Рішення

від 27.02.2009 по справі 22/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/35

27.02.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автоекспо»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське слово»

про                  стягнення 594 577, 13 грн.

                                                                                                              суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:             Державін В.В. (довіреність від 25.12.2008р.);

від відповідача:        Поліщук С.В. (довіреність від 17.12.2008р.);

27.02.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

           Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автоекспо»(надалі ТОВ «Компанія «Автоекспо», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське слово»(надалі відповідач) 594 577, 13 грн..

           В ході розгляду справи, судом встановлено, що назву відповідача у позовній заяві зазначено невірно, та зважаючи що позовні вимоги за заявленим позовом звернуті саме до ТОВ «Кіевское слово»(ідент. код 32668427), спір розглядається судом у відношенні вказаного підприємства.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами договором № 13/09 від 09.09.2008р. здійснено оплату в сумі 594 577, 13 грн., однак лист-замовлення на розміщення рекламних матеріалів позивачем не заповнювався, не направлявся редакції та не надавав редакції будь-які матеріали для розміщення (опублікування) їх у виданні «Київське слово». Оскільки редакція послуги визначені договором не надавала, замовник їх не приймав, між сторонами акти прийому-передачі виконаних робіт які б засвідчували факт надання послуг не підписувались, позивачем заявлено вимоги про повернення сплачених коштів.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позовних вимог, як того просив позивач, а заявлене клопотання судом відхилено через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідачем позову не визнано, у відзиві на позовну заяву зазначено про виконання зобов'язань за укладеним з позивачем договором, та безпідставністю у зв'язку з цим заявлених позовних вимог. З боку ТОВ "Кіевское слово" договір було виконано, послуги надані, що підтверджується актом надання послуг з розміщення рекламних оголошень від 26.09.2008р., який сторонами було підписано та який є додатком до Договору № 13/09 від 09.09.2008р..

По виконанню договору, ТОВ "Кіевское слово" виставило ТОВ "Компанія "Автоекспо" рахунок-фактуру № 25 від 29.05.2008р., який позивачем був оплачений.

Доводи позивача щодо наявності підстав для повернення коштів у зв'язку з розірванням договору є необгрунтованими, оскільки згідно п. 8.3. Договору, на який посилається позивач, дія договору може бути достроково припинена на вимогу однієї зі сторін в порядку і за умов, визначених чинним законодавством. За твердженням відповідача договір міг бути розірваний не з додаткових підстав, які могли бути передбачені договором але не визначались ним, а виключно з підстав, визначених чинним законодавством. Інших підстав припинення договору, порівняно з чинним законодавством, договір не встановлював,  а такі підстави були відсутні.

У листі від 24.11.2008р. №254/11 позивач не навів визначених чинним законодавством підстав для розірвання договору від 09.09.2008р. № 13/09. Тому договір не міг вважатись розірваним, в т.ч. з 10.12.2008р. або будь-якої іншої дати, в односторонньому порядку на вимогу однієї із сторін Договору.

Дія договору закінчилась в зв'язку із закінченням визначених ним строків. Сторони не досягли згоди про його розірвання. Спір з приводу розірвання договору судом не розглядався та відповідного рішення не приймав. Тому до закінчення визначених договором строків він не міг вважатись розірваним, підстави для цього були відсутні.

Посилання позивача на п.8.4. укладеного між сторонами Договору від 09.09.2000р. № 12/09, як на підставу розірвання договору є необгрутованим, оскільки цим пунктом передбачено лише, що про намір достроково припинити дію Договору будь-яка сторона зобов'язана письмово попередити іншу сторону не пізніше ніж за 14 днів до обумовленої дати припинення.

Таким чином, п.8.4. Договору, регулюється лише процедура, порядок здійснення фактичних дій, направлених на попередження іншої сторони про припинення дії Договору. Разом з тим, п.8.4. Договору сам по собі не є самостійною підставою та не визначає підстав або умов припинення дії Договору, як на цьому фактично наполягав позивач.

Виходячи з фактичного виконання оплачених послуг по договору, відповідач стверджує, що кожна зі сторін виконала свої зобов'язання, а тому не може вимагати повернення виконаного. За таких умов, не тільки підстави для розірвання договору, а й для повернення передбачених договором грошових коштів, відсутні.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

           09 вересня 2008р. між ТОВ «Компанія «Автоекспо»та ТОВ «Кіевское слово»укладено договір № 13/09 за умовами якого останнє надає замовникові (позивач у справі) на платній основі послуги з розміщення у виданні «Киевское слово»інформаційних та рекламних матеріалів протягом терміну дії договору та у визначеному сторонами обсязі.

В силу положень п. 1.3 договору, редакція розміщує рекламні матеріали замовника згідно листа-замовлення, який є невід'ємною частиною даного договору, та у визначеному в листі-замовленні обсязі.

Твердження позивача щодо ненадання відповідачу листа-замовлення на розміщення реклами в газеті «Киевское слово», невиконання останнім зобов'язань з розміщення реклами спростовується наданими відповідачем листом-замовленням від 29.09.2008р. (підписаний директором ТОВ «Компанія «Автоекспо»29.09.2008р.) та копіями розміщених рекламних матеріалів у виданні «Киевское слово», які у належним чином засвідчених копіях надані до матеріалів справи.

Вартість послуг в сумі 594 577, 13 грн. (в тому числі податок на рекламу 2 467, 13 грн.), графік виходів реклами в газеті погоджені сторонами у вказаному листі-замовленні, що відповідає умовам укладеного договору. Твердження позивача щодо відсутності доказів передачі позивачем та прийняття відповідачем рекламних матеріалів для розміщення, не спростовує факту належного виконання позивачем зобов'язань з розміщення рекламних матеріалів, а умови договору не передбачають обов'язку відповідача приймати такі матеріали під розписку, не сталять у залежність виконання зобов'язань по розміщенню рекламних матеріалів від наявності таких доказів, та взагалі не визначають факт наявності доказів передання рекламних матеріалів як умову договору. Навпаки, укладеним договором (п. 2.1.1), саме до обов'язків замовника, яким є позивач у справі, віднесено надання редакції необхідних рекламних матеріалів (текст, логотип, ілюстрації) не пізніше, ніж за 14 календарних днів до виходу газети, або готових оригінал-макетів рекламного матеріалу –не пізніше ніж за 7 днів до виходу газети, які повинні  відповідати вимогам законодавства та загальноприйнятим стандартам щодо якості та художнього оформлення, надання електронної та друкованої версії рекламної інформації тощо.

Дата зазначена у листі-замовленні жодним чином не підтверджує ненадання чи непогодження відповідачу відповідних обсягів рекламних матеріалів, а свідчить лише про факт підписання такого документу, що насамперед є обов'язком замовника –позивача у справі.

За приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.           

Порядок взаєморозрахунків по договору сторонами визначено у розділі 3 договору згідно з п. 3.1, 3.2 якого, вартість послуг редакції з розміщення рекламних матеріалів вказується в листі-замовленні; замовник здійснює передплату рекламних послуг редакції відповідно з виставленим рахунком в сумі, яка визначається в гривнях. Обов'язок замовника сплатити вартість розміщення рекламного матеріалу передбачений зокрема у п. 2.1.5 договору, за яким оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури який є невід'ємною частиною договору не пізніше ніж за 3 банківські дні від дати, вказаної в рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

На підставі виставленого відповідачем рахунку № 25 від 29.09.2008р. позивачем проведено оплату вказаної у ньому суми коштів в розмірі 594 577, 13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 892 від 29.09.2008р.. Сплата коштів також підтверджує погодження між сторонами вартості та умов розміщення рекламних матеріалів на підставі договору від 09.09.2008р..

Відповідно до статті 901 цього Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу (виконати певні дії або здійснити певну діяльність, що приносить користь), а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та у порядку, що встановлені договором (статті 903, 905 Цивільного кодексу України).

          За умовами договору (п. 3.3) по факту наданих послуг складаються акти прийому-передачі, не пізніше 7 числа наступного за звітним місяця. У двох примірниках, і набувають чинності з моменту підписання їх двома сторонами.

          До матеріалів справи відповідачем надано у належним чином засвідченій копії акт надання послуг з розміщення рекламних оголошень від 26.09.2008р. підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств. Згідно з яким сторони підтвердили, що рекламістом (відповідач у справі) надані послуги в повному обсязі згідно договору № 13/09 від 09.09.2008р. та додатку, загальна вартість наданих послуг –594 577, 13 грн.. У акті також зазначено, що сторони до обсягу і якості послуг претензій не мають, акт є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

          В силу положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Посилання відповідача на факт розірвання договору як на підставу для повернення сплачених коштів судом не приймається виходячи з наступного.

Договором передбачено можливість припинення дії договору на вимогу однієї із сторін в порядку і за умов визначених чинним законодавством (п. 8.3 договору). Згідно з п. 8.4 договору про намір достроково припинити дію договору будь-яка сторона зобов'язана письмово попередити іншу сторону не пізніше ніж за 14 днів до обумовленої дати припинення.

          Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, якою визначені підстави для зміни і розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

До матеріалів справи позивачем не надано доказів досягнення згоди з відповідачем про розірвання договору, а згідно з ч. 2 вказаної статті закону договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Відповідного рішення суду щодо розірвання договору позивачем до матеріалів справи не надано у зв'язку з його відсутністю, однак в будь-якому випадку правовим наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань сторін по договору, а згідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Жодних доказів порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору матеріали справи не містять, позивачем таких не надано. Натомість, розміщення рекламних матеріалів згідно листа-замовлення позивача та сплата наданих послуг, факт надання яких підтверджено сторонами у акті від 26.09.2008р. свідчить про припинення зобов'язань сторін по договору виконанням проведеним належним чином.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

          У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 04.03.2009