий борг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що штрафна санкція за порушення РРО була нарахована податковим органом за податковими повідомленнями-рішеннями від 06.01.2005 року № 0000132323/0, від 01.04.2005 року № 0000132323/1 в розмірі 19975,55 грн., які оскаржувались відповідачем. Постановою господарського суду Чернігівської області від 08.07.2008 року, яка набрала законної сили, по справі № 16/120/4/4/4 визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення від 06.01.2005 року №0000132323/0, від 01.04.2005 року № 0000132323/1 в частині визначення ТОВ «Брас» штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в якості податкового зобов'язання з наслідками, передбаченими Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також представники відповідача посилались на пропущення позивачем строків звернення до суду та стягнення штрафних санкцій. Наголошували на тому, що сума штрафних санкцій в розмірі 19975,55 грн. стягненню не підлягає починаючи з 21.07.2009 року, відповідачем сплачено суму штрафних санкцій в повному обсязі, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями № 0001762323 від 18.04.2011 року, № 0004882323 від 13.10.2011 року, № 0005062323 від 28.10.2011 року, № 0005012323 від 20.10.2011 року, № 000562323 від 15.02.2012 року, №000612323 від 15.02.2012 року на загальну суму 2380 грн., а тому представники відповідача просять відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Брас» (ідентифікаційний код-30977645) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 13.07.2000 року та взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові з 18.07.2000 року за № 03306, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.03.2013 року та довідкою про взяття на облік платника податків від 11.01.2012 року № 114/10/29-017 (а.с. 6-8,10).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платників у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

ТОВ «Брас» має такі відкриті розрахункові рахунки в установах банків: № 26007037477, Полікомбанк, МФО 353100, № 26041037477, Полікомбанк, МФО 353100, № 260080176779, Укрексімбанк, МФО 333649, що підтверджується службовою запискою від 14.11.2012 року № 2219 (а.с. 9).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.

Відповідно до пп. 14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

На підтвердження того, що відповідач має податкову заборгованість за порушення законодавства про патентування, порушення норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 2380,00 грн. податковим органом надано наступні докази: довідку ДПІ у м. Чернігові від 01.11.2012 року, податкові повідомлення-рішення від 18.04.2011 року № 0001762323, від 13.10.2011 року № 0004882323, від 28.10.2011 року № 0005062323, від 20.10.2011 року № 0005012323, від 15.02.2012 року № 00005622323, від 15.02.2012 року № 00006122323, на підстав яких виник податковий борг (а.с. 5,11-16,43-44).

Також відповідачу направлено податкову вимогу від 12.05.2011 року № 894, в якій зазначена сума 510,00 грн. податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням станом на 12.05.2011 року. Вона отримана відповідачем 17.05.2011 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

По-перше, як вбачається з пояснень позивача, то сплачені ТОВ «Брас» як податковий борг суми згідно платіжних доручень у 2011-2012 роки зараховувались податковим органом відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України в рахунок погашення податкового боргу згідно черговості його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а саме в рахунок погашення податкового боргу (недоїмки) в сумі 19975,55 грн. по податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2005 року №0000132323/0, від 01.04.2005 року № 0000132323/1 (а.с. 41).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались відповідачем в судовому порядку.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Чернігівської області від 08.07.2008 року, яка набрала законної сили, по справі № 16/120/4/4/4 визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення від 06.01.2005 року №0000132323/0, від 01.04.2005 року № 0000132323/1 в частині визначення ТОВ «Брас» штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в якості податкового зобов'язання з наслідками, передбаченими Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; визнано частково недійсним рішення ДПІ у м. Чернігові про результати розгляду скарги від 23.03.2005 року № 6066/10 25-008 в частині відмови ТОВ «Брас» у скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0000132323/0 від 06.01,2005 року в частині визначення штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в якості податкового зобов'язання з наслідками, передбаченими Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Постанова суду набрала законної сили 21.07.2008 року (а.с. 54-58,59-60).

04.12.2008 року штрафна санкція за порушення законодавства про патентування, порушення норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг була відображена в обліковій картці платника податків ТОВ «Брас» за податковими повідомленнями-рішеннями від 06.01.2005 року № 0000132323/0 та від 01.04.2005 року № 0000132323/1 в розмірі 19975,55 грн. (а.с. 79-94).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, Господарський суд Чернігівської області у своїй постанові послався на необґрунтоване визначення податковим органом штрафних санкцій як суми податкового зобов'язання (податкове повідомлення-рішення від 06.01.2005 року та від 201.04.2005 року), оскільки це суперечить преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181, статтям 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування».

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 (далі - Закон України № 2181) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону України № 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом, у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

У зазначених нормах штраф, накладений податковим органом на ТОВ «Брас» за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не визначений як податок або збір (обов'язковий платіж), а тому податковий орган неправомірно визначив штраф податковим зобов'язанням.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Оскільки штрафні санкції застосовано до ТОВ «Брас» не за порушення правил оподаткування, то у позивача не було законних підстав для визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням на них вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.01.2000 року № 2181 (який втратив чинність з 01.01.2011 року) та Податкового кодексу України (набрав чинності 01.01.2011 року) щодо граничного строку сплати та положень стосовно наслідків несплати.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст. 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент набрання законної сили постановою Господарського суду Чернігівської області) визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому сума 19975,55 грн. штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначена в податкових повідомленнях-рішеннях від 06.01.2005 року № 0000132323/0 та від 01.04.2005 року № 0000132323/1 повинна була бути стягнута контролюючим органом протягом одного року з моменту набрання постановою Господарського суду Чернігівської області від 08.07.2008 року законної сили, тобто до 21.07.2009 року.

По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-п/99, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Водночас 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» цього Кодексу).

Тому слід мати на увазі, що застосування положень Податкового кодексу України можливе лише щодо тих правовідносин, що виникли після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто починаючи з 01.01.2011 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що орган податкової служби в порушення вимог діючого законодавства змінив статус штрафної санкції, визначеної у 2005 році, як адміністративно-господарської санкції на податковий борг як суму грошового зобов'язання у 2011 році та застосував порядок його погашення, передбачений нормами Податкового кодексу України.

Оскільки сума штрафних санкцій за порушення застосування вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» податковим органом в судовому порядку у визначені діючим законодавством строки з підприємства не стягнута, то заявлена позивачем сума стягненню не підлягає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність заявленої суми до стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача податкового боргу з підстав, визначених податковим законодавством, яке в цьому випадку не поширюється на спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова