Рішення

від 27.05.2013 по справі 910/5962/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5962/13 27.05.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» простягнення 167 822,95 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Гренчук Г.В. від відповідача:Тригуб Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» (надалі - ПАТ «Укргідроенерго») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» (надалі - ТОВ «Екотехсервіс») про стягнення 167 822,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №94 від 20.08.2008 р. позивач перерахував суму попередньої оплати, а відповідач належним чином роботи по монтажу та пусконалагоджувальні роботи ліфтового обладнання не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 117 040,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 19 855,57 грн., інфляційних у розмірі 18 960,48 грн. та 3% річних у розмірі 11 966,94 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання з повернення авансу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.04.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на те, що монтажні та пусконалагоджувальні роботи за умовами договору №94 від 20.08.2008 р. не почалися у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язання з передачі технічної документації, робочих креслень та технічних умов.

В судовому засіданні 24.04.2013 р. судом оголошувалась перерва до 27.05.2013 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав заперечення на відзив на позовну заяву, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та заяву про застосування позовної давності, в задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укргідроенерго», правонаступником якого є ПАТ «Укргідроенерго», (замовник) та ТОВ «Екотехсервіс» (виконавець) було укладено договір №94 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець бере на себе зобов'язання виконати постачання ліфтового обладнання на філію «Дирекція з будівництва Дністровська ГАЕС» ВАТ «Укргідроенерго» згідно завдання замовника, монтаж та налагодження обладнання згідно з проектною документацією, «Правил організації, виробництва та прийоми монтажних робіт» (ГОСТ-22845-85) з подальшою здачею інспекції Держнаглядохоронпраці України та передати виконані роботи замовнику, а замовник оплатити вартість обладнання, виконаних робіт у встановленому цим договором порядку.

Згідно з п. 4.1 Договору ціна включає в себе транспортні витрати виконавця по доставці обладнання до м. Новодністровськ, Сокирянського району, Чернівецької обл., філія «Дирекція з будівництва Дністровська ГАЕС», та введення його в експлуатацію.

Пунктом 4.1.1 Договору визначено, що вартість обладнання з ПДВ складає 616 000,00 грн., а пунктом 4.1.2 Договору передбачено, що вартість монтажних та налагоджувальних робіт обладнання з ПДВ складає 283 651,00 грн.

Відповідно до п. 7.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 14.05.2009 р. оплата за цим договором здійснюється замовником наступним чином: на протязі 10 днів з моменту підписання договору замовник перераховує виконавцю платіж у розмірі 40% вартості обладнання в сумі 246 400,00 грн. З урахуванням Додаткової угоди №1 до цього договору замовник протягом 10 днів з моменту підписання додаткової угоди №1 перераховує виконавцю платіж в розмірі 20% вартості обладнання в сумі 123 200,00 грн. (п. 7.2.1); з урахуванням Додаткової угоди №1 до договору, наступний платіж замовник перераховує виконавцю в розмірі 20% від суми обладнання та 50% від вартості монтажних та налагоджувальних робіт, що в сумі становить 265 025,50 грн. після поставки обладнання на об'єкт (п. 7.2.2); остаточний розрахунок у розмірі 20% вартості обладнання та 50% від вартості монтажних та налагоджувальних робіт, що в сумі становить 265 025,50 грн. протягом 5 банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт та реєстрації обладнання в інспекції Держнаглядохоронпраці України.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 733 040,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №68 від 02.10.2008 р., №42 від 10.10.2008 р., №118 від 20.05.2009 р., №106 від 20.05.2009 р., №229 від 02.09.2009 р. та №167 від 02.09.2009 р.

Відповідач належним чином виконав зобов'язання з поставки ліфтового обладнання на філію «Дирекція з будівництва Дністровська ГАЕС», що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків від 01.07.2009 р. та від 01.10.2009 р.

Претензією №3-2/5279 від 13.07.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати суму попередньої оплати у розмірі 117 040,00 грн. за невиконання робіт по монтажу та налагодженню обладнання за Договором.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з виконання монтажних та налагоджувальних робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача повернути аванс за невиконані роботи у розмірі 117 040,00 грн.

Договір є змішаним договором: підряду на виконання робіт та поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, зокрема, Глав 54 та 62 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 733 040,00 грн., а також поставка відповідачем ліфтового обладнання на суму 616 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не було визначено строків виконання відповідачем робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання.

Відповідно до п. 1 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1764 від 27.12.2001 р. (надалі - «Порядок») цей Порядок визначає механізм фінансування капітального будівництва за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення цільового та ефективного використання державних коштів.

Пунктом 3 Порядку визначено, що він є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень.

Згідно з п. 2 Порядку капітальне будівництво - процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об'єктів); державні капітальні вкладення - кошти державного бюджету, передбачені на фінансування капітального будівництва; змішані капітальні вкладення - інвестиції, що спрямовуються на фінансування капітального будівництва, у загальному обсязі яких є частка державних капітальних вкладень.

Із матеріалів справи вбачається, що будівництво Дністровської ГАЕС є капітальним будівництвом в розумінні положень п. 2 Порядку, яке частково фінансувалося зі спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується титулами Перехідної будови (об'єкту) на 2006-2009 роки.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що капітальне будівництво Дністровської ГАЕС фінансувалося за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень, а відтак до правовідносин, що виникли у даній справі необхідно застосовувати приписи Порядку.

Відповідно до ч. 2 п. 19 Порядку замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 2 п. 19 Порядку, відповідач був зобов'язаний повернути суму авансу по закінченню тримісячного терміну з моменту перерахування коштів.

Претензією №3-2/5279 від 13.07.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати суму попередньої оплати у розмірі 117 040,00 грн. за невиконання робіт по монтажу та налагодженню обладнання за Договором.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 117 040,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 117 040,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Екотехсервіс» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Укргідроенерго» про стягнення з ТОВ «Екотехсервіс» заборгованості у 117 040,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 19 855,57 грн., інфляційних у розмірі 18 960,48 грн. та 3% річних у розмірі 11 966,94 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання з повернення авансу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів до 02.12.2009 р. не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 03.12.2009 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання з вини виконавця зобов'язань за договором виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення, якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних зобов'язань.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повернення авансу більше ніж на 30 днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8 192,80 грн. (117 040,00 грн.*7%). В іншій частині (11 662,77 грн.) штраф обрахований безпідставно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок інфляційних та 3% річних з урахуванням дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання (з 03.12.2009 р.), а також визначеного позивачем періоду нарахування (29.03.2013 р.).

За перерахунком суду розмір інфляційних та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 17 531,44 грн. та 11 668,73 грн. відповідно. В іншій частині інфляційні та 3% річних обраховані невірно.

В судовому засіданні 27.05.2013 р. представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій відповідач просив позов залишити без задоволення у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, проте суд відзначає наступне.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.04.2010 р. сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається існування у ТОВ «Екотехсервіс» заборгованості перед ПАТ «Укргідроенерго» у розмірі 117 040,00 грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що підписанням вказаного акту звірки взаєморозрахунків від 01.04.2010 р. відповідач визнав борг, стягнення якого є предметом у даній справі, а тому перебіг позовної давності перервався 01.04.2010 р.

Згідно з ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву №5-2/2190 від 28.03.2013 р. було подано 29.03.2013 р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії господарського суду міста Києва.

Відтак, підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності у суду відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Екотехсервіс» на користь ПАТ «Укргідроенерго» заборгованості у розмірі 117 040,00 грн., штрафу у розмірі 8 192,80 грн., інфляційних у розмірі 17 531,44 грн. та 3% річних у розмірі 11 668,73 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 11 662,77 грн., інфляційних у розмірі 1 429,04 грн. та 3% річних у розмірі 298,21 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» (03187, м. Київ, вул. Заболотного, 5; ідентифікаційний код 25278618) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська обл., Вишгородськи р-н, м. Вишгород; ідентифікаційний код 20588716) заборгованість у розмірі 117 040 (сто сімнадцять тисяч сорок) грн. 00 коп., штраф у розмірі 8 192 (вісім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 80 коп., індекс інфляції у розмірі 17 531 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 11 668 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 3 088 (три тисячі вісімдесят вісім) грн. 66 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2013 р.

Суддя В.П. Босий