Постанова

від 13.05.2013 по справі 801/2072/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013 ПОСТАНОВА Іменем України   13 травня 2013 р. (16:25) Справа №801/2072/13-а Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу   за позовом   Підприємства "АДК-Крим"           до   Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби               про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,   ВСТАНОВИВ:  Підприємство  "АДК-Крим" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання дій щодо складання повідомлень-рішень від 12.10.2012 року за №0005322204 та №0005342204 протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012 року за №0005322204 та №0005342204.             Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення, якими відповідачем позивачу донараховано грошові зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств,  прийняті відповідачем всупереч приписам Конституції та Законів України, спираючись на необґрунтовані висновки акту позапланової перевірки, за відсутності відповідного судового рішення, що набрало законної сили та яким встановлено факт нікчемності правочину, порушують принцип презумпції правомірності правочину. Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 27 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Позивач у судове засідання, яке відбулось 13.05.2013 року явку свого представника не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Позивач - є суб'єктом господарювання - юридичною особою, ідентифікаційний код 24491505, був зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради народних депутатів 02.02.1998 р., реєстраційний №18821200000008059. Узятий на податковий облік в органах державної податкової служби за №5404 від 21.02.1997р. у ДПІ в м. Сімферополі, перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.        На підставі свідоцтва № 880280 від 21.01.2004р., виданого ДПІ у м.Сімферополі, позивач є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 244915001285. Відповідачем, відповідно до наказу в.о. начальника ДПІ у м. Сімферополі № 1885 від 04.09.2012 р., повідомлення «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки» №481/22-8 від 04.09.2012 р. та згідно із п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст..79 гл.8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, було проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства «АДК-КРИМ», ЄДРПОУ – 24491505) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Кеол Крим» (ЄДРПОУ 34372183) за період з 01.01.2010 р. по 31.07.2011 р. Зазначеною перевіркою встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Кєол Крим» за основним місцем обліку відсутній, не має належних ресурсів для здійснення господарської діяльності. В Акті перевірки зазначено про відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували реальність проведення господарських операцій з контрагентом. З посиланням на ст. 3, ст. 17, ст.207, ст.208 ГК України, п.п. 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 658, ст. 664 ЦК України, ст.138, п.198.3 та п.198.6ст.198 ПК України, п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3 п.7, п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5  ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п.2, п.2.4, п.2.15, п.2.16 Наказу Міністерства фінансів України «про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 в Акті зроблено висновок про те, що у зв'язку з тим, що операції ТОВ «Кєол Крим» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, ТОВ «Кєол Крим» не мало можливості фактично здійснювати господарські операції та проводило діяльність маючи намір на здійснення фіктивного підприємництва. Спираючись на вищеперераховані норми закону та акт №401/23-2/34372183 від 16.01.2012 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Кєол Крим» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.07.2011 р. в акті зроблено висновок про нікчемність господарських операцій між  ТОВ «Кєол Крим» та позивачем, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а спрямовані лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням їх змісту у первинних документах. Вказане, призвело до завищення валових витрат Підприємством «АДК-КРИМ» по взаємовідносинам с ТОВ «Кєол Крим» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на суму 40 593 грн. та відповідному заниженню податку на прибуток у сумі 10148 грн., а податку на додану вартість у сумі 8119 грн. За результатами вказаного Акту відповідачем були прийнято  повідомлення-рішення №0005322204 від 12.10.2012 року, згідно до якого донарахуванню та сплаті в бюджет підлягає щодо податку на прибуток – за основним платежем 10148,00 грн., за штрафними санкціями 2537,00 грн., повідомлення-рішення №0005342204 від 12.10.2012 року, згідно до якого донарахуванню та сплаті в бюджет підлягає щодо податку на додану вартість – за основним платежем 5426,00 грн., за штрафними санкціями 1357,00 грн. Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Згідно до п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робот, послуг).   Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...". Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також "... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами". Згідно до п. 85.6. ст. 86 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару ТОВ «Кеол Крим» на користь позивача та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.       Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України та не дають підстави вважати про відсутність вказаних документів на час проведення перевірки. Данні щодо проведення виїзної документальної перевірки Підприємства «АДК-КРИМ» у матеріалах справи – відсутні. Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт поставки товару ТОВ «Кеол Крим» на користь позивача, посилання відповідача на пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону №334/94-ВР  в обґрунтування своєї позиції - є безпідставним. Викладене, з урахуванням видаткових накладних, податкових накладних та інших первинних документі, дає суду підстави для визначення висновків податкового органу, відображених у оскаржуваних повідомленнях – рішеннях, такими, що не відповідають фактично встановленим обставинам, даним бухгалтерського обліку, первинним податковим документам позивача. Відповідач, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічної необґрунтованості) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що договірні відносини позивача з його контрагентами направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним. Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття відповідного податкового-повідомлення рішення. Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладено обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено (збільшено) відповідні грошові зобов'язання. Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток, викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкових повідомлень-рішень, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Оцінивши надані сторонами докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 256,02 грн.            Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд    ПОСТАНОВИВ: 1.Позов задовольнити повністю. 2.Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо складання податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012 року за №0005322204, №0005342204 протиправними. 3.Скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 12.10.2012 р №0005322204,  №0005342204. 4. Стягнути на користь Підприємства "АДК-Крим"  (ЄДРПОУ 24491505) 256,02 грн. судового збору з Державного бюджету України.     Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду. Суддя                        Калініченко Г.Б.