Постанова

від 23.05.2013 по справі 927/239/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа№ 927/239/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Руденко М.А.

Синиці О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Дружинський А.С. - дов. № 16/10/12-1 від 16.10.2012р.

від відповідача: Бахмач О.В. - адвокат, договір про надання правової

допомоги б/н від 08.03.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тіва» на рішення господарського суду Чернігівської області від 28.02.2013р.

у справі № 927/239/13-г (суддя Фетисова І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий

дім - «Фрегат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий

дім «Тіва»

про стягнення 6 887, 77 грн.

В судовому засіданні 23.05.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тіва» про стягнення 6 887, 77 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ф-99/12 від 20.01.2012р., а саме щодо своєчасної та повної оплати поставленої продукції, а тому просив суд стягнути з відповідача 5 712, 90 грн. заборгованості, 146, 24 грн. 3% річних, 457, 34 грн. пені, 574, 29 грн. 10% штрафу.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.02.2013р. по справі № 927/239/13-г позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тіва» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» 5 712, 90 грн. боргу, 457, 34 грн. пені, 146, 24 грн. 3% річних, 574, 29 грн. 10% штрафу та 1 720, 50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставити справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013р. для розгляду справи № 927/239/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 18.04.2013р.

16.04.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу вих. № 16/04/13-1с від 16.04.2013р. (вх. № 09-11/6686), в яких останній заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р., у зв'язку перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження.

18.04.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 18.04.2013р (вх. № 09-11/6805) про долучення до матеріалів справи додаткових документів щодо розрахунку суми гонорару та інш.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України по справі оголошено перерву до 23.05.2013р.

22.05.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли пояснення вих. № 22/05/13-1с від 22.05.2013р. (вх. № 09-11/8303) щодо поставки товару по одній із накладних за адресою, не зазначеною в додатку № 1 до договору поставки.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р., у зв'язку перебуванням судді Остапенко О.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Руденко М.А., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.05.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.05.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тіва» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № ф-99/12, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно п. п. 1.2., 1.3. договору постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках замовлення (далі - заявка) покупця, що є невід'ємними частинами даного договору. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід'ємними чистинами даного договору.

Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником за адресами згідно додатку № 1.

Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі специфікації постачальника, погодженої покупцем, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної сторонами специфікації), загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, через телефон або факсимільний зв'язок, по електронній пошті e-mail або надаватись через представника постачальника. Замовлення на поставку товарів є обов'язковим для постачальника. В замовленні покупцем вказується місце і час поставки товару.

Пунктом 4.4. договору сторони передбачили, що моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, ветеринарні довідки/свідоцтва (оригінали/ або копії, завірені печаткою постачальника).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної (п. 4.5. договору).

Згідно п. 5.2. договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Крім пені, передбаченої п. 7.2., у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару (п. 7.3. договору).

Даний договір, згідно п. 8.1., вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012р.

У додатку № 1 від 20.01.2012р. до договору поставки № ф-99/12 від 20.01.2012р. сторони погодили, що поставка товару здійснюється в магазин за адресою: Бахмацький р-н, м. Бахмач, вул. Жовтнева, 23.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № ф-99/12 від 20.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тіва» отримало товар на загальну суму 7 567, 67 грн.

Даний факт підтверджується видатковими накладними № ф-00046090 від 15.03.2012р. на суму 1 854, 77 грн. (з урахуванням повернення товару по позиції № 13 на склад), № ф-00048281 від 04.04.2012р. на суму 5 712, 90 грн., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 4.6. договору прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р., на складі покупця, або за попередньою домовленістю, на складі постачальника.

Судом встановлено, що поставлений позивачем товар був отриманий уповноваженими особами відповідача за адресами магазинів, що належать відповідачеві, без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

При цьому, в матеріалах справи містяться податкові накладні № 3952 від 15.03.2012р. на суму 1 854, 77 грн. та № 205 від 04.04.2012р. на суму 5 712, 90 грн.

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про підписання видаткової накладної № ф-00048281 від 04.04.2012р. на суму 5 712, 90 грн. з боку відповідача неуповноваженою особою та не керівником відповідача, який є єдиною, уповноваженою на те особою, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження отримання товару неуповноваженою особою. Також матеріали справи не містять даних щодо проведення відповідачем службового розслідування щодо обставин підписання видаткової накладної № ф-00048281 від 04.04.2012р. про отримання товару на суму 5 712, 90 грн., відсутності у відповідача зазначених осіб, що проводили приймання продукції та інш.

При цьому, колегія суддів відмічає, що відповідач, заперечуючи підписання спірної видаткової накладної № ф-00048281 від 04.04.2012р. уповноваженою особою, в жодних поясненнях та в апеляційній скарзі не заперечує факт отримання товару, його кількість, якість та ціну.

При цьому, товар отриманий згідно видаткової накладної № ф-00046090 від 15.03.2012р. в сумі 1 854, 77 грн., яка оформлена аналогічно видатковій накладній № ф-00048281 від 04.04.2012р., був оплачений відповідачем повністю, але з порушенням п. 5.2. договору щодо строку оплати.

Усні посилання представника апелянта на здійснення поставки товару за видатковою накладною № ф-00048281 від 04.04.2012р. не за адресою магазину, визначеною в додатку № 1 до договору поставки від 20.01.2012р., та відповідно не можливість застосування до даної поставки умов укладеного між сторонами договору, колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.2. договору постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках замовлення (далі - заявка) покупця, що є невід'ємними частинами даного договору.

Пунктом 4.1. договору, зокрема, передбачено, що замовлення може проводитись шляхом листування, через телефон або факсимільний зв'язок, по електронній пошті e-mail або надаватись через представника постачальника.

Отже, з умов договору вбачається такий спосіб здійснення замовлення, як через телефонний зв'язок, що унеможливлює його фіксування як документа на паперовому носії.

Замовлення на поставку товарів є обов'язковим для постачальника. В замовленні покупцем вказується місце і час поставки товару (п. 4.2. договору).

Оскільки відповідно до умов договору позивач зобов'язаний виконати замовлення та поставити товар за визначеною відповідачем в замовленні адресою, постачальник (позивач) не обмежений поставкою товарів лише на адреси, зазначені в додатку № 1 до договору.

Це пояснює відсутність в додатку № 1 до договору поставки адреси, на яку було здійснено поставку товару, отриманого відповідачем по видатковій накладній № ф-00048281 від 04.04.2012р.

Здійснення відповідачем господарської діяльності за зазначеною в видатковій накладній № ф-00048281 від 04.04.2012р. адресою: Бахмацький р-н, с. Халимоново, вул. Першотравнева, 1-а підтверджується наявною в матеріалах справи копією ліцензії на право здійснення відповідачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями саме за цією адресою.

Згідно п. 4.9. договору постачальник вважається таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовами, визначеними у замовленні покупця, та іншим умовам договору.

Таким чином, посилання відповідача і на відсутність замовлень на товар, отриманий згідно видаткової накладної № ф-00048281 від 04.04.2012р. на суму 5 712, 90 грн., а також на відсутність зазначеної в даній накладній адреси поставки в додатку № 1 до договору, не заслуговують на увагу.

З вищенаведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тіва» отримало товар на загальну суму 7 567, 67 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплативши отриманий товар згідно видаткової накладної № ф-00046090 від 15.03.2012р. на суму 1 854, 77 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно умов договору товар складає 5 712, 90 грн., що також підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., підписаним представниками сторін та скріпленим штампами підприємств.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 5.2. договору розрахунки за поставлений постачальником (позивачем) товар здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5 712, 90 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 457, 34 грн. пені, 571, 29 грн. штрафу та 146, 24 грн. 3% річних.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 457, 34 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім пені, передбаченої п. 7.2., у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару (п. 7.3. договору).

У відповідності до умов договору поставки № ф-99/12 від 20.01.2012р., у зв'язку з повторністю порушення відповідачем свого обов'язку зі сплати товару, позивачем також заявлено до стягнення штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, що становить 571, 29 грн.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (7.3.) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає про обґрунтованість вимог позивача про стягнення штрафу.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. по справі № 06/5026/1052/2011.

Колегія суддів зазначає, а матеріалами справи підтверджується, що перша поставка товару була здійснена 15.03.2012р., оплата надійшла 07.05.2012р., тобто з порушенням 14-денного строку розрахунку за поставлений товар (перше порушення). Друга поставка позивачем здійснена 04.04.2012р., а оплата станом на 11.02.2013р. (позов подано до суду 12.02.2013р.) не надійшла, отже, має місце повторне порушення відповідачем строків оплати отриманого товару.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 10% штрафу від вартості неоплаченого товару, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 571, 29 грн. штрафу є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 146, 24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 28.02.2013р.

У зв'язку з залишенням апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду без змін, підстав для стягнення з позивача на користь відповідача у відповідності до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2 400, 00 грн., не має.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тіва» на рішення господарського суду Чернігівської області від 28.02.2013р. у справі № 927/239/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 28.02.2013р. у справі № 927/239/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/239/13-г повернути до господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 28.05.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Руденко М.А.

Синиця О.Ф.