Постанова

від 03.03.2009 по справі 22/340-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/340-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 березня 2009 р.                                                                                    № 22/340-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - Річко І.В.,

відповідача   - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу

ТОВ "Комлог"

на постановувід 26.12.2008 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№22/340-08

за  позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі Концерн РРТ) в особі Дніпропетровської філії

доТОВ "Комлог"

про  стягнення 18905,53 грн. боргу за надані послуги

встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2008 (суддя Пуппо Л.Д.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2008 (судді: Ясир Л.О., Герасименко І.М., Науменко І.М.), позов задоволено повністю у зв'язку з обгрунтованістю позовних вимог.

ТОВ "Комлог" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.244,246,903 ЦК України та п.7 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник вважає, що акти виконаних робіт за жовтень-грудень 2007 року та за 01-09.01.2008р. підписані неуповноваженим представником позивача (Соловйовим Л.К.), довіреність на ім'я якого на цей період часу в матеріалах справи відсутня, а також зазначає про недоведеність отримання ним рахунків позивача на оплату телекомунікаційних послуг за вищевказаний період.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Відхиляючи доводи відповідача та залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

01.01.2006р. Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр (виконавець, правонаступником якого є Концерн) та ТОВ “Комлог” (замовник) уклали договір №04/06, предметом якого є надання виконавцем телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування обладнання замовника.

Вартість послуг виконавця визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору), і ця сума перераховується до 10 числа наступного за звітним місяця (пункт 3.1 договору);

Згідно з підписаним сторонами протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору), який є невід'ємною частиною договору, вартість послуг за перший місяць складає 4597,88 грн., а за кожен наступний місяць вартість послуг визначається з урахуванням індексу інфляції, але в будь-якому випадку розмір плати не може бути меншим за договірну ціну.

Відповідно до пункту 3.2 договору акт виконаних за місяць робіт підписується протягом доби з моменту його одержання. Якщо протягом трьох діб цей акт не підписано і замовник не повідомив виконавця про зауваження щодо наданих послуг, акт вважається підписаним, а послуга підтвердженою.

Згідно п.5.2.3 договору №04/06 замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги згідно з рахунками, виставленими позивачем.

В порушення вимог ст.193 ГК України, ст.ст.525,526 ЦК України та умов договору №04/06 відповідач не сплатив вартість наданих позивачем телекомунікаційних послуг на загальну суму 18905,53 грн., на яку замовнику були виставлені та направлені рахунки №643 від 31.10.2007, №716 від 30.11.2007, №793 від 31.12.2007 та №64 від 09.01.2008. Факт отримання відповідачем вказаних рахунків підтверджено наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень та листом центра поштового зв'язку №1 від 24.12.2008.

25.03.2008р. позивач вдруге надіслав відповідачу вказані вище рахунки, а також акти виконаних робіт за жовтень-грудень 2007 року та за 01-09.01.2008р. Факт отримання рахунків та актів, направлених відповідачу 25.03.2008р., підтверджується не тільки фіскальним чеком, описом вкладення та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, а й листом Дніпропетровської дирекції поштамту (ЦПЗ №1) від 12.12.2008 №1278-1281/0.

У встановлений п.3.2 договору строк відповідач не підписав акти та не повідомив  Дніпропетровську філію Концерну РРТ про свої зауваження щодо наданих послуг.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що надіслані відповідачу акти вважаються підписаними, а надані позивачем послуги –підтвердженими.

Апеляційна інстанція додатково зазначила, що умови договору не пов'язують момент оплати послуг з моментом підписання сторонами акта виконаних робіт або з моментом отримання рахунка на їх оплату (п.3.1 договору). Окрім того, неотримання відповідачем з незалежних від позивача причин надісланої на адресу відповідача кореспонденції не може свідчити про неналежне виконання позивачем  обов'язку з їх надіслання.

Колегія погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання  сторонами.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору №04/06 про надання телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування обладнання замовника від 01.01.2006,  наявних у справі актів виконаних робіт за жовтень-грудень 2007 року та за 01-09.01.2008р., підписаних представником позивача без зауважень з боку контрагента, виставлених позивачем рахунків №643 від 31.10.2007, №716 від 30.11.2007, №793 від 31.12.2007 та №64 від 09.01.2008, листів листом Дніпропетровської дирекції поштамту (ЦПЗ №1) від 12.12.2008 №1278-1281/0, від 24.12.2008№1 та інших доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем (замовником) не спростовано факт заборгованості останнього в сумі 18905,53 грн. за надані позивачем в жовтні-грудні 2007 року та січні 2008 року послуги та обумовлене цим правомірне стягнення вказаної суми боргу.

Колегія не може прийняти до уваги передчасні твердження скаржника про підписання актів виконаних робіт за жовтень-грудень 2007 року та за 01-09.01.2008р. не уповноваженим на це представником позивача (директором Соловйовим Л.К.), оскільки з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено визнання вказаних актів недійсними. Спірні питання щодо дійсності цих актів можуть бути лише предметом іншого судового провадження.

Не заслуговують на увагу також посилання скаржника на недоведеність отримання ним рахунків позивача на оплату телекомунікаційних послуг за вищевказаний період, оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Інші наявні заперечення відповідача зводяться виключно до посилань на оцінку судом неналежних доказів (рахунки №643 від 31.10.2007, №716 від 30.11.2007, №793 від 31.12.2007 та №64 від 09.01.2008, акти виконаних робіт за жовтень-грудень 2007 року та за 01-09.01.2008р., повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень), однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, прийнятих з порушенням вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України (постанови ВСУ від 11.09.2007 у справі №1/151-3079 та від 11.09.2007 у справі №18/439).

Посилання скаржника на вручення листоношею адресованих йому листів позивача іншій (сторонній) особі можуть бути лише підставою для пред'явлення претензій до установи зв'язку. З огляду на це апеляційний суд правильно зазначив про те, що неотримання відповідачем з незалежних від позивача причин надісланої на адресу відповідача кореспонденції не може свідчити про неналежне виконання позивачем  обов'язку з їх надіслання.

Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117–11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2008 у справі №22/340-08 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Комлог" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                            В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                   Є.Чернов

                                                                                                                                        В.Цвігун