Ухвала

від 24.07.2013 по справі 820/2424/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 р.Справа № 820/2424/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 820/2424/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

27.03.2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 10.12.2012 року №№ 0002110172, 0002120172, 0002100172.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із контрагентами.

Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Основ'янської МДПІ м. Харкові Харківської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2012 року № 3556/172, яким встановлено наступні порушення: п. 176.2 статті 176 ПК України, а саме: неподання відомостей про суми доходів, нарахованих на користь платників податків, сум утриманого з них податку на користь або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за періоди І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2011 року; заниження чистого доходу в 3-4 кварталі 2010 року, 2011 році, чим порушено статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та п.п. «а» п. 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 177.2, п. 177.4 статті 177 ПК України. Перевіркою донараховано податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності у сумі 27062,25 грн. Перекручення даних декларацій про доходи за період з 3 кварталу по 4 квартал 2010 року та 2011 рік, чим порушено п.6 статті 128 ГК України; ч.5 статті 203, ч.1,2 статті 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг).

На підставі вказаного акту перевірки Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 року: № 0002110172 на суму 32827,37 грн., в тому числі штрафні санкції - 5764,62 грн.; № 0002120172 на суму 98721,25 грн., в тому числі штрафні санкції - 19744,25 грн.; № 0002100172 на суму 510 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із контрагентами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Фактичною підставою для висновку податкового органу щодо заниження суми податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності та заниження суми податку на додану вартість позивачем стала інформації, що містилась у актах перевірки контрагентів позивача (ТОВ «Авітек груп ЛТД», ТОВ «Барселона-опт», ТОВ «Бест-консалт», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Моноліт юніон», ТОВ «Сканто»). У відповідності до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із законом про податок на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Одночасно згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до суми валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем у квітні-червні 2011 року від ТОВ «Авитек груп ЛТД» на підставі відповідних рахунків-фактур отримані запчастини до тракторів і сільгосптехніки та комплектуючі в асортименті.

Розрахунки за придбаний товар здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. При цьому, частина суми сплачена ФОП ОСОБА_1 на підставі договору поступки права вимоги від 01.10.2011 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних транспортування запчастин та комплектуючих до тракторів і сільгосптехніки, отриманих від ТОВ «Авитек груп ЛТД» проведено із залученням автотранспортного підприємства за рахунок продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

У виконання вказаних операцій ТОВ «Авитек груп ЛТД» виписані податкові накладні (т.3, а.с.100, 104, 108, 112, 116,120).

На підставі податкових накладних ФОП ОСОБА_1 віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за квітень, травень, червень 2011 року.

Слід вказати, що отриманий товар використаний ФОП ОСОБА_1 у подальшій господарській діяльності шляхом реалізації своїм контрагентам, що підтверджується договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Також встановлено, що позивачем із ТОВ «Віктрейд ЛТД» 01.02.2011 року укладено договір № 11.

На підставі зазначеного договору ФОП ОСОБА_1 отримані запчастини та комплектуючі до тракторів і сільгосптехніки в асортименті, що підтверджується рахунками-фактурами та видатковими накладними.

Оплата за відвантажені запчастини до тракторів і сільгосптехніки та комплектуючі здійснена, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось за рахунок ТОВ «Віктрейд ЛТД» відповідно до товарно-транспортних накладних.

За результатами проведених господарських операцій ТОВ «Віктрейд ЛТД» виписані податкові накладні № 533 від 01.02.2011 року, № 536 від 08.02.2011 року.

На підставі вказаних податкових накладних ФОП ОСОБА_1 віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за лютий 2011 року.

Запчастини та комплектуючі до тракторів і сільгосптехніки, придбані у ТОВ «Віктрейд ЛТД» використані ФОП ОСОБА_1 у подальшій господарській діяльності шляхом реалізації своїм контрагентам, що підтверджується договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Також встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 - замовник, та ТОВ «Моноліт юніон» - виконавець, укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт від 06.12.2011 року № 111206, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з ремонту даху за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 5.

У виконання умов зазначеного договору виконані роботи з ремонту даху, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунком-фактурою.

Оплата за виконані роботи здійснена відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

На підставі виконаних робіт ТОВ «Моноліт юніон» виписана податкова накладна № 100 від 20.12.2011 року.

Крім того встановлено, що у вересні 2010 року позивач мав господарські відносини із ТОВ «Барселона-ОПТ», у виконання яких наданий акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо проведення робіт з ремонту даху № 4.

Зазначені роботи оплачені ФОП ОСОБА_1, що підтверджується квитанціями до прибутково касового ордеру.

ТОВ «Барселона-ОПТ» виписано ФОП ОСОБА_1 податкову накладну № 0209 від 02.09.2010 року, на підставі якої позивачем віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за вересень 2010 року.

Також, позивачем у листопаді 2010 року із ПП «Сканто» укладено ряд договорів.

Зокрема, договір купівлі-продажу від 01.11.2010 року № 1011-01/1, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 отримані запчастини та комплектуючі до тракторів і сільгосптехніки в асортименті.

У виконання зазначеного договору виписано видаткові накладні, податкові накладні. Відповідно до товарно-транспортної накладної транспортування товару проведено за рахунок продавця. Товари, отримані від ПП «Сканто» використані ФОП ОСОБА_1 у своїй господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації, що підтверджується матеріалами справи.

Також, договір маркетингових послуг від 01.11.2010 року, відповідно до якого надані послуги з дослідження ринку продаж і закупівель товару. На виконання зазначеного договору сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Продавцем виписано податкову накладну (. Факт виконання договору підтверджується Звітом про результати проведеного маркетингового дослідження відповідно до Договору № б/н від 01.11.2010 року та виготовленими прайс-листами.

Крім того, договір від 25.11.2010 року, відповідно до умов якого ПП «Сканто» - виконавець, зобов'язується виконати за замовленням замовника збір та шліфування запчастин до сільгосптехніки. Після виконання договору сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт, виписана податкова накладна.

Розрахунки по зазначеним договорам проводились у безготівковій формі. Оплата за відвантажені запчастини та комплектуючі до тракторів та сільгосптехніки здійснена відповідно до платіжних доручень.

За наслідками вказаних господарських операцій ФОП ОСОБА_1 віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2010 року.

Також встановлено, що у липні 2010 року позивач мав відносини із ТОВ «Бест-консалт», за результатами яких підписано акт здачі-прийняття робіт від 08.07.2010 року щодо поклейки шпалер. Зазначені роботи оплачені ФОП ОСОБА_1, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера. На підставі цього ТОВ «Бест-консалт» була виписана податкова накладна.

Також, ФОП ОСОБА_1 на підставі видаткової накладної отримані запчастини до тракторів та сільгосптехніки. Розрахунки проводились в готівковій формі. Зазначений товар оплачений, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера. ТОВ «Бест-консалт» виписано податкову накладну. Відповідно до товарно-транспортної накладної транспортування запчастин та комплектуючих до тракторів і сільгосптехніки було проведено за рахунок продавця.

На підставі податкових накладних ФОП ОСОБА_1 віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за липень 2010 року.

Крім того, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Декос альянс» було укладено ряд договорів, а саме: договір на виконання робіт (послуг) № 02091 02.09.2011 року; договір про надання консультативної послуги від 01.10.2011 року № 01101; договір поставки від 04.11.2011 року № 041111; договір про надання послуг від 16.11.2011 року № 161111.

За зазначеними договорами ФОП ОСОБА_1 прийняла товар, роботи та послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, видатковими накладними, оплатила його вартість, що підтверджується рахунками-фактурами, а ТОВ «Декос альянс» виписав податкові накладні, що підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами робіт.

Зазначені вище документи містяться в матеріалах справи.

На підставі податкових накладних ФОП ОСОБА_1 було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за наслідками господарських відносин із вказаними контрагентами, в даному випадку, не вбачається.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Стосовно посилань податкового органу на недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податкових зобов'язань від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 10.12.2012 року №№ 0002110172, 0002120172, 0002100172 такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 820/2424/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.