Ухвала

від 29.05.2013 по справі 2/1522/8615/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/3332/13

Головуючий у першій інстанції Турецький О.С.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.

при секретарі - Горновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним,

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.

В користуванні ОСОБА_2 знаходиться прилегла земельна ділянка в частині домоволодіння, в якому позивач зареєстрований разом з родиною та проживає з 26 вересня 1956 року.

При особистому зверненні 05.11.1999 року до Управління архітектури та містобудування щодо можливості та умов передачі в приватну власність земельної ділянки за своїм місцем проживання, відповідачу ОСОБА_2 було відмовлено з причин неможливості приватизації земельних ділянок.

Квартира АДРЕСА_1 не зареєстрована, натомість прилеглій до неї земельній ділянці присвоєно кадастровий номер та вона належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки за № 4733 від 30.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_5

Позивач, як користувач вказаної ділянки нікому не надавав згоди на приватизацію, отже вважає, що право приватної власності на прилеглу земельну ділянку ОСОБА_3 набуто незаконно, тому просив суд визнати договір дарування № 4733 від 30.07.2007 року - недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Свідерська Н.О. проти задоволення позову заперечувала, надала письмові пояснення.

Представник Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради Чорна І.І. проти задоволення позову заперечувала.

Треті особи ОСОБА_4 та приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 до суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

Рішенням суду в позові було відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, та постановити нове рішення, яким справу направити на новий розгляд, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що в користуванні ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться прилегла земельна ділянка в частині домоволодіння, в якому позивач зареєстрований разом з родиною та проживає з 26 вересня 1956 року.

При особистому зверненні 05.11.1999 року до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо можливості та умов передачі в приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_2, йому було відмовлено з причин неможливості приватизації, так як вказаний район підлягатиме реконструкції.

З листа комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 18.03.2011 р., вбачається, що станом на 31.03.2011 року квартира АДРЕСА_1 не зареєстрована, натомість прилеглій до неї земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 5110137500:46:001:0010, як вбачається з листа державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 18.03.2011 року, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки за № 4733 від 30.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_5

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що позивач ОСОБА_2 не є зареєстрованим власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а є власником однієї з квартир багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1

Станом на 30.07.2007 року, земельна ділянка за кадастровим номером № 5110137500:46:001:0010 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 4733, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_5, з чого слідує, що позивач не є ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки.

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 14.09.2005 року було видано висновок № 1721пр-П/4795 про можливість передачі у власність спірної земельної ділянки.

Також, у позивача дійсно відсутні правові підстави стверджувати, що договір дарування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, порушує його права та законні інтереси та вимагати визнання договору дарування недійсним.

Прав на цю земельну ділянку у порядку, встановленому ст. 125 ЗК України, ОСОБА_2 не набув. Документи, якими б посвідчувалось заявлене ним право на земельну ділянку, відповідно до ст. 126 ЗК України, в нього відсутні.

Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок № 11-А (в якому знаходиться належна позивачу квартира), належить до земель міста (комунальна власність), повноваження власника здійснює міська рада. Юридичних прав на земельні ділянки позивач не має, відповідно його права не порушувались.

Крім того, позивач ОСОБА_2 не є стороною оспорюваного ним договору.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тобто, суд захищає лише наявне право і якщо судом буде встановлено, що особа такого права не набула, в позові повинно бути відмовлено.

Потенційна можливість позивача отримати право власності або користування на законних підставах на земельну ділянку, що прилягає до будинку, де знаходиться його квартира, не мають правового значення для вирішення даного спору.

Суд першої інстанції також правильно зазначив, що передумовою звернення позивача з позовом до суду, була відмова з боку органів місцевої влади в передачі йому у власність шляхом приватизації прилеглої до будинку, в якому він мешкає, земельної ділянки.

Однак, відповідно до п. 1, 10, 11 ст. 118 Земельного кодексу України, це питання вирішується шляхом оскарження до суду відмови органу місцевої влади, а не шляхом звернення до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним.

Виходячи із вищенаведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї позовної заяви та апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан