Постанова

від 27.05.2013 по справі 805/3540/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 р. Справа №805/3540/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представника позивача - Гладкової Л.М.

представників відповідача - Іванченко В.А., Батула Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення № 0000762330 від 21.11.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Макіїввугілля», звернувся до суду з адміністративним позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення № 0000762330 від 21.11.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Макіїввугілля» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства по господарським відносинам із ТОВ «Укртехпоставка» (код ЄДРПОУ № 31206273) за лютий, березень, серпень 2011 року, встановлені порушення та складено акт № 6210/22-4/32442295.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000961504 від 10.12.2012 року, що є предметом оскарження у даній справі.

Спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1030631, 50 гривень.

Не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням та вважає його таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень встановлених з боку позивача є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві (том 1 а.с. 3-5) та додаткових поясненнях.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях (том 1, а.с. 80) та письмових доповненнях до заперечень(том 3, а.с. 125-126), просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі. За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом визначили, що доводи адміністративного позову не спростовують встановлених порушень з боку позивача. Вважає висновки актів перевірок документально обґрунтованими і такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення, таким, що прийнято правомірно.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, Державне підприємство «Макіїввугілля» (Далі за текстом,- ДП «Макіїввугілля») є юридичною особою платником податку на додану вартість, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач,- Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (Далі за текстом, - Макіївська ОДПІ Донецької області ДПС), є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Макіївською ОДПІ Донецької області ДПС, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Макіїввугілля» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства по господарським відносинам із ТОВ «Укртехпоставка» (код ЄДРПОУ 31206273) за лютий, березень, серпень 2013 року, встановлені порушення та складено акт № 6210/22-4/32442295 (далі - акт перевірки) (том 1 а.с.31-50).

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000961504 від 10.12.2012 року, що є предметом оскарження у даній справі (далі, спірне рішення).

Спірним рішенням на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 4 п. 123.1 ст. 123 п. 7 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (далі,- ПКУ) за порушення п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, ДП «Макіїввугілля» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1030631, 50 гривень, з якої 9800658,00 гривень основний платіж, штрафна-фінансова санкція на суму 49973,50 гривень.

Згідно висновків акту перевірки з боку ДП «Макіїввугілля» встановлено наступні порушення.

На порушення ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст.. 215, ст. 228 ст.ст. 228,626,629,662,655,656 ЦКУ в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ДП «Макіїввугілля» при придбанні товарів у ТОВ «Укртехпоставка».

На порушення п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПКУ занижено суму ПДВ, що підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 980658,00 гривень, у т.ч. по періодах: лютий 2011 року на суму 532393,00 гривень, березень 2011 року на суму ПДВ 348322,00 гривень, серпень 2011 року на суму 99942,00 гривень, у зв'язку з не підтвердженням факту придбання товарів при здійсненні нікчемного правочину (том 1, а.с. 50). Вказаний акт підписаний позивачем із запереченнями.

Макіївська ОДПІ Донецької області ДПС за наслідками розгляду заперечень позивача, залишила висновки акту перевірки без змін, а заперечення ДП «Макіїввугілля» без задоволення (том 1, а.с.53-61).

Податковим органом в обґрунтування висновків покладено наступні обставини.

Відокремлений підрозділ «Управління матеріально-технічного забезпечення» (далі,- ВП «УМТП») (Покупець) уклав 65 договорів (далі,- спірні договори) із ТОВ «Укртехпоставка» (код ЄДРПОУ 31206273) (Постачальник), за умовами яких Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця продукцію для гірничо-шахтного обладнання (ГШО), металопродукцію, та паливно-мастильні матеріали (Далі ПММ),а покупець прийняти та сплатити продукцію. Продукція, постачання по договору приймається Покупцем при наявності наступних документів:

податкова накладна, товаротранспортна (залізнична) чи товарна накладна, сертифікат якості, рахунок-фактура. Датою поставки продукції вважається дата прийняття продукції на склад Покупця. Строк поставки 2011 рік. Датою поставки продукції буде вважатися дата прийняття продукції на склад Покупця. Розрахунки здійснюються шляхом сплати по факту поставки протягом 30 днів. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року.

На товари виписані накладні та податкові накладні для ДП «Макіїввугілля» ВП «УМТЗ» по періодам :

лютий 2011 року на суму 4025059,54 гривень, з якої ПДВ 532393,25 гривень;

березень 2011 року на суму 2089934,76 гривень, з якої ПДВ 348322,44 гривень;

серпень 2011 року на суму 599655,50 гривень, з якої ПДВ 99942,59 гривень.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку № 5 податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за лютий, березень, серпень 2011 року.

Згідно АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» підприємством ДП «Макіїввугілля» задекларовано наступні показники у податкових деклараціях з ПДВ за лютий, березень, серпень 2011 року:

за лютий 2011 року декларація № 9001282984 від 18.03.2011 року, сума за рядком 9 декларації з ПДВ 21381596,00 гривень, сума за рядком 17 декларації з ПДВ 121902251,00 гривень;

за березень 2011 року декларація № 9002520891 від 20.04.2011 року сума за рядком 9 декларації з ПДВ 27631419,00 гривень, сума за рядком 17 декларації з ПДВ 140314428,00 гривень;

за серпень 2011 року декларація № 9007923356 від 20.09.2011 року сума за рядком 9 декларації з ПДВ 17909160,00 гривень, сума за рядком 17 декларації з ПДВ 11317551,00 гривень.

Додаток № 5 :

за лютий 2011 року № 9001314350 від 18.03.2011 року, сума за рядком 147 складає 532393,26 гривень;

за березень 2011 року № 116 від 20.04.2011 року сума за рядком 164 складає 348322,46 гривень;

за серпень 2011 року № 9007922570 від 20.09.2011 року сума за рядком 176 декларації з 99942,58 гривень.

Реалізовану продукцію отримано за довіреностями.

Підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують транспортування товарів від ТОВ «Укртехпоставка», товарно-транспортні накладні, що підтверджують реальність здійснення перевезень, сертифікати якості.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі.

За отриманий товар було сплачено по періодам :

лютий 2011 року 1980367,31 гривень;

березень 2011 року 6130299,60 гривень;

серпень 2011 року 572987,79 гривень.

На кінець періоду, що перевірявся на 01.09.2011 року кредиторська заборгованість за отриманий товар за розрахунками з ТОВ «Укртехпоставка» становить 30899368,56 гривень.

Суд погоджується із висновками податкового органу з наступних підстав.

Згідно п.п. 16.1.5. п. 16.1 ст. 16 ПКУ,- платник податків зобов'язаний, зокрема подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Судом встановлено, що 05.10.2012 року Макіївською ОДПІ Донецької області ДПС було вручено запит ДП «Макіїввугілля» від 03.10.2012року № 16314/10/22-4 про надання інформації та її документального підтвердження по господарським взаємовідносинам зі ТОВ «Укртехпоставка» за лютий, березень, серпень 2011 року.

26.10.2012 року ДП «Макіїввугілля» в рамках перевірки, що стосується спірних правовідносин, надало до Макіївської ОДПІ Донецької області ДПС лист у якому зазначила про надання документів за лютий, березень та серпень 2011 року, на підтвердження отримання покупцем ТМЦ, а також їх використання у виробництві:

договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні постачальника, журнал обліку довіреностей, декларації з ПДВ, реєстри отриманих податкових накладних, обмінні довіреності відокремлених підрозділів, де зазначено найменування, кількість та вартість ТМЦ, приходні ордери з надходження ТМЦ, платіжні доручення, відомості за формою № 3.3 по бухгалтерським рахункам 631, 361, 683, картки складського обліку, де обліковуються рух отриманих від постачальника ТМЦ, місячні довіреності відособлених підрозділів на отримання ТМЦ зі складів ВП «УМТП» накази на відпуск зазначеного у місячній довіреності товару та товарно-транспортні накладні до них, в яких зазначені відокремлені підрозділи платника податків, що отримали ТМЦ для ведення господарської діяльності, та найменування цих ТМЦ. Просили відобразити зазначені первинні бухгалтерські документи при складанні акту документальної позапланової перевірки (том 1 а.с. 51-52).

Разом з тим в описовій частині акту перевірки зазначено, що підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують транспортування товарів від ТОВ «Укртехпоставка», товарно-транспортні накладні, що підтверджують реальність здійснення перевезень, сертифікати якості.

Згідно п. 44.6. ст. 44 ПКУ,- у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно 44.7. ст. 44 ПКУ,- у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У запереченнях до акту перевірки ДП «Макіїввугілля» вказує на ту обставину, що податковим органом неправомірно не враховано у акті перевірки первинні документи надані разом з листом від 26.10.2012 року.

Проте, суд не приймає доводи позивача що стосуються обставин неврахування та не відображення у акті перевірки первинних документів наданих разом з листом від 26.10.2012 року, з наступних підстав.

Належним способом захисту порушеного права платника податків, у вигляді неврахування та не відображення у акті перевірки первинних документів, у даному спірному випадку мали бути дії з надсилання запитуваних документів листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного. надання безпосередньо до контролюючого орган, який призначив проведення перевірки, копій таких документів засвідчених печаткою платника податків.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що суб'єкт контролю своїм правом надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки також не скористався.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 КАС України,- суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України,- обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.03.2013 року, складеним слідчим слідчого відділу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, у ДП «Макіїввугілля» вилучені документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності ВП «УМТП ДП «Макіїввугілля» із ТОВ «Укртехпоставка».

Таким чином документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності ВП «УМТП ДП «Макіїввугілля» із ТОВ «Укртехпоставка» вилучені вже після проведення перевірки та відповідно більше ніж через п'ять днів з дати вручення акту перевірки.

Таким чином позивач не надав доказів на підтвердження обставин належного виконання обов'язку надання запитуваних документів, що стосуються предмету перевірки.

Розділом 1 «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 зар. в Мінюсті 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (Далі,- Правил перевезень вантажів) визначено наступне.

Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів ,- основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. 11.7 Правил перевезень вантажів,- перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно абз. 2 п. 14.4 Правил перевезень вантажів,- рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПКУ,- для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач сформував показники податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1. ст. 44 ПКУ.

Враховуючи вищезазначені обставини суд приходить до висновку, що документи, що стосується спірних правовідносин про відсутність яких йдеться в акті перевірки, були відсутні у позивача і на час складення звітності, а тому не приймає їх до уваги.

У відповідності до листа від 02.06.2011 № 742/11/13-11 складеного з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на таке.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Враховуючи природу транспортування ТМЦ, у вигляді нафтопрдуктів, суд звертає увагу на те, що у даних спірних правовідносинах, що склалися необхідно врахувати приписи до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496 (Далі,- Інструкції № 281).

Відповідно до п.п. 5.4.2, 5.4.3 п. 5.4 Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом Інструкції № 281, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

При цьому під час проведеної перевірки позивачем не надано зазначених актів про прийняті нафтопродукти. Представник позивача у судовому засіданні також зазначила про їх відсутність.

Згідно п.п. 7.5.6 п.7.5 Інструкції № 281,- відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Згідно описової частини акту перевірки зазначено, що до перевірки не надано первинні документи від постачальника, в яких зазначались би показники питомої ваги, температурного режиму (як то паспорт якості) та на підставі яких підприємство може проводити оприбуткування ПММ в літрах по регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно п.п. 7.5.8 п. 7.5 Інструкції № 281,-у ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Позивачем не надано до перевірки доказів оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Також до перевірки не надано сертифікатів відповідності, паспортів якості за формою № 11-НК, які є обов'язковими супроводжувальними документами.

Проте надані представником позивача сертифікати неможливо ідентифікувати. До того ж представник позивача не надав жодних вмотивованих пояснень з цього приводу.

На підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності поширюється дія Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих i використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями), згідно до якої всі товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи i цінні папери відпускаються суб'єктам господарювання або передаються безоплатно лише за довіреністю одержувачів.

Вищезазначені обставин, також свідчать про обґрунтованість висновків актів перевірок щодо порушень встановлених з боку ДП «Макіїввугілля».

На думку суду, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами. В свою чергу показники податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами (ст. 44 ПКУ), що відображають реальність господарської операції, не є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача, фактично не настали внаслідок невчинення відповідних дій учасників такої операції.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що з наданих суду подорожних листів вантажного автомобіля не можливо встановити, що транспортувався саме товар (ПММ), що стосується спірних правовідносин. До того ж у них зазначено виключно про транспортування небезпечних вантажів, а на підтвердження транспортування інших ТМЦ подорожних листів як під час перевірки так і до судового засідання не надано.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Отже, оскільки позивачем не доведено суду обставин правомірного формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1. ст. 44 ПКУ, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків актів перевірок та відповідно прийнятих на їх підставі спірних рішень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач довів правомірність спірних рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення № 0000762330 від 21.11.2012 року,- відмовити повністю.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 27 травня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі 01 червня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.