Постанова

від 29.05.2013 по справі 821/999/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. 13 год.55 хв.Справа № 821/999/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача - Курохтіна О.В.,

представника відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ЛенАгро"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ЛенАгро" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач) у якому з урахуванням уточнення просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.06.2012р. №0004592200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування із ПДВ за грудень 2010 року на 5876,0 грн. № 0004582200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 року на 65441,0 грн., № 0004572200, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 273,0 грн. та за штрафними санкціями на 68,25 грн.

Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення тому, що вважає, що вони складені на підставі недостовірної інформації відповідача про господарські відносини з ПП "Інвестюгагротранс" та ПНВК "Атон". Посилаючись на первинні бухгалтерські документи, позивач стверджує, що фактично отримав товари від цих постачальників. Перевезення здійснювалось на замовлення позивача найманими перевізниками ФОП Демідовим та ФОП Костюченком, оплата вартості товару здійснена у безготівковому порядку, придбаний товар використано у його власній оподатковуваній господарській діяльності. З цих підстав, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р.№ 168/97-ВР (далі - Закон 168/97-ВР), позивач не вбачає перешкод у формуванні податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП "Інвестюгагротранс" та ПНВК "Атон" та просить суд скасувати спірні податкові повідомлення - рішення. Також позивач вважає, що у податкового органу відсутні законні підстави визнавати нікчемними угоди позивача із його контрагентами.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у акті перевірки від 05.06.2012р. №1050/22-4/36236403, та з підстав, викладених у запереченнях на позов, і просить суд відмовити позивачеві у задоволені його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі Акту від 05.06.2012р. №1050/22-4/36236403 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ „СП „ЛенАгро" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП „Інвестюгагротранс" та ПНВКП „Атон" за грудень 2010 року та подальшої реалізації або використання у господарської діяльності товарів (робіт, послуг) отриманих від вказаних постачальників» (далі - Акт № 1050).

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 ч. 1 ст. 216 ст. 655, 656, 658, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених з ПП „Інвестюгагротранс" та ПНВКП „Атон" на загальну суму 71 590 гривень;

- п. п. 7.2.1, п. 7.2, п. п. 7.4.1» п. 7.4, п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість";

- Перевіркою встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, проведеного дослідження правомірності оформлення первинних документів, також не підтвердження факту здійснення господарських операції.

Як встановлено відповідачем у грудні 2010 року позивач задокументував придбання у ПНВКП "Атон" дизельного палива на загальну суму 217538,75 грн. у тому числі ПДВ 36256,4 грн. та у ПП «Інвестюгагротранс» - мінеральних добрив на загальну суму 212000,0 грн., у тому числі ПДВ - 35333,3 грн.

Придбання товару підтверджено бухгалтерськими документами: договором, видатковими, податковими накладними, ТТН. Оплата за придбаний товар здійснена у безготівковому порядку. Отримані товари використані у господарській діяльності позивача.

Доводи податкового органу про порушенням позивачем норм ЦК України та Закону „Про податок на додану вартість" ґрунтуються на наступному.

ДПІ у м. Херсоні складено акт від 18.05.11 №1629/23-5/35787926 про результати планової документальної невиїзної перевірки ПП «Інвестюгагротранс» (код 35787926) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.09.08 по 31.12.10. Перевіркою встановлено, що за місцем реєстрації ПП «Інвестюгагротранс» та його посадові особи відсутні. Згідно аналізу податкової звітності не виявлено власних, орендованих складських, торгівельних, офісних та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність, транспорту, на підприємстві відсутні наймані працівники. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства. Враховуючи вищенаведене, у ПП «Інвестюгагротранс», відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість є не дійсними, угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є недійсними до вигодонабувача.

ДПІ у м. Херсоні складено акт від 22.12.11 №4450/23-4/30667437 про результати позапланової невиїзної перевірки ПНВКП «Атон» (код 30667437) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Альпарі-Холдінг, ЛТД » (код 1 -109032) за період з 01.10.09 по 31.03.11. Станом на останній день перевірки ТОВ «Альпарі-Холдінг, ЛТД» має стан - «порушено справу про банкрутство», свідоцтво платника ПДВ №100252566 анульовано 28.04.11. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності правлінського або технічного персоналу, оборотних коштів виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт , послуг). Згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України, угоди ТОВ «Альпарі-Холдінг, ЛТД», в тому числі і із ПНВКП «Атон» мають ознаки нікчемності. Тобто, ПНВКП «Атон» отримано від ТОВ «Альпарі-Холдінг, ЛТД» лише первинні документи, які проведено у бухгалтерському та податковому обліку. Договори між ТОВ «Альпарі-Холдінг, ЛТД» та ПНВКП «Атон» відповідно до п.п.1, 2 с 115, п.п.1, 5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Отже, на думку податкового органу, договори укладені ТОВ «СП «ЛенАгро» із ПП «Інветюгагротранс» і ПНВКП «Атон» не спричинили реального настання наслідків. Поставка товарів по зазначеним зговорам не була фактично здійснена в порушення ст. 901, 902 та 903 ЦК України, тому відповідно до пп. 1,2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочини, укладені для документування операцій з придбання товарів є такими, що укладались виключно з метою набуття податкової вигоди. Такі правочини є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу у підході до оцінки господарської діяльності позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність у сфері сільського господарства, зокрема займається вирощуванням сільськогосподарської продукції та обробітком землі. Так відповідно до статистичного звіту форми «4-СГ» у підприємства посівна площа під урожай 2011 року склала 121 га, у тому числі зернові, бобові, олійні культури, трави.

Позивач має у власності основні засоби: будівлі та споруди, сільськогосподарську техніку, найманих працівників - 7 осіб. Зазначені обставини не заперечуються податковим органом.

Для забезпечення господарської діяльності підприємством придбано у грудні 2010 року дизельне паливо ПНВКП «Атон» та мінеральні добрива у ПП «Інвестюгагротранс» поставка товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, до яких у податкового органу відсутні зауваження. Перевезення товару від продавців здійснена за рахунок позивача найманими перевізниками, що оформлено відповідними документами, в тому числі ТТН. Використання дизпалива та міндобрив у господарській діяльності позивача під час весняних польових робіт 2011 року підтверджується актами внесення мінеральних добрив та обліковими листами трактористів-машиністів та не заперечується податковим органом.

Як вбачається із акту перевірки та пояснень представника відповідача зауваження податкового органу стосуються постачальників контрагентів позивача, із яким у останнього не було господарських відносин.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому законом.

Представник ДПІ не заперечував, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи в ЄДР, перебували на обліку як платники податків, зареєстровані платниками ПДВ, тобто мали повну податкову правосуб'єктність.

З наданих сторонами матеріалів судом вбачається, що податковим органом у вину позивачу під час формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого ПП "Інвестюгагротранс" та ПНВК "Атон" поставлено те, що при перевірці цих СПД правочини з придбання та продажу ними товарів, у тому числі і позивачеві, визнані нікчемними.

Отже позивач фактично поніс відповідальність за можливі порушення в організації виробничого процесу його постачальником ПНВК "Атон" та ПП «Інвестюгагротранс».

Оцінюючи позицію сторін по даній справі, суд зазначає, що відповідач, зменшивши податковий кредит позивача по операціям з ПП «Інвестюгагротранс» та ПНВК "Атон", не визначив ступінь вини та причетності позивача до можливих незаконних дій постачальників.

На думку суду, обов'язок щодо доведення такого невиконання покладається на відповідача, який звинувачує суб'єкта підприємництва в участі у фіктивних (незаконних) операціях. Оскільки відповідачем таких доказів не наведено, суд вважає, що позивач фактично отримав товари від постачальників ПП «Інвестюгагротранс» та ПНВК "Атон" та використав їх для обслуговування власної оподатковуваної господарської діяльності.

Суд вважає, що позивач не може бути вигодонабувачем від співпраці з ПП «Інвестюгагротранс» та ПНВК "Атон", оскільки фактично поніс витрати на сплату поставок товарів по спірним господарським операціям.

Щодо позиції позивача про відсутність у податкового органу підстав визнавати зазначені угоди нікчемними, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб Позивача на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Відповідачем не надано вироку суду, який набув законної сили, відносно керівників ПП «Інвестюгагротранс» і ПНВКП "Атон" або іншої особи, яка використовувала дане підприємство з метою ухилення від оподаткування.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.

Отже, суд погоджується із позицією позивача, що відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування. Відповідач не навів жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, до того часу, поки їх недійсність не буде встановлена судом. Оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів із ПНВКП "Атон" та ПП «Інвестюгагротранс» законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки відповідача про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

За таких обставин суд повністю задовольняє вимоги позивача.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив :

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ЛенАгро" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.06.2012р. № 0004592200, № 0004582200, № 0004572200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 червня 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1