Рішення

від 20.05.2013 по справі 1329/3479/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1329/3479/12 Головуючий у 1 інстанції: Гоцко В.І.

Провадження № 22-ц/783/1984/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретаря - Глинського О.А.,

з участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4, його представників: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: управління Держкомзему у Яворівському районі Львівської області, Порічанська сільська рада Яворівського району Львівської області, про усунення перешкод та встановлення меж земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а:

09.07.2012 року позивач ОСОБА_2, як спадкоємець належної на праві власності його матері - ОСОБА_7 земельної ділянки, звернувся до суду з позовом за захистом свого права, яке вважає порушеним внаслідок захоплення суміжним землекористувачем - відповідачем ОСОБА_4 частини належної за життя його матері земельної ділянки, з вимогами про зобов"язання відповідача не чинити йому перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом звільнення відповідачем захопленої частини земельної ділянки, та про встановлення і погодження межі між ними, як суміжними землекористувачами (а.с.1, 35).

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27.11.2012 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Суд вирішив зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0,1182 га у садово-городньому товаристві "Лісова казка" в селі Страдч Яворівського району Львівської області; встановити та погодити межу між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у садово-городньому товаристві "Лісова казка" в селі Страдч Яворівського району Львівської області, згідно межі, позначеної на схемі розмежування землекористувань під літерами від "Д" до "А"; зобов'язати ОСОБА_4 звільнити частину самовільно захопленої земельної ділянки, загальною площею 0,1182 га у садово-городньому товаристві "Лісова казка" в селі Страдч Яворівського району Львівської області.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4, просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Апелянт вважає недоведеним факт захоплення ним території суміжної земельної ділянки та непогодження межі між ними. Зазначає, що попередні власники суміжних земельних ділянок не мали будь-яких претензій щодо встановлення та погодження межі, яка, за показаннями допитаних в судовому засіданні свідків - колишнього та теперішнього голови садівничого товариства, не змінювалась. На думку апелянта, суд вирішив спір без порівняльного аналізу технічної документації для виготовлення державних актів на земельні ділянки як одного, так і другого власників, без дослідження генерального плану села, схеми розташування земельних ділянок, їхніх кадастрових планів, плану суміжних ділянок садово-городнього товариства "Лісова казка" села Страдч, а також без висновку спеціалістів на відповідність меж суміжних земельних ділянок на місцевості. Крім цього, апелянт зазначає, що суд не вказав площі захопленої земельної ділянки, також не дослідив, за рахунок яких земель треба задовольнити позовні вимоги позивача. На його думку, площа земельної ділянки, відображеної на плані зовнішніх меж, відповідає фактичній площі, яку він займає, а тому, якщо відступити будь-яку площу землі на користь позивача, то це призведе до зменшення належної йому площі земельної ділянки, зазначеної в державному акті. Він вважає, що для встановлення нових меж його земельної ділянки необхідно скасовувати державний акт на право приватної власності, виданий попередньому власнику земельної ділянки - ОСОБА_8

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що на день смерті матері позивача - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.5), їй належала на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,1182 га для ведення садівництва, що розташована у селі Страдч на території Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, яку вона придбала в ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2011 року (а.с.8-11).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.10.2012 року, спадкоємцем належної ОСОБА_7 земельної ділянки є її син - ОСОБА_2 (а.с 83-86), право власності на яку він зареєстрував 17.10.2012 року (а.с.179).

Крім того, в порядку спадкування у власність позивача перейшов й належний на праві приватної власності його матері садовий будинок АДРЕСА_1, розміщений на вказаній вище земельній ділянці (а.с.82).

Суміжним землекористувачем є відповідач ОСОБА_4, який на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2000 року купив у ОСОБА_8 незавершений будівництвом житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_2, та земельну ділянку площею 0,11 га, яка знаходиться на території земель Порічанської сільської ради, для ведення садівництва (а.с.94-96).

У відповідності до ч.2 ст.158 Земельного кодексу (далі-ЗК) України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно з ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до ст.106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

У відповідності до ст.107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У відповідності до п.2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року (далі-Інструкція), роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі земельної ділянки закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості (п.2.3 Інструкції).

Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив"язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки (п.2.4 Інструкції).

Згідно з п.2.6 Інструкції, на кадастровий план земельної ділянки, зокрема, наносяться: межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; поворотні точки меж земельної ділянки; лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки.

Аналогічні за змістом положення містяться й в Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010 року.

Тобто вимоги Інструкцій передбачають, що межі земельних ділянок, які передаються у власність або надаються у користування, встановлюються, відновлюються або переносяться в натурі (на місцевість) при складанні державного акту на право власності або на право постійного користування за наявними планово-картографічними матеріалами, і власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст.186 ЗК України документації із землеустрою.

Судом встановлено, що при виготовленні державних актів на право власності на землю, виданих ОСОБА_7 та попередньому землевласнику - ОСОБА_9, були встановлені межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників та землекористувачів і присвоєно кадастровий номер земельній ділянці (а.с.84-87).

Суд першої інстанції вказаних вище вимог Земельного кодексу України та Інструкцій не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав та повноважень у суду при вирішенні даного земельного спору для встановлення межі суміжних земельних ділянок, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині, а тому оскаржуване рішення суду в частині задоволення вимог позивача про встановлення та погодження межі між земельними ділянками позивача та відповідача підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог на підставі проаналізованих вище норм матеріального закону та наведених вище мотивів.

У відповідності до п.1.21 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року, реєстрація землеволодінь та землекористувань - це складова частина автоматизованої системи державного земельного кадастру, яка складається з комп"ютерної бази даних, що містить відомості про складання та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, порядок, функціонування і ведення якої встановлює Держкомзем України.

Земельна ділянка ОСОБА_7 була зареєстрована у встановленому п.1.21 цієї Інструкції порядку з присвоєнням кадастрового номеру.

Згідно кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_7 (а.с.85), суміжна межа із земельною ділянкою попереднього власника - ОСОБА_8 (оскільки відповідач ОСОБА_4 не оформив права власності на куплену ним земельну ділянку) позначена точками "А" і "Д" і її довжина становить 28,50 м.

Цей план повністю відповідає плану меж земельної ділянки ОСОБА_9 (а.с.84).

При виготовленні управлінням Держкомзему у Яворівському районі Львівської області технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_7 для оформлення позивачем права власності на неї, було встановлено порушення суміжним землекористувачем межі по точках "А" і "Д" і використання ним частини належної ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0126 га.

Цей факт підтверджується планом земельної ділянки, виготовленим ДП ЦДЗК ЯРВВ (а.с.50).

Посилання апелянта на те, що вказаний вище документ є неналежним доказом в підтвердження факту порушення зі сторони відповідача межі суміжних земельних ділянок та використання відповідачем частини земельної ділянки, яка належала матері позивача - ОСОБА_7, є безпідставними, оскільки він складений уповноваженим на те органом, визначеним у п.1.15 зазначеної Інструкції.

Відповідач не надав суду належних доказів в підтвердження того факту, що площа земельної ділянки, яка знаходиться у його фактичному користуванні, відповідає площі, на яку він набув право власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та попереднім власником ОСОБА_8, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд, відновлюючи право позивача шляхом зобов"язання відповідача звільнити частину земельної ділянки, яка згідно державного акту на право власності на землю належала за життя матері позивача, а після її смерті - позивачеві, як спадкоємцеві за законом згідно свідоцтва про право на спадщину, порушив право відповідача на користування власною земельною ділянкою, є необґрунтованими і безпідставними, оскільки останнім не оспорювався вказаний вище державний акт і не заперечується право позивача на земельну ділянку площею 0,1182 га, зазначеною в цьому державному акті.

Крім того, безпідставними є також доводи апелянта про те, що відсутність спору між попередніми землевласниками щодо меж земельних ділянок вказує на їх непорушність та незмінність впродовж усього періоду використання земельних ділянок їх власниками, оскільки згідно ст.ст.12, 15, 20 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, кожна особа на власний розсуд розпоряджається наданими їй законом правами та використовує встановлені законом способи захисту своїх прав, якщо вважає їх порушеними.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача в частині зобов"язання відповідача не чинити перешкод у користуванні позивачем всією земельною ділянкою, шляхом відновлення попереднього становища землевласника (землекористувача), яке існувало до порушення його прав, а саме: шляхом зобов"язання відповідача звільнити захоплену частину земельної ділянки, яка знаходиться в межах земельної ділянки позивача, оскільки такий спосіб захисту відповідає вимогам ст.ст.90,152 ЗК України та ст.373, 386 ЦК України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне доповнити резолютивну частину рішення, ухваленого судом по вказаних вище вимогам, зазначивши площу та місце знаходження захопленої відповідачем частини земельної ділянки позивача, - 0,0126 га від межі по точках "А" і "Д" відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_7

Таким чином, доводи апелянта в цій частині вирішення спору не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки суд правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, правильно застосував матеріальний закон, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення суду в цій частині залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2012 року в частині задоволення вимоги позивача ОСОБА_2 про встановлення та погодження межі між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у садово-городньому товаристві "Лісова казка" в селі Страдч Яворівського району Львівської області згідно межі, позначеної на схемі розмежування землекористувань під літерами від "Д" до "А", скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін, доповнивши абзац четвертий резолютивної частини рішення словами: "площею 0,0126 га до межі суміжних земельних ділянок по точках "А" і "Д" згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №137078, зареєстрованого на ім"я ОСОБА_7 12.04.2012 року".

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: