Рішення

від 23.04.2013 по справі 116/305/13- ц

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

Справа № 116/305/13- ц

Пр. № 2/116/534/13

23.04.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого суді - Хіневич А.М.,

при секретарі - Велішаєвій Е.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Перовської сільської ради про визнання недійсним і скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення Перовської сільської ради Сімферопольського району від 23.05.2008 р. «Про скасування рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району про видачу державного акту ОСОБА_2».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішенням виконавчого комітету Перовської сільської ради від 22.01.1997 р. ОСОБА_2 було передано у постійне користування земельна ділянка площею 0,10 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1. На підставі зазначеного рішення 12.03.1997 р. позивач отримав державний акт на право користування вказаною земельною ділянкою. На зазначеній земельній ділянці позивач розпочав будівництво житлового будинку. Разом з тим, на підставі протесту прокурора Сімферопольського району рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради від 22.01.1997 р. було скасовано рішенням Перовської сільської ради від 23.05.2008 р. Позивач вважає, що прийняте рішення суперечить вимогам ст.19 Конституції України, ст.ст.26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.141 Земельного кодексу України, прийняте з перевищенням повноважень. Таке рішення порушує права землекористувача, що стало підставою для звернення позивача за захистом до суду.

У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача, повноваження якого підтверджені належним чином, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. У минулих судових засіданнях представник позивача також просив позов задовольнити, вказав на те, що рішення Перовської сільської ради суттєво порушує права позивача. Земельна ділянка у позивача не вилучалася, згоди на припинення права користування спірною земельною ділянкою позивач відповідачу не надавав, претензій щодо порушення права користування земельною ділянкою не пред'являлося, у зв'язку із чим, відповідач не мав законних підстав для прийняття рішення про скасування рішення виконавчого комітету, яким вказана земельна ділянка була передана позивачу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. У минулому судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що рішення про виділення земельної ділянки позивачу та її передачу у постійне користування прийняте виконавчим комітетом, тоді як до компетенції виконавчого комітету не віднесено право прийняття рішень щодо розпорядження земельними ділянками. Крім того, представник відповідача посилався на те, що державний акт ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою не видавався, в комітеті з земельних ресурсів, а також в сільській раді відсутні проектна документація на земельну ділянку, що була передана ОСОБА_2, а також відсутній другий екземпляр державного акту, оригіналу державного акту у позивача також не має. Отже права позивача порушені не були. Більш того, представник відповідача просив застосувати строк позовної давнини, оскільки з моменту прийняття оскаржуємого рішення сплинуло більше 3 років.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі у їх сукупності, встановивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені таки факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Перовської сільської ради №5 від 22.01.1997 р. ОСОБА_2 було передано у постійне користування для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських побудов земельна ділянка площею 0,10 га в АДРЕСА_1. (а.с.37)

На підставі Рішення виконавчого комітету Перовської сільської ради №5 ОСОБА_2 отримав державний акт на право постійного користування землею серії І-КМ №011835 від 12.03.1997 р., копія якого було представлена суду. (а.с.10)

Факт державної реєстрації права позивача на користування земельною ділянкою, враховуючи відсутність оригіналу державного акту, підтверджений також державними актами на право приватної власності інших осіб на земельні ділянки, що межують зі спірною земельною ділянкою. Так, з державного акту серії І-КМ №062242 від 28.03.2002 р. на право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, розташовану на території Перовської сільської ради в АДРЕСА_2, а також з державного акту серії ЯГ №2092615 від 06.11.2006 р. на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_3, вбачається, що вказані земельні ділянки межують із земельною ділянкою, що належить ОСОБА_2 (а.с.54-55)

Рішенням 24 сесії 5 скликання Перовської сільської ради від 23.05.2008 р. було задоволено протест прокуратури №1018 від 21.04.2008 р. на рішення №5 виконавчого комітету Перовської сільської ради від 22.01.1997 р., та вказане рішення виконавчого комітету «Про передачу в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських побудов, площею 0,10 га в АДРЕСА_1, ОСОБА_2, було скасовано. (а.с.38)

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2008 р. було відмовлено прокурору Сімферопольського району у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту та припинення права користування ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Рішення суду мотивовано тим, що Прокурором було пропущено строк позовної давнини для звернення до суду за захистом порушених прав. (а.с.11-14)

Правовідносини сторін регулюються ст.ст.169, 172 ЦК України, ст.ст.141-144, 152, п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з положеннями ст. 11 зазначеного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Пунктом 6 ст.59 Закону передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Відповідно до п.7 ст.59 Закону у разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

З приписів п.9 ст.59 Закону вбачається, що відповідна рада може скасувати рішення виконавчого комітету лише в тому випадку, коли таке рішення прийняте в межах власної компетенції виконавчих органів ради.

Власні повноваження виконавчого комітету з питань управління комунальною власністю закріплені в ст.29 Закону України «Про місцеве самоврядування» і серед них не зазначено право розпорядження майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, в тому числі, земельними ділянками.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку з мотивів їх невідповідності Конституції та законам України.

Конституційний суд України в рішенні від 16.04.2009 р. №7-рп зазначив, що ст.3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами, що встановлено ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З урахуванням всього зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідач, скасовуючи рішення виконавчого комітету з підстав його невідповідності закону, тобто визнаючи його незаконним, перевищив свої повноваження, оскільки визнання актів органів місцевого самоврядування незаконними можливо лише у судовому порядку.

Більш того, на підставі рішення виконавчого комітету, яке було скасоване, виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією ОСОБА_2 його суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і, з огляду на його позицію, він заперечував проти їх зміни чи припинення, а тому скасування такого рішення також суперечить вимогам ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Що стосується посилань відповідача на те, що на момент звернення позивача до суду із позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування, сплили строки позовної давнини, то оскільки зміни до ст.268 ЦК України, якими було виключено п.4, відповідно до якого позовна давнина не поширювалася на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, були внесені на підставі закону України від 20.12.2011 р., то з цього моменту загальний строк позовної давнини, встановлений у три роки, не сплив.

З урахуванням зазначеного, з огляду на приписи п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, позов підлягає задоволенню повністю, а рішення Перовської сільської ради від 23.05.2008 р. підлягає скасуванню, як незаконне.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 107, 30 грн., та в дохід держави судовий збір у розмірі 7,40 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 294 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати рішення 24 сесії 5 скликання Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим від 23.05.2008 р. про скасування рішення №5 виконавчого комітету Перовської сільської ради від 22.01.1997 р. «Про передачу в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських побудов, площею 0,10 га в АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_2», незаконним та скасувати.

Стягнути з Перовської сільської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 107,30 грн.

Стягнути з Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим (с. Перово, вул. Шкільна, 7, код 04368352) в дохід держави судовий збір у розмірі 7 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Хіневич А.М.