Постанова

від 27.05.2013 по справі 911/696/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа№ 911/696/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

за участю представників сторін:

позивача: Стусова Ю.М. (дов. №б/н від 01.02.2013р.),

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімакс»

на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2013 року

у справі № 911/696/13-г (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімакс»

про стягнення попередньої оплати в розмірі 361 395,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Плюс» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімакс» про стягнення 361 395,50 грн. попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2013р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 361 395,50 грн. попередньої оплати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімакс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення, а в задоволенні позову відмовити повністю.

На думку апелянта, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Позивач скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та попросив суд залишити без змін рішення Господарського суду Київської області. Відповідач явку свого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімакс» та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.05.2013року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

29.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Плюс» (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімакс» (за договором - Виконавець) було укладено договір на переробку хімічної продукції № 29/09-09.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору визначено, що Замовник зобов'язується передати виконавцю на промислову переробку сировину для виготовлення хімічної продукції, надалі «Товар», а виконавець зобов'язується прийняти товар і своєчасно його оплатити.

У відповідності до листування між сторонами було досягнуто згоди, що оплату за роботи з переробки сировини буде здійснювати позивач, який виступає замовником робіт, що відповідає природі вказаного правочину.

Вказане підтверджується матеріалами справи, зокрема листами відповідача від 26.02.2010р. №21, від 31.03.2010р. №33, від 30.04.2010р. №46, згідно з якими відповідач просить позивача, відповідно, здійснити передоплату за переробку сировини за березень 2010 року в розмірі 140000,00 грн., здійснити передоплату за переробку сировини за квітень 2010 року в розмірі 105000,00 грн., здійснити передоплату за переробку сировини за травень 2010 року в розмірі 55000,00 грн. та червень 2010р. в розмірі 110000,00 грн., а також фактичними діями позивача з передоплати робіт відповідача 10.11.2009р. на суму 14000,00 грн., 12.11.2009р. на суму 3862,60 грн., 24.11.2009р. на суму 7127,40 грн., 04.12.2009р. на суму 5000,00 грн., 07.12.2009р. на суму 4127,8 0 грн., 21.01.2010р. на суму 4000,00 грн., 28.01.2010р. на суму 28000,00 грн., 04.03.2010р. на суму 10000,00 грн., 11.03.2010р. на суму 40000,00 грн., 16.03.2010р. на суму 36800,00 грн., 19.03.2010р. на суму 10000,00 грн., 26.03.2010 р. на суму 50000,00 грн., 02.04.2010р. на суму 40000,00 грн., 06.04.2010р. на суму 26000,00 грн., 20.04.2010р. на суму 2000,00 грн., 21.04.2010р. на суму 36000,00 грн., 20.05.2010р. на суму 20000,00 грн., 31.05.2010р. на суму 34000,00 грн., 04.06.2010р. на суму 50000,00 грн., 14.06.2010р. на суму 5000,00 грн., 14.06.2010р. на суму 55000,00 грн., а всього на суму 480 917,80 грн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно визначився з характером правовідносин, а між позивачем та відповідачем був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 2.1. Договору оплата здійснюється в безготівковій формі, після підписання акта виконаних робіт.

На виконання договору між сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000018 від 24.10.2009р. на суму 6305,00 грн., №ОУ-0000019 від 26.10.2009р. на суму 3377,50 грн., №ОУ-0000020 від 2.11.2009р. на суму 5203,00 грн., №ОУ-0000022 від 17.11.2009р. на суму 5939,50 грн., №ОУ-0000025 від 30.11.2009р. на суму 7606,50 грн., №ОУ-0000029 від 9.12.2009р. на суму 5599,00 грн., №ОУ-0000030 від 15.12.2009р. на суму 6062,00 грн., №ОУ-0000001 від 11.01.2010р. на суму 5489,50 грн., №ОУ-0000006 від 1.02.2010р. на суму 5647,00 грн., №ОУ-0000007 від 25.02.2010р. на суму 3227,00 грн., №ОУ-0000008 від 9.03.2010р. на суму 3445,50 грн., №ОУ-0000015 від 17.06.2010р. на суму 5698,00 грн., №ОУ-0000018 від 24.10.2009р. на суму 6305,00 грн., а всього на суму 76319,40 грн.

Як вбачається з листа відповідача № 85 від 09.08.2010р. та листа позивача від 10.08.2010р. між сторонами було погоджено проведення взаємозаліку на суму 43202,90 грн.

Враховуючи викладені вище обставини відповідачем не були виконані попередньо оплачені позивачем роботи на суму 361395,50 грн.

Відповідно до п. 9.1. договору визначено, що договір вступає в силу після підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.

Згідно з п. 9.2. договору встановлено, що у випадку, якщо за 6 місяців до спливу строку дії договору жодна із сторін не зробить заяву про свій намір розірвати даний договір, то строк дії договору продовжується на наступний рік.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як було встановлено вище, відповідач, згідно з своїми листами від 26.02.2010р. №21, від 31.03.2010р. №33, від 30.04.2010р. №46, просив позивача здійснити переоплату за роботи за березень-червень 2010р., але згідно з цими ж листами відповідач зазначав, що у випадку, якщо сировина не буде перероблятися для позивача, то відповідач здійснить повернення коштів в строк до 01.10.2010р., що було прийнято позивачем.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний виконати взяте на себе зобов'язання і повернути позивачу передплачені і не використані грошові кошти в сумі 361395,50 грн. в строк до 01.10.2010р., однак свій обов'язок не виконав в повному обсязі.

10.02.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про повернення попередньої оплати у розмірі 361 395,50 грн. Вказана претензія 11.02.2011р. була отримана відповідачем.

16.02.2011р. відповідач надав відповідь на претензію, згідно з якою претензійних вимог не заперечував, просив розглянути питання щодо відстрочення повернення заборгованості до серпня 2011р. Проте заборгованість так повернена відповідачем і не була.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт порушення відповідачем умов договору щодо повернення авансового платежу на суму 361395,50 грн. визнається відповідачем, доведений та підтверджений матеріалами справи, а тому доводи апеляційної скарги щодо належного виконання відповідачем умов договору не приймаються колегією суддів київського апеляційного господарського суду до уваги.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції було зроблено правильні висновки щодо задоволення позову в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімакс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2013 р. у справі №911/696/13-г залишити без змін.

3. Справу №911/696/13-г повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Алданова С.О.

Зеленін В.О.