Ухвала

від 05.12.2013 по справі 821/999/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 р.Справа № 821/999/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ЛенАгро» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ЛенАгро» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 19.06.2012 року №0004592200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2010 року на 5 876грн. № 0004582200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 року на 65 441 грн. та № 0004572200, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 273 грн. та за штрафними санкціями на 68,25 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Інвестюгагротранс» та ПНВК «Атон» за операціями з отримання товару від зазначених контрагентів з посиланням на нікчемність правочинів, не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

На думку позивача, відповідач при складені спірного акту перевірки використав недостовірні дані про обставини здійснення господарської діяльності платника податків, а визнаючи нікчемними правочини, складені за результатами цих господарських відносин без рішення суду, перевищив надані йому повноваження.

В свою чергу, Товариством під час перевірки надано всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичне отримання товарів від постачальників. Перевезення здійснювалось на замовлення позивача найманими перевізниками ФОП Демідовим та ФОП Костюченком, оплата вартості товару здійснена у безготівковому порядку, придбаний товар використано у його господарській діяльності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом на підставі акту перевірки від 05.06.2012р. №1050/22-4/36236403, складеного за наслідками виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «СП «ЛенАгро» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Інвестюгагротранс» та ПНВКП «Атон» за грудень 2010 року та подальшої реалізації або використання у господарської діяльності товарів (робіт, послуг) отриманих від вказаних постачальників.

За актом перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 ч. 1 ст. 216 ст. 655, 656, 658, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених з ПП «Інвестюгагротранс» та ПНВКП «Атон» на загальну суму 71 590 грн.;

- п. п. 7.2.1, п. 7.2, п. п. 7.4.1" п. 7.4, п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого Товариством завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 65 441 грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на 5 876 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками грудня 2010 року на суму 273 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала в тому, що Товариством безпідставно сформовано податковий кредит за господарськими операціями з ПП «Інвестюгагротранс» та ПНВКП «Атон», оскільки угоди, укладені Товариством із вказаними контрагентами, є безтоварними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, товар не перевозився і не зберігався. У постачальників Товариства відсутні основні фонди, складські приміщення, автотранспортні засоби, наймані працівники, не підтверджено реальність проведення фінансово - господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення.

Такий висновок зроблений на підставі акту ДПІ у м. Херсоні від 18.05.2011року № 1629/23-5/35787926, яким зафіксовано відсутність ПП «Інвестюгагротранс» за юридичною адресою, та акту ДПІ у м. Херсоні від 22.12.2011року № 4450/23-4/30667437 про результати позапланової невиїзної перевірки ПНВКП «Атон» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Альпарі-Холдінг, ЛТД», яким зафіксовано факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Альпарі-Холдінг, ЛТД».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що операції по поставці позивачу товарів з боку контрагентів позивача підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту на момент здійснення господарських операцій, відображених в акті перевірки, визначались пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому законом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, для забезпечення господарської діяльності підприємством придбано у грудні 2010 року дизельне паливо у ПНВКП «Атон» та мінеральні добрива у ПП «Інвестюгагротранс».

Поставка товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, до яких у податкового органу відсутні зауваження. Перевезення товару від продавців здійснена за рахунок позивача найманими перевізниками, що оформлено відповідними документами, в тому числі ТТН.

Використання дизпалива та міндобрив у господарській діяльності позивача під час весняних польових робіт 2011 року підтверджується актами внесення мінеральних добрив та обліковими листами трактористів-машиністів та не заперечується податковим органом.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, податковим органом не доведено належними доказами факт неправомірності формування податкового кредиту позивачем.

Натомість судом першої інстанції повною мірою досліджено питання щодо реального придбання позивачем товару, і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, встановлено реальність здійснення господарських операцій, за наслідками яких та на підставі податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Актом перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту, а тому, за встановленого факту реальності здійснення господарський операцій, висновки податкового органу щодо нікчемності вчиненого правочину є безпідставними.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судом першої інстанції факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Посилання ДПІ на відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості поставки спірними постачальниками товарів наявними у нього силами та засобами.

Що ж стосується доводів податкового органу про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, то, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту в оспорюваній сумі та про відсутність у податкового органу підстав для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2010 року та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідає наявним у справі доказам.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ЛенАгро» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.