Рішення

від 03.03.2009 по справі 15/40

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/40

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.03.09 р.                                                                                                       Справа № 15/40                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Пирятинського учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об'єднання “Електроконтакт” УТОС (код ЄДРПОУ 05477511)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення вартості поставлених фільтроелементів у розмірі 20373,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Портний В.І. – керівник відповідно довідки з ЄДРПОУ № 116153 від 25.03.08 р.

від відповідача: Данилова С.О. за довіреністю № 09-18/1486 від 02.01.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Пирятинського учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об'єднання “Електроконтакт” УТОС до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення вартості поставлених фільтроелементів у розмірі 20373,00 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/40, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У судовому засіданні представниками позивача та відповідача заявлено клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2008 р. сторони уклали договір № 07/196, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати покупцю фільтроелементи (продукцію), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 1.2 договору визначена вартість продукції у сумі 20373,00 грн.

Згідно п. 3.2 договору поставка супроводжується наданням наступних документів: паспорт якості (відповідності), рахунок, податкова накладна, видаткова накладна.

Пунктом 3.3. договору визначено, що датою поставки є дата передачі продукції покупцю у відповідності з видатковою накладною.

Згідно п. 3.3 договору прийом продукції по якості та кількості здійснюється у відповідності з Інструкцією П-6 і П-7, затвердженими Держарбітражем СРСР з послідуючими змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата продукції здійснюється по факту її поставки на протязі 10 банківських днів, слідуючих за днем поставки та наданням всіх документів згідно п.3.2 договору.

Згідно п.7.1 договору постачальник є платником НДС за нульовою ставкою.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу фільтроелементи на суму 20373,00 грн. за видатковою накладною № 196 від 19.05.2008 р. (оригінал видаткової накладної міститься в матеріалах справи).

Факт отримання відповідачем товару на суму 20373,00 грн. підтверджується крім вказаної видаткової накладної довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЛ № 169626 від 21.05.2008 р. (оригінал довіреності доданий до позову).

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач оплату за отриманий товар за спірною накладною до теперішнього часу не здійснив. Відповідач будь-яких доказів оплати вказаної заборгованості до суду не надав.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі встановлений строк оплати вартості товару покупцем – протягом 10 банківських днів, слідуючих за днем поставки та надання усіх документів згідно п. 3.2 договору. На думку позивача строк оплати для відповідача наступив з наступного дня після підписання видаткової накладної № 196 від 19.05.2008 р. – у період з 20.05.2008 р. по 02.06.2008 р. включно. В якості вимоги на оплату позивач направляв відповідачу лист вих. 515 від 10.11.2008 р., претензію на суму 20373 грн. вих. 553 від 09.12.2008 р., які додані до позовної заяви з оригіналами квитанцій про поштові відправлення.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому заперечує на позовні вимоги тим, що на його думку позивач не довів факт надання позивачу разом з продукцією усіх документів згідно п. 3.2 договору, тому строк оплати для покупця за договором не настав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав до суду лист вих. 63 від 17.02.2009 р., яким вказує на те, що усі документи згідно п. 3.2 договору були фактично передані представнику відповідача за довіреністю разом із видатковою накладною та продукцією. Вказані обставини на його думку підтверджуються тим, що представник відповідача за довіреністю прийняв продукцію згідно видаткової накладної за кількістю та якістю без заперечень, в тому числі були відсутні заперечення щодо документальної некомплектності згідно п. 3.2 умов договору. Встановлений Інструкціями П-6, П-7 строк пред'явлення претензій по кількості та якості продукції минув. До цього листа позивач додав завірені копії податкової накладної до спірної видаткової накладної, рахунку на оплату, сертифікату відповідності на продукцію, які були передані раніше відповідачу разом із продукцією. Такі доводи позивача суд приймає до уваги, тому як усі документи, зазначені сторонами в п. 3.2 договору, безпосередньо стосуються кількості та якості продукції.

У підтвердження своїх заперечень відповідач будь-яких письмових доказів стосовно направлення повідомлень від нього іншій стороні договору про неотримання разом із видатковою накладною та продукцією усіх документів, передбачених п. 3.2 договору, додаткових вимог щодо надання вказаних документів, або пред'явлення претензій до позивача по кількості або якості отриманої продукції до суду не представив. У відповіді на претензію (лист від 14.01.2009 р. № 09-23/09-99, який доданий до позовної заяви) відповідач на відсутність вказаних документів, або неналежну кількість або якість продукції як на підставу невиконання претензії, не посилався.  За таких обставин заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, суд вважає позицію відповідача у даній справі такою, що направлена на безпідставне та умисне ухилення від виконання договірних зобов'язань по оплаті вартості поставленої продукції.   

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару у встановлений строк на суму 20373 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач надав до суду заяву про стягнення з відповідача в якості судових витрат витрати, пов'язані з проїздом представника позивача для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, в тому числі добові витрати на відрядження, усього на суму 266,74 грн. До заяви позивач додав звіт про використання коштів у сумі 266,74 грн., наданих на відрядження від 03.03.2009 р. за підписом підзвітної особи, залізничний квиток від 02.03.2009 р. вартістю 50,99 грн. на проїзд від ст. Полтава до ст. Донецьк, квиток пасажирський автобусний від 02.03.2009 р. вартістю 37,38 грн. на проїзд від Пирятину до Полтави. Тобто, фактичні витрати представника позивача на проїзд до суду, що підтверджені належними доказами, складають 88,37 грн. Документів у підтвердження фактичних витрат представника позивача на проїзд у зворотному напрямку та фактичну виплату представнику добових на відрядження до суду не представлено, тому вказані витрати є не доведеними та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 44 ГПК України до складу судових витрат віднесено й інші витрати, пов'язані із розглядом справи. До інших витрат, пов'язаних із розглядом даної господарської справи можна віднести суми, що були фактично витрачені особою, викликаною до господарського суду в якості представника позивача ухвалою про порушення провадження у справі. На думку суду без здійснення транспортних витрат позивач не мав змоги виконати ухвалу суду та забезпечити явку свого представника у судове засідання із м. Пирятину до м. Донецька.  

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку із задоволенням позовних вимог покладаються на відповідача.

Позивач у встановленому законом порядку звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 44; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (юридична адреса: 87500, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158; розрахунковий рахунок 26002004401 у філії ЗАТ „Донгорбанк” в м. Маріуполі”, МФО 335786) на користь Пирятинського учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об'єднання “Електроконтакт” УТОС (юридична адреса: 37000, м. Пирятин, вул. Єлени, 12; код ЄДРПОУ 05477511; розрахунковий рахунок 26009400045 в АБ „Полтава-Банк”, МФО 331489) борг в сумі 20373,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.; інші судові витрати, пов'язані із проїздом представника позивача до суду, у сумі 88,37 грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (юридична адреса: 87500, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158; розрахунковий рахунок 26002004401 у філії ЗАТ „Донгорбанк” в м. Маріуполі”, МФО 335786) на користь Державного бюджету України (рахунок 31111095700006 банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34687001, одержувач – УДК у Київському районі м. Донецька)  державне мито у розмірі 203,73 грн.

У судовому засіданні 03.03.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 06.03.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

               Суддя