Постанова

від 23.05.2013 по справі 826/1404/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2013 року № 826/1404/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2013 №0 00000117.2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач, ДПІ), з урахуванням заяви від 02.04.2013 №03-4/19796 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2013 №0 00000117.2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/1404/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 19.03.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових письмових доказів по справі.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми інвестиційного прибутку є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено не подання позивачем декларації про доходи за 2011, внаслідок чого останнім не відображено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 103638грн.

Справа розглянута в письмовому провадженні, відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, з огляду на подане сторонами письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2013, на підставі акту перевірки №39/1702-2657712079 від 13.12.2012, за порушення пп.49.18.15, п.п.167.1, 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6, 177.11 ПК України відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0 00000117.2, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 129 717,50грн., в тому числі за основним платежем 103638грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 26079,50грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, правове обґрунтування правомірності спірного ППР полягає в тому, що станом на 13.12.2012 декларація про доходи, отримані в 2011 ФОП ОСОБА_1 до ДПІ не подана.

При цьому, з огляду на встановлені під час перевірки операції купівлі-продажу векселів між позивачем та ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Автопрана» шляхом їх обміну, податковий орган наголошує на тому, що до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1, за обмін векселями на загальну суму 622920грн. (без документального підтвердження суми витрат) зобов'язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 106638грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до вказаних тверджень відповідача як до достатніх підстав для визначення позивачу грошового зобов'язання в спірній сумі, при цьому зазначаючи наступне.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Договору №Б-1/Б-359/101-11 від 26.07.2011 ОСОБА_1 у ОСОБА_2 придбано один переказний вексель серії АА0000750 номінальною вартістю 277619,39грн., договірною вартістю 276000,00грн.

Актом прийому передачі цінних паперів до даного Договору підтверджується, що ФОП-ОСОБА_7 передано на позивача один вексель серії АА0000750 номінальною вартістю 277619.39грн., договірною вартістю 276000грн.

Згідно додатку до договору №Б-1/Б- 359/101-11 від 26.07.2011, у зв'язку із неможливістю покупця здійснити оплату договірної вартості векселя, ОСОБА_1, (в обмін) було передано один вексель серії АА16519999 номінальною вартістю 276000,00грн. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (продавцю первинного векселя), що підтверджується Актом прийому передачі від 26.07.2011.

Таким чином, сальдо за наслідками даної операції купівлі-продажу (у формі обміну) дорівнює нулю (договірна вартість векселя №АА0000750 = номінальній вартості векселя №АА16519999).

В подальшому, 27.07.2011 ОСОБА_1 уклав договір №Б-1/Б-361/103-11 з ТОВ «АВТОПРАНА» про продаж векселя АА0000750 номінальною вартістю 277619,00грн. за договірною вартістю 277000,00грн.

Відповідно до Додатку до Договору №Б-1/Б-361/103-11, у зв'язку із неможливістю покупця по договору виконати свої зобов'язання щодо сплати коштів у визначені строки, на ім'я продавця покупцем вирішено видати простий вексель номінальною вартістю 277000грн.

Згідно акту прийому-передачі цінних паперів до договору №Б-1/Б-361/103-11 від 27.07.2011 позивачем було передано на ТОВ «АВТОПРАНА» один вексель серія АА0000750 номінальною вартістю 277000,00грн. ЗАТ «НІКОЛЬ МОТОРС». В свою чергу, ТОВ «АВТОПРАНА» передано на позивача один вексель серії АА16519996 номінальною вартістю 277000грн., внаслідок чого сальдо за наслідками даної операції купівлі-продажу (у формі обміну) дорівнює нулю (договірна вартість векселя №АА0000750 = номінальній вартості векселя №АА16519996).

Відповідно до п.170.2.2 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При цьому, податковим органом не прийнято до уваги того, що відповідно до п.170.2.6 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, чого (інвестиційного прибутку) в даному випадку судом не встановлено, адже як зазначено вище та підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів (Договорів, Додатків до Договорів, векселів, актів прийому-передачі) позивачем не отримано від операцій купівлі продажу цінних паперів інвестиційного прибутку, внаслідок чого відсутня база оподаткування по податку на доходи фізичних осіб, внаслідок чого суд приходить до висновку про помилковість ототожнення ДПІ сум по актам обміну (продажу) інвестиційних активів з інвестиційним прибутком.

Стосовно правомірності оподаткування доходу в сумі 79920грн., виплаченого ТОВ «АТ Софія-Цінні папери» на користь позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалі справи, ТОВ «AT СОФІЯ-ЦІННІ ПАПЕРИ» в перевіряємому періоді дійсно перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 79920,00 грн., які отримано ОСОБА_1 в якості оплати за продані ним акції ЗАТ «Вестком» в кількості 333 штуки, які були продані ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 340/10-2Б від 03.12.2010.

Даний Договір від імені ОСОБА_1 уклало ТОВ «AT СОФІЯ-ЦІННІ ПАПЕРИ» на підставі Договору доручення №278/10-4Б від 08 листопада 2010 року.

В даному випадку, включаючи до бази оподаткування суму 79920грн., податковим органом помилково не прийнято до уваги того, що акції ЗАТ «Вестком»в кількості 333 штуки, продані ОСОБА_1 ОСОБА_4 за 79920,00грн., раніше були придбані ОСОБА_1 у ТОВ «Прага Авто» за таку ж суму 79920,00грн., згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №Б181-4/08 від 27 лютого 2008.

Згідно картки рахунку 37.7.2 ТОВ «Прага Авто» по контрагенту ОСОБА_5, останнім було сплачено на користь ТОВ «Прага Авто» 79920,00 грн. за придбані акції.

Отже згідно вищенаведено, інвестиційний прибуток ОСОБА_6 в результаті вищевказаних онерацій не отримувався, а отже відсутня база для оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Крім того, суд вважає зазначити, що відповідно до п.170.2.9. ПК України податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).

Таким чином, особою, що має утримувати податок, в даному випадку, є ТОВ «АТ Софія-Цінні Папери» - податковий агент, а не позивач, чого ДПІ до уваги також не прийнято.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.01.2013 №0 00000117.2.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 1297,17 (одна тисяча двісті дев'яносто сім) грн. 17коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 01011, м. Київ, вулиця Лєскова, 2).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.