Постанова

від 02.03.2009 по справі 11/248-08(41/65-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/248-08(41/65-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2009                                                                                       Справа№  11/248-08(41/65-08)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Марунич Н.В.

за участю представників:

від позивача: Бражник Є.В., довіреність №б/н  від 14.11.08,  юрисконсульт;

Представник відповідача у судове засідання не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Міг”, місто Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2008 року по справі №11/248-08(41/65-08);

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-Гермес”, місто Краснодон, Луганська область;

до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Міг”, місто Дніпропетровськ;

про стягнення 14772,47 гривень.

та

за зустрічним позовом, товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Міг”, місто Дніпропетровськ;

до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-Гермес”,  місто Краснодон, Луганської області;

про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Укр-Гермес”, місто Краснодон, Луганська область, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд, з урахуванням уточнень до позовної заяви,  стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Міг”, місто Дніпропетровськ грошові кошти за товар поставлений на підставі договору купівлі-продажу №123/0911-05, дизельне паливо, від 9 листопада 2005 року, у сумі 3941 гривень річних, у сумі 20930,8 гривень інфляційних, та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач розрахувався за поставлений товар, але термін затримки оплати був перевищений, що порушує терміни встановлені договором №123/0911-05 та норми Законодавства України.

Відповідач ТОВ “Енерго-Міг”, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати укладений з позивачем договір купівлі-продажу №123/0911-05 від 9 листопада 2005 року, недійсним.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір купівлі-продажу №123/0911-05 від 9 листопада 2005 року був укладений всупереч діючому законодавству України, оскільки укладений від імені позивача не директором, а невідомою особою, яка не є уповноваженою на укладення та підписання договорів від імені ТОВ “Енерго-Міг”.

Рішенням господарського суду у справі №11/248-08(41/65-08) від 18 грудня 2008 року (суддя Мельниченко І.Ф.) первісний позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі:

19557,09 гривень, інфляційних;

3941 гривень, річних;

23498 гривень, держмита;

110,92 гривень, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовлено.

У задоволені зустрічного позову відмовлено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на що господарський суд не прийняв до уваги надані сторонами докази сплати відповідачем частини суми боргу, а саме:

інфляційних витрат у розмірі 11909,60 гривень;

та 3% річних у розмірі 2862,87 гривень, та прийняв рішення по справі, яким повторно стягнув ці суми з відповідача.

Крім того з відповідача на користь позивача відповідно до платіжного доручення №1727 від 25 липня 2008 року та наказу господарського суду Дніпропетровської області №41/65-08 від 25 березня 2008 року вже було стягнуто держмито у розмірі 605,78 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 гривень.

Тому повторне стягнення з відповідача є незаконним та не підтвердженими жодними доказами та матеріалами цієї справи.

На апеляційну скаргу позивач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2008 року про стягнення коштів та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 травня 2008 року про перегляд у апеляційному проваджені, Вищим господарським судом України, в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 11909,6 гривень, 3% річних у розмірі 2862,87 гривень, витрат по сплаті держмита у розмірі 605,78 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 гривень скасовано.

Справу в цій частиш передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 травня 2008 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2008 року, залишено без змін.

Господарським судом також було встановлено, що 9 листопада 2005 року сторони уклали договір купівлі-продажу №123/0911-05 на виконання якого позивач поставив на адресу відповідача нафтову продукцію, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач відповідно до умов договору розрахувався за поставлений товар, але термін затримки оплати був перевищений, що порушує терміни встановлені договором №123/0911-05 та норми Законодавства України.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд послався на частину 2 статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду оскільки з у судовому засіданні апеляційного провадження було встановлено, що

Відповідач, ТОВ “Енерго-Міг”, прострочив свої зобов'язання, щодо сплати основного боргу на суму 45805,84 гривень.

Тому позивач ТОВ “Укр-Гермес”, має права вимагати, а відповідач ТОВ “Енерго-Міг”, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Але сплативши основну суму боргу Відповідач відмовляється, щодо сплати інфляційних та 3% річних на які має право позивач ТОВ “Укр-Гермес”.

Тому сума річних та інфляційних за період зазначений в розрахунку підлягає до примусового стягнення.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було зазначено вище відповідач, відповідно до умов договору розрахувався за поставлений товар, але термін затримки оплати був перевищений, що порушує терміни встановлені договором №123/0911-05 та норми Законодавства України.

Стосовно зустрічного позову то судова колегія також погоджується з висновком господарського суду про те, що рішенням господарського суду,  яке набрало законної сили, в частині суми основного боргу, відповідач, ТОВ “Енерго-Міг” в повному обсязі здійснив розрахунки за товар, отриманий на підставі спірного договору.

Тому враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає апеляційну  скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Міг”, місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2008 року по справі №11/248-08(41/65-08), залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий                                                            П.П. Павловський  

          Судді                                                                                В.В. Швець

                                                                                                         О.В. Чус

З оригіналом згідно

Помічник судді                     О.В. Чабаненко