Ухвала

від 22.03.2017 по справі 826/1404/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2017 р. м. Київ К/800/3309/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р.

у справі № 826/1404/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_4) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2013 р. № 000000117.2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.01.2013 р. № 000000117.2; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013 р.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.11.2012 р. по 06.12.2012 р., на підставі наказу від 15.11.2012 р. № 358, статей 20, 78, 79 Податкового кодексу України та у зв'язку з не поданням платником податків декларації про доходи за 2011 рік, посадовою особою ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ФО-П ОСОБА_4, за результатами якої складено акт від 13.12.2012 р. № 39/1704-2657712079 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 167.1 статті 167, підпунктів 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 103 638 грн.

На підставі зазначеного акту податкової перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.01.2013 р. № 000000117.2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 129 717,50 грн., з яких 103 638 грн. - за основним платежем та 26 079,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 13.12.2012 р. № 39/1704-2657712079, підставою для нарахування позивачу зазначеного податкового зобов'язання слугували висновки перевіряючого про зобов'язання позивача сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 106 638 грн. за наслідками операцій купівлі-продажу векселів.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в результаті операцій з цінними паперами інвестиційний прибуток позивачем не отримувався, а отже відсутня база для оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки висновки податкового органу, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначається пунктом 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

З матеріалів справи слідує, що відповідно до Договору № Б-1/Б-359/101-11 від 26.07.2011 р. позивачем придбано у ОСОБА_5 один переказний вексель серії АА0000750 номінальною вартістю 277 619,39 грн., договірною вартістю 276 000 грн.

Актом прийому передачі цінних паперів до даного Договору підтверджується передача ОСОБА_5 на позивача одного векселя серії АА0000750 номінальною вартістю 277 619,39 грн., договірною вартістю 276 000 грн.

Згідно Додатку до Договору № Б-1/Б-359/101-11 від 26.07.2011 р., у зв'язку із неможливістю покупця здійснити оплату договірної вартості векселя, позивачем, (в обмін) було передано один вексель серії АА16519999 номінальною вартістю 276 000 грн. ОСОБА_5 (продавцю первинного векселя), що підтверджується Актом прийому передачі від 26.07.2011 р.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, сальдо за наслідками даної операції купівлі-продажу (у формі обміну) дорівнює нулю.

В подальшому, 27.07.2011 р. ФО-П ОСОБА_4 уклав договір № Б-1/Б-361/103-11 з ТОВ Автопрана про продаж векселя АА0000750 за договірною вартістю 277 000 грн.

Відповідно до Додатку до Договору № Б-1/Б-361/103-11, у зв'язку із неможливістю покупця по договору виконати свої зобов'язання щодо сплати коштів у визначені строки, на ім'я продавця покупцем вирішено видати простий вексель номінальною вартістю 277 000 грн.

Згідно акту прийому-передачі цінних паперів до договору № Б-1/Б-361/103-11 від 27.07.2011 р. позивачем було передано на ТОВ Автопрана один вексель серія АА0000750 номінальною вартістю 277 000 грн. ЗАТ Ніколь моторс . В свою чергу, ТОВ Автопрана передано на позивача один вексель серії АА16519996 номінальною вартістю 277 000 грн., внаслідок чого сальдо за наслідками даної операції купівлі-продажу (у формі обміну) дорівнює нулю.

У розпорядженні суду відсутні будь-які докази, у розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, які б свідчили про недійсність вищевказаних правочинів.

Крім того, в період, що перевірявся, ТОВ AT Софія - цінні папери , на виконання Договору доручення № 278/10-4Б від 08.11.2010 р., перерахувало позивачу грошові кошти в розмірі 79 920 грн. в якості оплати за продані ним акції ЗАТ Вестком в кількості 333 штуки, які були продані ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 340/10-2Б від 03.12.2010 р.

При цьому, акції ЗАТ Вестком в кількості 333 штуки, продані ТОВ AT Софія - цінні папери ОСОБА_6 за 79 920 грн., раніше були придбані позивачем у ТОВ Прага Авто за таку ж суму 79 920 грн., згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Б181-4/08 від 27.02.2008 р.

Таким чином, інвестиційний прибуток позивачем в результаті вищевказаних операцій не отримувався.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, у зв'язку з задоволенням касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 1 556,61 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. - скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013р. - залишити в силі.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 1 556,61 грн.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Н.Є. Маринчак