Ухвала

від 27.05.2013 по справі 2а-11779/12/0170/16

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11779/12/0170/16

27.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кучерука О.В. ,

Кукти М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Кримського аграрно-виробничого підприємства "Кримшовк" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 11.12.12 у справі № 2а-11779/12/0170/16

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Кримського аграрно-виробничого підприємства "Кримшовк" (вул. Севастопольська, 33,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про стягнення заборгованості в сумі 19 403,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського аграрно-виробничого підприємства "Кримшовк" про стягнення заборгованості у розмірі 19 403,98 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.12 у справі № 2а-11779/12/0170/16 позов Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим до Кримського аграрно-виробничого підприємства "Кримшовк" про стягнення заборгованості в сумі 19 403,98 грн. - задоволено.

Стягнуто з Кримського аграрно-виробничого підприємства "Кримшовк" на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим заборгованість в розмірі 19 403,98 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 27.05.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Кримське аграрно-виробниче підприємство "Кримшовк" зареєстровано в Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (реєстраційний номер - 15-01-0160).

Судом першої інстанції встановлено, що Кримським аграрно-виробничим підприємством "Кримшовк" не сплачено обов'язкові платежі з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3 736,53 грн. за липень 2012 року, що підтверджується розрахунком сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2012 року, вимогою № Ю-1511 від 06.09.2012 р., яка отримана відповідачем 13.09.2012 року.

На підставі п. 2 ч. 9 ст. 109 Закону № 1058-IV, за несвоєчасну сплату відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 21.11.2005 р. по 18.05.2011 р. до підприємства була застосована фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 4 862,97 грн. та пені в розмірі 10 804,48 грн. за рішенням № 332 від 03.08.2012 р. яке платник зобов'язаний сплатити протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про таке нарахування. Вищевказане рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені було отримано 13.08.2012 р., не оскаржено, отже є таким, що підлягає сплаті.

Також судом першої інстанції встановлено, що відносно Кримського аграрно-виробничого підприємства "Кримшовк" провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою Господарського суду АР Крим від 11.11.2005 р., цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження по справі про банкрутство, тобто - до 11.11.2005р.

З матеріалів справи, зокрема змісту рішення № 332 від 03.08.2012 р., та розрахунку до цього рішення вбачається, що фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 4 862,97 грн. та пеня в розмірі 10 804,48 грн. були застосовані до відповідача за несвоєчасну сплату їм страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 21.11.2005 р. по 18.05.2011 р. - тобто за період, який виник після порушення провадження по справі про банкрутство КАВП "Кримшовк" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " № 2464-VI від 08.07.2010 року (надалі - Закон), яким встановлено новий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першою ст.1 Закону, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно з п.1 частини 1 статті 4 Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати єдиний внесок лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до розділу IV пункту 4.3 підпункту 4.3.1. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за № 994/18289 обчислення єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України 27.09.2010 року № 21-1 документами, на підставі яких здійснюється облік сум нарахованих платежів шляхом занесення інформації про суми, що підлягають сплаті платниками, до карток особових рахунків платників, є, зокрема, самостійно визначені платником звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), які подаються платниками до органів Пенсійного фонду та на підставі яких здійснюється нарахування єдиного внеску.

Згідно пп.2п.9 ст. 106 Закону № 1058-IV, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу. Одночасне на суми своєчасно не сплачених ( не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 % зазначених сум коштів, розрахована за кожен день прострочення платежу.

Стосовно заперечень відповідача по незастосуванню фінансових санкції та пені до підприємств, яке знаходиться у процедурі банкрутства, судова колегія зазначає наступне.

Основним нормативним актом, визначаючім умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, є Закон України від 14.05.92 р. № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343).

Згідно ст. 1 Закону № 2343, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справа про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів зупиняє виконання зобов'язань боржника перед кредиторами, в тому числі і зобов'язання щодо сплати податків, зборів інших платежів.

При цьому, погашення всіх зобов'язань, в тому числі і зобов'язань щодо сплати податків, зборів інших обов'язкових платежів, а також штрафних санкцій за несвоєчасне погашення таких зобов'язань перед кредиторами зупиняється відносно тих зобов'язань, що виникли до порушення провадження в справі про банкрутство. Відносно поточних зобов'язань боржника перед кредиторами то їх погашення здійснюється на загальних підставах.

Положення статті 12 Закону № 2343, встановлюють, зокрема, заборону нарахувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань які, підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті ст. 1Закону № 2343, де наведено визначення мораторію.

Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Ст.ст. 1,12 Закону № 2343 встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється виключно на зобов'язання боржника перед кредиторами, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, що стосується поточних зобов'язань боржника, то вони погашаються на загальних підставах. Вищевикладене, також стосується податків, зборів інших обов'язкових платежів.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборгованості а зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 2343 лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та не розповсюджується на зобов'язання перед поточними кредиторами, які виниклі після введення мораторію.

Також, судова колегія зазначає, що факт погашення відповідачем заборгованості зі страхових внесків за планом санації станом на певний період, не означає відсутність такої заборгованості протягом більш тривалого строку, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що позивачем правомірно застосовано до відповідача штрафну санкцію та нараховане пеню за рішенням № 332 від 03.08.2012 р., відповідач своєчасно не сплатив суму єдиного внеску, пені та штрафу у загальному розмірі 19 403,98 грн., яка і підлягає стягненню з останнього.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кримського аграрно-виробничого підприємства "Кримшовк" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.12 у справі № 2а-11779/12/0170/16 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.12 у справі № 2а-11779/12/0170/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.Е.Єланська