Постанова

від 30.05.2013 по справі 820/2424/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

30 травня 2013 р. №820/2424/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Воловельської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 року №№ 0002110172, 0002120172, 0002100172. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_3 виходить виключно з мотивів наявності у відношенні контрагентів позивача актів перевірок, винесених податковими органами.

Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентами.

Представник позивача - ОСОБА_1, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача - Воловельська Т.В., у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 14.07.2008 року (т.1 а.с. 106), перебуває на обліку в Основ'янській МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з 14.07.2008 року за № 1175 (т.1 а.с. 111), є платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 110).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1 а.с.107-108) видами діяльності ФОП ОСОБА_3 є неспеціалізована оптова торгівля, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Фахівцями Основ'янської МДПІ м. Харкові Харківської області ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_4) за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2012 року № 3556/172, яким встановлено наступні порушення:

- п. 176.2 статті 176 ПК України, а саме: неподання відомостей про суми доходів, нарахованих на користь платників податків, сум утриманого з них податку на користь або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за періоди І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2011 року;

- заниження чистого доходу в 3-4 кварталі 2010 року, 2011 році, чим порушено статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п.п. «а» п. 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 177.2, п. 177.4 статті 177 ПК України. Перевіркою донараховано податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності у сумі 27062,25 грн. Перекручення даних декларацій про доходи за період з 3 кварталу по 4 квартал 2010 року та 2011 рік, чим порушено п.6 статті 128 ГК України;

- ч.5 статті 203, ч.1,2 статті 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних право чинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст. 138 ПК України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статті 185 ПК України, Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 189 ПК України платник податків не має права формувати податковий кредит за рахунок операцій з поставки товарів (послуг), які не відповідають видам діяльності, зазначеним за КВЕД пп. 7.3.1, п.7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіркою донараховано податку на додану вартість у сумі 78977,00 грн. в т.ч. за липень 2010 року - 3617,00 грн., вересень 2010 - 6270,00 грн., листопад 2010 року - 10423,00 грн., грудень 2010 року - 477,00 грн., лютий 2011 року - 4793,00 грн., березень 2011 року - 3492,00 грн., травень 2011 року - 12000,00 грн., вересень 2011 року - 4633,00, жовтень 2011 року - 11143,00 грн., листопад 2011 року - 15663,00 грн., грудень 2011 року - 6466,00 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.78-80) від 10.12.2012 року:

- № 0002110172 на суму 32827,37 грн., в тому числі штрафні санкції - 5764,62 грн.;

- № 0002120172 на суму 98721,25 грн., в тому числі штрафні санкції - 19744,25 грн.;

- № 0002100172 на суму 510,00 грн.

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх у судовому порядку.

З акту перевірки від 19.10.2012 року № 3556/172 вбачається, що підставою для висновку щодо заниження суми податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 27062,25 грн. та заниження суми податку на додану вартість в сумі 78977,00 грн. стали акти контрагентів позивача (ТОВ «Авітек груп ЛТД», ТОВ «Барселона-опт», ТОВ «Бест-консалт», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Моноліт юніон», ТОВ «Сканто»), господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення.

За результатами перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток встановлено, що ФОП ОСОБА_3 мала взаємовідносини з наступними контрагентами-постачальниками:

ТОВ «Авитек груп ЛТД», код ЄДРПОУ 37046350, за квітень, травень, червень 2011 року.

Судом встановлено, що на підставі рахунків-фактур (т.3 а.с. 99, 103, 107, 111, 115, 119) та видаткових накладних (т.3 а.с. 98, 102, 106, 110, 114, 118) ФОП ОСОБА_3 були отримані запчастини до тракторів і сільгосптехніки та комплектуючі в асортименті.

Розрахунки проводились в безготівковій формі. Оплата за відвантажені запчастини до тракторів і сільгосптехніки та комплектуючі була здійснена, що підтверджується платіжними дорученнями (т.3 а.с. 123-128).

Частина суми була сплачена ФОП ОСОБА_3 на підставі договору поступки права вимоги 011011 від 01.10.2011 року (т.3 а.с.122).

Відповідно до товарно-транспортних накладних транспортування запчастин та комплектуючих до тракторів і сільгосптехніки, отриманих від ТОВ «Авитек груп ЛТД» проведено із залученням автотранспортного підприємства за рахунок продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.3, а.с. 101,105,109,113,117,121).

На підставі викладеного ТОВ «Авитек груп ЛТД» були виписані податкові накладні (т.3, а.с.100, 104, 108, 112, 116,120), які відповідають вимогам ст.201 ПК України.

Податкові накладні були занесені ФОП ОСОБА_3 у реєстр отриманих податкових накладних (т.3, а.с.135-137).

На підставі податкових накладних ФОП ОСОБА_3 було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за квітень, травень, червень 2011 року.

На час укладання та виконання договору з ТОВ «Авитек груп ЛТД» було зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с. 126) та було платником податку на додану вартість (т.3 а.с. 160).

Запчастини та комплектуючі до тракторів і сільгосптехніки, придбані у ТОВ «Авитек груп ЛТД» були використані ФОП ОСОБА_3 у подальшій господарській діяльності шляхом реалізації своїм контрагентам, що підтверджується договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи (т.2 а.с.79-134, 138-185).

Отже, ТОВ «Авитек груп ЛТД» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ФОП ОСОБА_3 прийняла товар за цим договором та використала у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Віктрейд ЛТД», код ЄДРПОУ 36927332, за лютий 2011 року, судом встановлено, що 01.02.2011 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Віктрейд ЛТД» було укладено договір № 11.

На підставі зазначеного договору ФОП ОСОБА_3 були отримані запчастини та комплектуючі до тракторів і сільгосптехніки в асортименті, що підтверджується рахунками-фактурами та видатковими накладними (т.2 а.с. 227,228,231,232).

Оплата за відвантажені запчастини до тракторів і сільгосптехніки та комплектуючі була здійснена, що підтверджується платіжними дорученнями (т.3 а.с. 92).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось за рахунок ТОВ «Віктрейд ЛТД» відповідно до товарно-транспортних накладних (т.2 а.с. 229,233).

На підставі цього ТОВ «Віктрейд ЛТД» були виписані податкові накладні (т.2, а.с.230,234).

Судом встановлено, що отримані податкові накладні були зареєстровані у реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2011 року (т.2 а.с.235) та відповідають вимога ст.201 ПК України.

На підставі податкових накладних ФОП ОСОБА_3 було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за лютий 2011 року.

На час укладання та виконання договору з ТОВ «Віктрейд ЛТД» було зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с. 122) та було платником податку на додану вартість (т.3 а.с. 161).

Запчастини та комплектуючі до тракторів і сільгосптехніки, придбані у ТОВ «Віктрейд ЛТД» були використані ФОП ОСОБА_3 у подальшій господарській діяльності шляхом реалізації своїм контрагентам, що підтверджується договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи (т.2 а.с.236-245, т.3 а.с. 1-53).

Отже, ТОВ «Віктрейд ЛТД» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ФОП ОСОБА_3 прийняла товар та використала у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Моноліт юніон», код ЄДРПОУ 37635752, за грудень 2011 року, суд зазначає наступне.

Між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ «Моноліт юніон» (виконавець) було укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт від 06.12.2011 року № 111206, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з ремонту даху за адресою: АДРЕСА_1 (т.3, а.с. 54).

Відповідно до зазначеного договору були виконані роботи з ремонту даху, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.3, а.с. 56), рахунком-фактурою (т.3, а.с.57).

Оплата за виконані роботи була здійснена відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи (т.3, а.с. 60-62).

На підставі виконаних робіт ТОВ «Моноліт юніон» була виписана податкова накладна (т.3, а.с. 58), яка відповідає вимогам ст.201 ПК України. Зазначена накладна була внесена ФОП ОСОБА_3 в реєстр отриманих податкових накладних за грудень 2011 року (т.3 а.с. 59).

На підставі податкових накладних ФОП ОСОБА_3 було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2011 року.

На час укладання та виконання договору ТОВ «Моноліт юніон» було зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с. 114) та було платником податку на додану вартість (т.3, а.с. 154).

Отже, ТОВ «Моноліт юніон» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ФОП ОСОБА_3 прийняла виконані роботи, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Барселона-ОПТ», код ЄДРПОУ 37100322, за вересень 2010 року, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_3 від ТОВ «Барселона-ОПТ» було отримано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), щодо проведення робіт з ремонту даху (т.3 а.с. 63).

Зазначені роботи були оплачені ФОП ОСОБА_3, що підтверджується квитанціями до прибутково касового ордеру (т.3 а.с. 64).

ТОВ «Барселона-ОПТ» було виписано ФОП ОСОБА_3 податкову накладну (т.3 а.с. 65).

Зазначена накладна була зареєстрована ФОП ОСОБА_3 в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2010 року (т.3 а.с. 66).

На підставі податкової накладної ФОП ОСОБА_3 було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за вересень 2010 року.

На час виконання робіт ТОВ «Барселона-ОПТ» було зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с. 118) та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ «Барселона-ОПТ» виконало свої зобов'язання за договором, а ФОП ОСОБА_3 прийняла виконані роботи, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Сканто», код ЄДРПОУ 26875101, за листопад 2010 року, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Сканто» було укладено ряд договорів, а саме:

- договір купівлі-продажу від 01.11.2010 року № 1011-01/1 (т.2 а.с. 186-187), відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 були отримані запчастини та комплектуючі до тракторів і сільгосптехніки в асортименті. На виконання зазначеного договору було виписано видаткові накладні (т.2 а.с. 188-189), податкові накладні (т.2 а.с. 190-191, 193). Відповідно до товарно-транспортної накладної (т.2 а.с. 194) транспортування запчастин та комплектуючих до тракторів і сільгосптехніки, отриманих від ПП «Сканто», було проведено за рахунок продавця. Товари, отримані від ПП «Сканто», були використані ФОП ОСОБА_3 у своїй господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації, що підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с. 195-201).

- договір маркетингових послуг від 01.11.2010 року, відповідно до якого були надані послуги з дослідження ринку продаж і закупівель товару (т.2 а.с.202). На виконання зазначеного договору сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2, а.с.203). Продавцем було виписано податкову накладну (т.2 а.с. 204). Факт виконання договору підтверджується Звітом про результати проведеного маркетингового дослідження відповідно до Договору № б/н від 01.11.2010 року та виготовленими прайс-листами (т.2 а.с.205-221).

- договір від 25.11.2010 року, відповідно до умов якого ПП «Сканто» (виконавець) зобов'язується виконати за замовленням замовника збір та шліфування запчастин до сільгосптехніки (т.2 а.с.222-223). Після виконання договору сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.223 а). Підставі цього ПП «Сканто» було виписано податкову накладну (т.2 а.с. 223 б).

Розрахунки по зазначеним договорам проводились у безготівковій формі. Оплата за відвантажені запчастини та комплектуючі до тракторів та сільгосптехніки була здійснена відповідно до платіжних доручень (т.2 а.с.224-226).

Податкові накладні були зареєстровані ФОП ОСОБА_3 в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010 року (т.2 а. с. 226 а - 226 б).

На підставі податкових накладних ФОП ОСОБА_3 було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2010 року.

На час виконання робіт ПП «Сканто» було зареєстровано як юридична особа (т.1 а. с. 112) та було платником податку на додану вартість (т.3 а.с. 158).

Таким чином, ПП «Сканто» виконало свої зобов'язання за договором, а ФОП ОСОБА_3 прийняла товар та надані послуги, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Бест-консалт», код ЄДРПОУ 37101347, за липень 2010 року, встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Бест-консалт» було підписано акт здачі-прийняття робіт від 08.07.2010 року щодо поклейці шпалер (т.3 а.с. 67). Зазначені роботи були оплачені ФОП ОСОБА_3, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера (т.3 а.с.68). На підставі цього ТОВ «Бест-консалт» була виписана податкова накладна (т.3 а.с.68а), яка відповідає вимогам ст.201 ПК України.

Також, ФОП ОСОБА_3 на підставі видаткової накладної (т.3 а.с.69) були отримані запчастини до тракторів та сільгосптехніки. Розрахунки проводились в готівковій формі. Зазначений товар був оплачений, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера (т.3 а.с. 70). ТОВ «Бест-консалт» було виписано податкову накладну (т.3, а.с. 71). Відповідно до товарно-транспортної накладної (т.3 а.с.72) транспортування запчастин та комплектуючих до тракторів і сільгосптехніки було проведено за рахунок продавця.

Податкові накладні були зареєстровані ФОП ОСОБА_3 в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2010 року (т.3 а.с.78-79).

Отриманий від ТОВ «Бест-консалт» товар був використаний ФОП ОСОБА_3 у власній господарській діяльності шляхом його подальшої реалізації (т.3 а.с. 73-77).

На підставі податкових накладних ФОП ОСОБА_3 було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за липень 2010 року.

На час виконання робіт ТОВ «Бест-консалт» було зареєстровано як юридична особа (т.1, а.с. 120) та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ «Бест-консалт» виконало свої зобов'язання за договором, а ФОП ОСОБА_3 прийняла товар та виконані роботи, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Декос альянс», ЄДРПОУ 37505731, за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, слід зазначити наступне.

Між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Декос альянс» було укладено ряд договорів, а саме:

- договір на виконання робіт (послуг) № 02091 02.09.2011 року;

- договір про надання консультативної послуги від 01.10.2011 року № 01101;

- договір поставки від 04.11.2011 року № 041111;

- договір про надання послуг від 16.11.2011 року № 161111.

За зазначеними договорами ФОП ОСОБА_3 прийняла товар, роботи та послуги що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, видатковими накладними, оплатила його вартість, що підтверджується рахунками-фактурами, а ТОВ «Декос альянс» виписав податкові накладні, що підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами робіт.

Зазначені вище документи містяться в матеріалах справи (т.2 а.с. 2-35, 43-77).

Податкові накладні були зареєстровані ФОП ОСОБА_3 в реєстрі отриманих податкових накладних (т.2 а.с. 36-42), які відповідають вимогам ст.201 ПК України.

На підставі податкових накладних ФОП ОСОБА_3 було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

На час виконання робіт ТОВ «Декос альянс» було зареєстровано як юридична особа (т.1, а.с. 131) та було платником податку на додану вартість (т.2, а.с.78).

Таким чином, ТОВ «Декос альянс» виконало свої зобов'язання за договором, а ФОП ОСОБА_3 прийняла товар та виконані роботи, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку.

Дефектність первинних документів, які було укладено між ФОП ОСОБА_3 та зазначеними вище контрагентами, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій судом не виявлено.

Посилання відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача суд не бере до уваги, оскільки Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС не доведено факти відсутності за місцезнаходженням зазначених вище контрагентів позивача та не доведено нереальність здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

Суд розглядає дану справу, враховуючи законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

П.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.1.7 статті 1 Закону податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із законом про податок на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дослідженням положень Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що позивачем дотримано всі умови, які дають право на використання податкового кредиту.

Згідно з п.10.2 статті 10 зазначеного закону платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Тобто сама по собі несплата податку продавцем чи його контрагентами в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Аналізуючи норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) суд встановив таке.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Аналізуючи положення Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та ПК України суд встановив наступне.

Відповідно до статті 13 Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 177.2, 177.4 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтями 138, 139 ПК України.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 статті 1 зазначеного закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до суми валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 зазначеного закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними суд встановив наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Судом також встановлено, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що придбання позивачем товарів, а також отримання робіт та послуг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару, а також отримання виконаних робіт і наданих послуг.

Отже, позивачем було повністю дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ПК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства.

Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 року №№ 0002110172, 0002120172, 0002100172, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №№0002110172, 0002120172, 0002100172 від 10.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 1321 грн. (одна тисяча триста двадцять одна) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 05.06.2013 року.

Суддя Н.А. Полях