Рішення

від 03.03.2009 по справі 37/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/11

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.03.09 р.                                                                                                       Справа № 37/11                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація”, м. Сніжне, Донецької області,  ідентифікаційний код 30099494

до Відповідача: Комунального підприємства „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне, Донецької області, ідентифікаційний код 32839825

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11147,84грн.,

за участю:

представника Позивача – Карауш Ю.В. (ліквідатор згідно Постанови про визнання боржника банкрутом у справі №42/124Б від 18.06.2007р.);

представника Відповідача  – Шумаков В.М. (за довіреністю № 01 від 29.12.2008р.)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 05.02.2009р. на 03.03.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація”, м. Сніжне, Донецької області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне, Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11094,95грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди № 10 від 02.01.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 10 від 02.01.2008р., розрахунок заборгованості з орендної плати, акт  №06-27/001 від 29.12.2008р., правоустановчі документи.

Позивач надав витребувані ухвалою суду від 22.01.2009р. документи (а.с.а.с. 32-38) повідомив про збільшення розміру позовних вимог відповідно до підписаного сторонами акту звіряння розрахунків до 11147,84грн., яке письмово оформив заявою №65 від 02.03.2009р. (а.с.53), надавши підписаний  на цю суму заборгованості акт звірення станом на 01.01.2009р. (а.с.54).

Відповідач надав відзив № 02/189 від 18.02.2009р. (а.с.48), яким первісно заявлену до стягнення суму визнав, проте зазначив про необхідність надання відстрочки з її сплати на 3 місці, з приводу чого заявив відповідне клопотання № 02/188 від 18.02.2009р. (а.с.48). У судовому засіданні 03.03.2009р. Відповідачем письмово викладена позиція (а.с.56) і стосовно збільшених позовних вимог, яка (позиція) полягає у їх визнанні та необхідності надання відстрочки виконання у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.  

Позивачем надані заперечення № 66 від 02.03.2009р. (а.с.57) щодо клопотання Відповідача про відстрочення сплати заборгованості, вмотивовані тим, що таке відстрочення призведе до безпідставного перевищення визначеного Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” строку ліквідаційної процедури Позивача; наявністю значної кредиторської заборгованості Позивача; Відповідач, не здійснюючи орендні платежі, продовжує займати приміщення, що заважає передачу його в оренду іншим особам.

Представники сторін у судових засіданнях підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди № 10 (а.с.а.с.13а,13б), згідно п. 1.1., 10.1 якого  Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 250,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Сніжне, вул. Карапетяна, 41, для розміщення контори Комунального підприємства „Служба єдиного замовника”, на період з 02.01.2008р. по 31.12.2008р.

Будівля, в якій розташоване орендоване приміщення, є комунальною власністю та належить Позивачеві на праві повного господарського відання згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.33).

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі ринкової вартості будівлі згідно експертної оцінки незалежного експерта. Орендна плата на місяць складає 1246,49грн. та перераховується Орендарем не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Постановою Господарського суду Донецької області від 18.06.2007р. у справі № 42/124Б (а.с.14) Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну комісію та призначено ліквідатором  Комунального підприємства „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне арбітражного керуючого Карауш Ю.В.

Ухвалою від 26.01.2009р. у справі № 42/124Б (а.с.38) продовжено строк ліквідаційної процедури Позивача до 18.03.2009р.

З 09.12.2008 по 29.12.2008р. Контрольно-ревізійним відділом в м. Сніжне проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне за період з 01.05.2006р. по 30.11.2008р., про що складений акт від 29.12.2008р.(а.с.а.с. 15-18), у якому зафіксовані порушення та здійснений розрахунок недоотриманої орендної плати (а.с.19).

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань станом на 01.09.2009р. у Відповідача утворилась  заборгованість, на примусовому стягненні якої наполягає Позивач.

Заявою від №65 від 02.03.2009р. (а.с.53) Позивач збільшив  позовні вимоги до 11147,84грн. відповідно до підписаного сторонами акту звіряння розрахунків станом на 01.01.2009р. (а.с.а.с.54)

Відповідач у відзиві № 02/189 від 18.02.2009р. (а.с.46) та письмово викладеній позиції (а.с.56)  визнав як первісні, так і збільшені вимоги, наполягаючи, при цьому, на відстроченні виконання рішення про їх стягнення.  

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві №65 від 02.03.2009р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір вимог.  

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Господарського і Цивільного кодексів України, та умовами  укладеного договору оренди.  

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 10 від 02.01.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до умов п. 3.1.1 договору оренди № 10.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема – із актів звірення розрахунків, підписаних сторонами, Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із сплати орендної плати, що повністю визнається останнім та кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу .

Судом також враховується, що відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки наявність заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи документами, відповідає законодавству і, з огляду на відсутність належних доказів протилежного станом на момент прийняття цього рішення, суд, керуючись ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає визнання позову у якості самодостатньої підстави, поруч із власними висновками суду, для прийняття рішення про  задоволення позову.

Відносно клопотання Відповідача про відстрочення виконання судового рішення, яке викладене в заяві №02/188 від 18.02.2009р. (а.с.48), позиція суду полягає у такому.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується  у будь-який час з моменту прийняття  рішення та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наявність зазначених обставин відповідно до ст.ст. 3-4, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України має бути підтверджена належними доказами, що мають бути надані Відповідачем.

Можливість застосування відстрочки відносно виконання рішення у справі № 37/11 не може бути ототожнена із винятковими обставинами, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення, а наведені Відповідачем  аргументи – скрутне фінансове становище підприємства,  такими обставинами кваліфіковані бути не можуть, оскільки за загальним правилом ст. 625 Цивільного кодексу України неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє боржника від відповідного обов'язку. До того ж, суд, враховуючи позицію, викладену Позивачем  у запереченнях №66 від 02.03.2009р. (а.с.57), факт перебування останнього у ліквідаційній процедурі в межах провадження у справі про банкрутство, дійшов висновку, що надання відстрочення виконання включно через незадовільний економічний стан (інших доводів не приведено) призвело б порушення принципу рівності та дискримінації Позивача, що є неприпустимим у світлі приписів ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України та ст. 14 ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. Крім того, з урахуванням інфляційних процесів, надання відстрочення завдало б додаткових майнових втрат Позивачу.

За таких обставин суд відмовляє у клопотанні Відповідача про відстрочення виконання судового рішення.  

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація”, м. Сніжне, Донецької області,  (ідентифікаційний код 30099494) до Комунального підприємства „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне, Донецької області, (ідентифікаційний код 32839825) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11147,84 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Служба єдиного замовника” (86500, Донецька область, м. Сніжне, Карапетяна, 41, ідентифікаційний код 32839825) на користь Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація” (86500, Донецька область, м. Сніжне, Карапетяна, 41, ідентифікаційний код 30099494) заборгованості з орендної плати у сумі 11147,84 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Служба єдиного замовника” (86500, Донецька область, м. Сніжне, Карапетяна, 41, ідентифікаційний код 32839825) на користь Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація” (86500, Донецька область, м. Сніжне, Карапетяна, 41, ідентифікаційний код 30099494)  державне мито в розмірі 111 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін  у судовому засіданні 03.03.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення  підписано 03.03.2009р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя