Постанова

від 26.04.2013 по справі 826/4174/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2013 року № 826/4174/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юпітер» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 №№0000182250, 0000192250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юпітре» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 №№0000182250, 0000192250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/4174/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 15.04.2013.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та суми валових витрат з податку на прибуток підприємств є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце проведення судового засідання будучи повідомленим належними чином, при цьому, 25 квітня 2013 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч. 6 ст. 128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.02.2013 №348, в період з 14.02.2013 по 20.02.2013 Державною податковою інспекцією Дніпровського району Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юпітер» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Перевірка здійснювалась на підставі направлення від 14.02.2013 №296, виданого ДПІ у Дніпровському р-ні. м. Києва ДПС.

За результатами позапланової виїзної перевірки ДПІ у Дніпровському р-ні. м. Києва ДПС складено Акт №753/22-521-35550583 від 26.02.2013 (надалі - Акт перевірки), який отримано директором Товариства ОСОБА_2 нарочно в приміщенні ДПІ 26.02.2013.

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 179321,00грн., а саме: за 2011 на суму 112373,00грн., за 2012 на суму 66 948,00грн. та встановлено порушення п.198.3, п.198.6. ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 493894,00 грн., а саме: за лютий 2011 на суму 2089,00 грн., за червень 2011 на суму 68811,00 грн., за липень 2011 на суму 58071,00 грн., за серпень 2011 на суму 38143,00 грн., за вересень 2011 на суму 1502,00грн., за квітень 2012 на суму 21703,00 грн.

05 березня 2013, не погоджуючись з висновками щодо встановлених порушень, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «ТД «Юпітер» подано до ДПІ у Дніпровському р-ні. м. Києва ДПС Заперечення № 0503/13-1 від 05.03.2013.

12 березня 2013 ДПІ надано відповідь на заперечення №4632/10/22-54, якою висновки Акта перевірки залишено без змін.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення (надалі - ППР):

- №0000192250 від 15 березня 2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на загальну суму 196058грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 179321грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16737грн.

- №0000182250 від 15 березня 2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на загальну суму 599645грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 493894грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 105751грн.

Як вбачається з Акту перевірки, а також письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкції, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, податковий орган посилається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача ТОВ «Маршал Транс, ТОВ «Віта Плюс», ПВКФ «Розс», ТОВ «Карбо» та акт проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Альфареалком», яким встановлено, що у даних підприємств відсутні необхідні умови для досягнення результатів від господарської діяльності, не встановлено фактів передачі товарів від продавця до покупця.

Крім того, відповідач посилається на те, що ТОВ «Віта Плюс» не знаходиться за податковою адресою, а директор даного підприємства ОСОБА_1 не мав можливості займатися підприємницькою діяльністю, оскільки не мав для цього відповідної освіти та фінансових можливостей. Аналогічне твердження про відсутність належної освіти та фінансових можливостей у директора ТОВ «Альфареалком» покладено в основу висновків про фіктивність взаємовідносин позивача з даним підприємством.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Альфареалком», ДПІ також посилається на те, що згідно висновку експерта НДЕКЦ від 10.10.2011 №41-42, підписи на деклараціях товариства виконані, можливо, різними особами.

Сумніви ДПІ щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ПВКФ «РОЗС» полягають в тому, що при опитуванні директора підприємства ОСОБА_3, останній плутався у свідченнях та не надав весь пакет документів на підтвердження взаємовідносин з позивачем.

В той же час, наполягаючи на відсутності об'єктів оподаткування з ПДВ та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Карбо», відповідач наголошує на тому, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки даного підприємства від 28.04.2011 №2010/2301/30963108, отриманий від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ДПС є достатнім та належним доказом недійсності правочинів між позивачем та ТОВ «Карбо», внаслідок чого позивачем неправомірно сформовано податковий кредит та валові витрати.

Вищевикладені обставини, на думку ДПІ, є належним та достатніми для висновку про «фіктивність» правочинів між позивачем та контрагентами, внаслідок чого відповідач, посилаючись на ст. 216 ЦК України, прийшов до висновку про їх недійсність.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, як до належних та допустимих доказів, що підтверджують неправомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, при цьому зазначаючи наступне.

На думку суду, посилання відповідача в акті перевірки на правові наслідки недійсності правочину, що встановлені ст. 216 ЦК України є передчасними, адже згідно ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними, внаслідок чого ДПІ позбавлена можливості приймати рішення про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, адже при цьому ДПІ перебирає на себе повноваження відповідного суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом недійсності правочинів між позивач та контрагентами, адже, як вже зазначалось, доказом недійсності правочину є виключно рішення відповідного суду, наявності якого, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Стосовно тверджень представника податкового органу щодо «безтоварності» господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, суд, з метою офіційного з'ясування всіх обставин по справі, зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Підпунктом а) п. 198.1 ст. 198 розділу V ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 розділу V ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз.2).

Як передбачено у п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покуп цю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено придбанням ним товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Як вбачається з наявним у справі належним чином завірених копії письмових доказів, в перевіряємому періоді ТОВ «Маршал-транс» здійснювало поставки на користь ТОВ «ТД «Юпітер» ароматизаторів, сумішей смако-ароматичних в асортименті, зазначеному в специфікаціях, на підставі Договору поставки № 2709/1 від 27.09.2011

На виконання умов Договору поставки №2709/1, ТОВ «Маршал - транс» було фактично здійснено поставку товару згідно переліку, зазначеного в Специфікаціях №1-9, що підтверджується видатковими накладними №100314 від 03.10.2011, № 100412 від 04.10.2011, №101012 від 10.10.2011, №11014 від 10.01.2012, №11312 від 13.01.2012.

За наслідками вищезазначених поставок товарів, ТОВ «Маршал-транс» на користь ТОВ «ТД «Юпітер» були виписані податкові накладні: №100314 від 03.10.2011 на суму 473147,39 грн., в тому числі ПДВ 78857,89грн., №100412 від 04.10.2011, на суму 487037,64грн., в тому числі ПДВ 81172,93грн., №101012 від 10.10.2011, на суму 478706,45 грн., в тому числі ПДВ 79784,41грн., №11014 від 10.01.2012, на суму 263517,29грн., в тому числі ПДВ 43919,55 грн., №11312 від 13.01.2012 на суму 119044,09грн., в тому числі ПДВ 19840,68 грн.

В періоді, в якому поставлявся товар, ТОВ «Маршал-транс» був платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ №100247001, ІПН353393004678.

Вказані податкові накладні були відображені позивачем в реєстрах отриманих податкових накладних за жовтень 2011 та січень 2012, а сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді та відповідні суми за отриманий товар віднесені до валових витрат.

Оплата за поставлений товар була проведена в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень, доданих позивачем до позовної заяви.

В подальшому, даний товар був використаний позивачем в господарській діяльності як сировина для виготовлення ароматизаторів харчових, а виготовлена готова продукція поставлена контрагентам-покупцям позивача.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Альфареалком» , матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Альфареалком» здійснювало поставки на користь ТОВ «ТД «Юпітер» ароматизаторів харчових в асортименті, на підставі Договору поставки №0306/1 від 03.06.2011.

Передача товару підтверджується видатковою накладною №00000107 від 01.07.2011.

За наслідками вищезазначеної поставки товарів, ТОВ «Альфареалком» виписана на користь ТОВ «ТД «Юпітер» податкова накладна №3 від 01.07.2011, на суму 348423,58грн., в тому числі ПДВ 58070,60 грн.

Вказана податкова накладна відображена позивачем в реєстрах податкових накладних за липень 2011, а сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді та відповідні суми за отриманий товар віднесені до валових витрат.

В періоді, в якому поставлявся товар, ТОВ «Альфареалком» був платником ПДВ що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ №100000888, ІПН345944904030.

Оплата за поставлений товар була проведена в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень, доданих до позовної заяви.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Віта плюс» , з огляду на письмові докази, що містяться в матеріалах справи судом встановлено, що ТОВ «Віта плюс» здійснювало поставки на користь ТОВ «ТД «Юпітер» ароматизаторів харчових в асортименті на підставі Договору поставки №2801/1 від 28.01.2011.

Товар був поставлений згідно переліку, зазначеного в Специфікаціях № 7 від 01.06.2011 та №8 від 01.08.2011, що підтверджується видатковою накладною №РН-00000183 від 01.06.2011 та видатковою накладною № РН-00000001 від 01.08.2011.

За наслідками вищезазначених поставок товарів, ТОВ «Віта плюс» була виписана на користь ТОВ «ТД «Юпітер» податкова накладна №42 від 01.06.2011 на суму 412864,80 грн., в тому числі ПДВ 68810,80 грн. та податкова накладна №97 від 01.08.2011, на суму 237869,87 грн., в тому числі ПДВ 39644,97грн.

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрах податкових накладних за червень та серпень 2011, а сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді та відповідні суми за отриманий товар віднесені до валових витрат.

В періоді, в якому поставлявся товар, ТОВ «Віта плюс» був платником ПДВ, про що свідчить свідоцтво платника ПДВ №100286062, ІПН306597304034.

Оплата за поставлений товар була проведена в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень, доданих до позовної заяви.

В подальшому, як зазначає позивач, даний товар був використаний ним в господарській діяльності як сировина для виготовлення ароматизаторів харчових, а виготовлена готова продукція поставлена контрагентам-покупцям.

Крім того, на формування позивачем податкового кредиту та валових витрат мали вплив господарські взаємовідносини з ПВКФ «РОЗС» , згідно яких останній здійснював поставки на користь ТОВ «ТД «Юпітер» ароматизаторів харчових в асортименті на підставі Договору поставки №2703/1 від 27.03.2012.

Поставка товару здійснювалась згідно переліку, зазначеного в Специфікації №1 від 02.04.2012. Передача товару підтверджується видатковою накладною №40222 від 02.04.2012

За наслідками вищезазначеної поставки товарів, ПВКФ «РОЗС» виписана на користь ТОВ «ТД «Юпітер» податкова накладна №40222 від 02.04.2012, на суму 130218,62грн., в тому числі ПДВ 21703,10грн.

Вказана податкова накладна відображена позивачем в реєстрах податкових накладних за квітень 2012, сума ПДВ включена до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді, а відповідні суми за отриманий товар віднесені до валових витрат.

В періоді, в якому поставлявся товар, ПВКФ «РОЗС» було платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ №4661996, ІПН218549604688.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Карбо» здійснювало поставки на користь ТОВ «ТД «Юпітер» сахару - піску, на підставі Договору №ДГ-01 від 18.01.2011.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними №РН-0000043 від 17.02.2011, №РН-0000052 від 09.02.2011.

За наслідками вищезазначених поставок сахару, ТОВ «Карбо» виписана на користь ТОВ «ТД «Юпітер» податкова накладна №42 від 09.02.2011 на суму 4185,00грн., в тому числі ПДВ 697,50 грн. та податкова накладна №52 від 17.02.2011 на суму 4175,00 грн., в тому числі ПДВ 695,83 грн.

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрах податкових накладних за лютий 2011, а сума ПДВ була включена до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді та відповідні суми за отриманий товар віднесені до валових витрат.

В періоді, в якому поставлявся товар, ТОВ «Карбо» було платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ №9635110, ІПН309631006258.

Слід зазначити, що ДПІ помилково визначено суму податкового кредиту позивача, за результатами господарських операцій з ТОВ «Карбо», адже в акті перевірки зазначено сума податкового кредиту розмірі 2089,00 грн., а відповідно до податкових накладних, виданих ПВКФ «РОЗС», сума податкового кредиту становить 1393,33 грн. (за податковою накладною №42 від 09.02.2011 ПДВ становить 697,50 грн., за податковою накладною №52 від 17.02.2011 ПДВ становить. 695,83 грн.).

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач використав отримані товари у власній господарській діяльності, а саме як сировину для виготовлення ароматизаторів харчових.

Виробництво ароматизаторів харчових здійснювалося ТОВ «ТД «Юпітер» на умовах Договору про виготовлення продукції з давальницької сировини №1001/2 від 10.01.2011, укладеного ТОВ «ТД «Юпітер» з Підприємством «Алюр» та на підставі Договору на виготовлення продукції з давальницької сировини №0104/1 від 10.04.2011, укладеного з ПП «Тейст дизайн».

Як зазначає позивач, вся продукція, поставлена вищевказаними контрагентами, була використана в господарській діяльності при виготовленні ароматизаторів, які в свою чергу поставлені наступним контрагентам: ЗАТ «АВК», ТОВ «ГФ «Меркурій» та ТОВ «СІСІФ Сервіс», що підтверджується копіями Договорів, Видаткових накладних та податкових накладних, доданих позивачем до позовної заяви.

Діяльність ТОВ «ТД «Юпітер» в 2011 та 2012 є прибутковою, що підтверджується Деклараціями з податку на прибуток підприємств та Деклараціями з ПДВ.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що підставою для віднесення витрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є належним чином оформлена податкова накладна.

Досліджені судом первинні бухгалтерські та податкові документи, які зазначені вище, оформлені у відповідності до вимог вказаних статей Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно вимог ст.201 ПК України, п.3 Порядку заповнення, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969.

За таких обставин, в розумінні ч.4 ст.70 КАС України, доводи, викладені в акті перевірки №459/1-22-80-30021171 від 06.11.2012 спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами нікчемними, та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/валових витрат, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юпітер», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 №№0000182250, 0000192250.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юпітер» (код ЄДРПОУ 35550583, адреса: 02154, м.Київ, Дніпровський район, ВУЛИЦЯ ЕНТУЗІАСТІВ, будинок 29) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 02094, м. Київ, Бульвар Верховної Ради, 24-б).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції