Постанова

від 10.03.2009 по справі 29/466-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/466-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2009 р.                                                           Справа № 29/466-08  

Колегія суддів у складі:                     головуючого судді Шевель О.В.,

                                                                                        судді Афанасьєва В.В.,

                                                                                       судді Бухана А.І.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача –Горбань А.В. –дов.

1-го відповідача –Шкодіна Я.В. - дов., Прохорової О.М. –дов.

2-го відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вхідний № 287Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 20 січня 2009 р. по справі              № 29/466-08

за позовом Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь», Харківська область, Красноградський район, с. Кобзівка

до  1. Красноградської районної спілки споживчих товариств, Харківська область,         м. Красноград

   2. Комунального підприємства «Інвентаризатор», Харківська область,                     м. Красноград

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостічних вимог на предмет спору Кобзівська сільська рада Красноградського району Харківської області

про визнання права власності ,-

                                             встановила:

Позивач, ПАОП «Промінь», у жовтні 2008 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій (після уточнення позовних вимог) просив визнати за ним право приватної власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресами: вул. Радянська, 9, с. Ленінське, Красноградський район, Харківська область  (магазин літ. А-1, пл. 210,3 кв.м); вул. Райська, 1, с.Терехово, Красноградський район, Харківська область (магазин літ. А-1, пл. 68,0 кв. м), а також зобов'язати КП «Інвентаризатор»видати свідоцтва про право приватної власності на перелічені об'єкти нерухомості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 січня 2009 року по справі  № 29/466-08 (суддя Тихий П.В.) позовні вимоги задоволені. Визнано за приватним аграрно-орендним підприємством «Промінь»право приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Радянська, 9, с. Ленінське, Красноградський район, Харківська область (магазин літ. А-1, пл. 210,3 м2) та на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Райська, 1, с. Терехово, Красноградський район, Харківська область  (магазин літ. А-1, пл. 68,0 м2). Зобов'язано КП «Інвентаризатор»видати приватному аграрно-орендному підприємству «Промінь»свідоцтва про право приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Радянська, 9, с. Ленінське, Красноградський район, Харківська область (магазин літ. А-1, пл. 210,3 м2) та на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Райська, 1, с. Терехово, Красноградський район, Харківська область  (магазин літ. А-1, пл. 68,0 м2).

1-й відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 20.01.2009 р. по справі  № 29/466-08 скасувати. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач вважає, що відповідним рішенням суду порушено його право власності на спірні приміщення, оскільки рішення Кобзівської сільської ради, на підставі якого за відповідачем зареєстровано таке право власності, на час прийняття рішення суду по даній справі не було скасовано або визнано недійсним. Також, відповідач вважає, що дана справа в частині зобов'язання КП «Інвентаризатор»вчинити певні дії не підлягає розгляду в господарських судах України, її слід розглядати в адміністративному суді на підставі норм Кодексу Адміністративного судочинства України. Відповідач вважає, що під час розгляду справи суд першої інстанції вийшов за межі предмету спору, оскільки незаконність рішення Кобзівської сільської ради не було предметом даного спору. Крім того, на думку відповідача, судом першої інстанції допущено ряд інших порушень норм процесуального права: щодо строків вирішення спору, прийняття неналежним чином засвідчених копій та не надана належна правова оцінка наданим відповідачем доказам.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким дана вірна юридична оцінка. Позивач вважає, що судом першої інстанції не було допущено жодних порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Також, позивачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про залучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій документів, що містяться у матеріалах справи.

2-й відповідач та третя особа в судове засідання апеляційного з'явилися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце засідання суду були повідомлені належним чином, про що свідчать додані до матеріалів справи поштові повідомлення про вручення поштових відправлень –ухвал про порушення апеляційного провадження (т. 3 арк. справи 118-121).

Враховуючи належне повідомлення представників сторін, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу першого відповідача за відсутності представників другого відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів встановлено наступне:

як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, спір по справі виник з приводу права власності на об'єкти нерухомості, а саме: на нежитлові приміщення, які розташовані за адресами: вул. Радянська, 9, с. Ленінське, Красноградський район, Харківська область (магазин літ. А-1, пл. 210,3 м2); вул. Райська, 1, с.Терехово, Красноградський район, Харківська область (магазин літ. А-1, пл. 68,0 м2).

При цьому, згідно з рішенням виконавчого комітету Кобзівської сільської ради від 24.09.02 р. право власності на спірні об'єкти нерухомості визнано за першим відповідачем, Красноградською районною спілкою споживчих товариств, у зв'язку з чим ця спілка і була визначена позивачем у якості відповідача по даній справі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, про існування вказаного рішення позивач, який оскаржує право власності відповідача, дізнався з листів Кобзівської сільської ради від 27.02.08 р. за №№51 та 52, а тому з урахуванням правил ст. 261 Цивільного кодексу України судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що на момент звернення позивача до суду не минув встановлений ст. 257 названого Кодексу строк позовної давності у три роки. Таким чином, клопотання відповідача про застосування судом строків позовної давності є безпідставним та обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції під час вирішення даного спору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що спірні правовідносини виникли між сторонами по справі до набрання чинності Цивільного кодексу України, оскільки і позивач і перший відповідач стверджують про набуття ними права власності на спірні об'єкти нерухомості до 31.12.03 р., тобто під час дії Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки, а тому регулювалися цим Кодексом та Законом України «Про власність».

          Разом з тим, оскільки таке право не було оформлено до набуття чинності Цивільним кодексом України і цивільні правовідносини щодо права власності продовжують існувати після набрання чинності зазначеним законодавчим актом, то при вирішенні справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність керуватись положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні об'єкти нерухомості входили до пайового фонду КСП «Промінь», створеного на підставі рішення Красноградської ради народних депутатів 9 сесії ХХІІ скликання від 09.04.97 р. «Про злиття КСП «Дружба»та КПС «Промінь» в єдине КСП «Промінь». Вказане підтверджується, зокрема, рішенням загальних зборів співвласників майна КСП «Промінь»від 17.12.01 р. Доказів визнання вказаного рішення недійсним або недостовірності включених до такого рішення відомостей до матеріалів справи сторонами не надано.

Наявними в матеріалах справи актами інвентаризації та переліком майна, затвердженим комісією по розпаюванню, підтверджено, що після  включення майна (у тому числі спірних об'єктів нерухомості) до пайового фонду КСП «Промінь», це майно було розпайовано  між членами КСП «Промінь»як майно, яке знаходиться у спільній частковій власності, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указів Президента України від 03.12.99 р. N 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», від 29.01.01 р. N 62 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», від 27.08.02 р. N 774 «Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення», постанови  Кабінету Міністрів України від 28.02.01 р. N 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що право власності на спірні об'єкти нерухомості належало членам КСП «Промінь», оскільки відповідне узгоджується з належними нормами матеріального права та підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідно до статуту позивача, ПАОП «Промінь»є правонаступником КСП «Промінь».

Матеріалами справи також підтверджено, що, на підставі долучених до справи копій письмових право чинів, позивач придбав майнові паї членів КСП «Промінь», внаслідок чого отримав право власності на частку у пайовому фонді КСП «Промінь»у розмірі 32,5 %. Вказані правочини засвідчені нотаріально, та на час розгляду справи є чинними, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що   ці правочини є законною підставою набуття позивачем права власності на частку у пайовому фонді КСП «Промінь».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення Загальних зборів власників майнових паїв від 20.12.03 р., позивачу як власнику частки пайового фонду КСП «Промінь»було виділено майно, серед якого і спірні об'єкти нерухомості (нежитлові приміщення, розташовані у с. Ленінське  (інв. № 147) та у с. Терехово  (інв. № 146), що узгоджується з приписами ч.1 ст. 364 Цивільного кодексу України.  

          Зазначені об'єкти нерухомості були отримані позивачем на підставі акту приймання-передачі майна від 25.12.03 р., а відтак, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку щодо того, що з дати складання вказаного акту приймання - передачі позивач набув право приватної власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресами: вул. Радянська, 9, с. Ленінське, Красноградський район, Харківська область  (магазин літ. А-1, пл. 210,3 м2); вул. Райська, 1, с.Терехово, Красноградський район, Харківська область (магазин літ. А-1, пл. 68,0 м2), та правомірно задовольнив позов в цій частині.

На спростування заперечень першого відповідача, судом першої інстанції були досліджені матеріали справи та встановлено, що до 16.01.03 р.  вулиці населених пунктів  у с. Ленінське та с. Терехово Красноградського району Харківської області не найменувались. Рішенням V сесії  XXIV скликання від 16.01.03 р. було здійснено найменування вулиць населених пунктів,  розміщених на теріторії Кобзівської сільської ради, у тому числі і у с. Ленінське та с. Терехово. Згідно з довідкою Кобзівської сільської   ради   Красноградського   району   Харківської     області     від 11.11.08 р. за № 173,  в   с. Ленінське Красноградськго району розміщена лише одна торгівельна точка –магазин, у с. Терехово Красноградського району теж розміщена лише одна торгівельна точка –магазин. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що  приміщення магазинів у с. Терехово та у с. Ленінське , зазначені у акті приймання-передачі майна від 25.12.03 р. та об'єкти нерухомості, зазначені у позовній заяві як об'єкти права власності, які  позивач просить визнати за собою,  є  тими ж самими об'єктами нерухомості.

          Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що заперечуючи наявність права власності на спірні об'єкти нерухомості за позивачем та стверджуючи про належність такого права саме відповідачеві, останнім не надано жодного доказу на підтвердження існування тих обставин, з якими чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство пов'язувало виникнення права власності. Відповідач не надав доказів того, що спірні об'єкти нерухомості були створені ним або набуті з передбачених законом підстав як суду першої, так і суду апеляційної інстанції.

При цьому, першим відповідачем зазначалося, що ним отримано свідоцтво про право власності на спірні об'єкти на підставі рішення виконавчого комітету Кобзівської сільської ради від 24.09.02 р., яке на даний час є чинним.

Судом першої інстанції зроблені вірні висновки, що посилання відповідача на таке рішення не заслуговує на увагу, так як нормами чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не передбачалось, що право приватної власності на об'єкт нерухомості виникає з рішення органу місцевого самоврядування про визнання права власності. При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до повноважень сільських рад, а тим більше до повноважень виконавчих органів таких рад, не віднесено право на прийняття рішень про визнання права власності за будь-якими особами права. Також, з огляду на положення ст. 4 та ст. 86 ЦК УРСР, рішення сільської ради або її виконавчого комітету не може бути визнано підставою для виникнення права приватної власності.

Окрім того, судом взято до уваги також і той факт, що в рішенні виконавчого комітету Кобзівської сільської ради від 24.09.02 р. не наведено жодної встановленої законом обставини для виникнення у першого відповідача права приватної власності на спірні об'єкти нерухомості та не вказано норми закону, на підставі якої таке право власності ним набувається.

Також, колегія суддів зазначає, що з пояснень Кобзівського сільського голови, що залучені до матеріалів справи, вбачається (т. 3 арк. справи 16-17), що право власності на спірні об'єкти нерухомості було зареєстровано за першим відповідачем помилково, у з'язку з чим Кобзівська сільрада просить задовольнити позовні вимоги позивача.

З урахуванням вищенаведеного та положень ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки за своїми ознаками рішення виконавчого комітету Кобзівської сільської ради від 24.09.02 р. про визнання за Красноградською районною спілкою споживчих товариств права власності на спірні об'єкти нерухомості є актом і цей акт явно суперечить законодавству України і стосовно повноважень органу місцевого самоврядування на його прийняття і щодо підстав видання, такий акт не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що суд першої інстанції вийшов за межі предмету розгляду справи, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Суд першої інстанції не розглядав питання щодо незаконності рішення виконавчого комітету Кобзівської сільської ради від 24.09.02 р., а, з урахуванням приписів чинного законодавства, лише не застосував цей акт як такий, що не відповідає законодавству.

Що ж стосується посилання відповідача на те, що ним тривалий час спірні приміщення використовувались у власній діяльності, колегія суддів зазначає, що факт такого використання не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача, за умови вищевстановлених фактів належності таких приміщень саме позивачу. Крім того, як вважає колегія суддів, відповідачем належними доказами не доведено факту використання спірних приміщень у власній діяльності, а наявність лише дозволів (ліцензій) на право торгівлі у спірних приміщеннях не може вважатися беззаперечними доказами тверджень відповідача. Крім того, колегія суддів зауважує, що позивач має такі ж самі дозволи (ліцензії) на право торгівлі у спірних приміщеннях.

Що ж стосується вимог позивача - зобов'язати КП «Інвентаризатор»видати ПАОП «Промінь»свідоцтва про право приватної власності на об'єкти нерухомості у вигляді нежитлових приміщень, що розташовані за адресами: вул. Радянська, 9, с. Ленінське, Красноградський район, Харківська область  (магазин літ. А-1, пл. 210,3 м2); вул. Райська, 1, с.Терехово, Красноградський район, Харківська область (магазин літ. А-1, пл. 68,0 м2), колегія суддів погоджується з висновками суду в цій частині рішення про їх задоволення, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Рішення господарського суду про визнання права власності в разі набуття ним законної сили відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.

В даному випадку, як вірно вказує суд першої інстанції, спір виник не з діяльності будь-якого суб'єкта владних повноважень, а з приводу права власності на об'єкти нерухомості. Оскільки спір виник з приводу права власності, а спірні правовідносини склались між суб'єктами господарювання, то, з огляду на приписи ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, такий спір підвідомчий господарському суду.

З мотивів наявності у позивача права приватної власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресами: вул. Радянська, 9, с. Ленінське, Красноградський район, Харківська область  (магазин літ. А-1, пл. 210,3 м2); вул. Райська, 1, с.Терехово, Красноградський район, Харківська область (магазин літ. А-1, пл. 68,0 м2) судом зроблені вірні висновки про необхідність видачі позивачу свідоцтва про право приватної власності на перелічені об'єкти нерухомості.

Видача ж даного свідоцтва повинна бути здійснена у відповідності до приписів чинного законодавства, оскільки рішення господарського суду про визнання права власності на нерухоме майно є підставою для прийняття рішення КП «Інвентаризатор»про реєстрацію прав власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності власнику у відповідності до п. 2.1, 3.1 Тимчасового положення (т. 2 арк.справи 118-120).

Крім того, колегія суддів зазначає, що другим відповідачем рішення суду в цій частині не оскаржується, що свідчить про фактичну згоду другого відповідача з оскаржуваним рішенням, в тому числі, і щодо задоволених вимог до другого відповідача.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження першого відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено жодних порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

                                                   постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 20 січня 2008 року по справі № 29/466-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                         Шевель О.В.  

                                суддя                                                         Афанасьєв В.В.

                                           суддя                                                         Бухан А.І.