Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-13297/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13297/12/0170/5

23.05.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Сидоренко Д.В. ) від 10.01.2013 по справі № 2а-13297/12/0170/5

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогазбуд" (вул. Севастопольська, 156, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95024)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 січня 2013 року у справі №2а-13297/12/0170/5 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазбуд» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0009502204 від 15.10.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.01.2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована не підтвердженням факту поставки ПП «ЮГСПЕЦСНАБ-ХЕРСОН» товару на адресу ТОВ «Агрогазбуд», у зв'язку з чим видаткові та податкові накладні, на думку податкової інспекції, складені необґрунтовано. Заявник апеляційної скарги вважає, що ПП «ЮГСПЕЦСНАБ-ХЕРСОН» не могло поставляти продукцію на адресу ТОВ «Агрогазбуд».

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 599268 грн. - за основним платежем, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 року за № 0009502204.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 28.09.2012 року № 6645/22-1/20743068 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АГРОГАЗБУД» ЄДРПОУ 20743068, з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «ЮГСПЕЦСНАБ-ХЕРСОН» ЄДРПОУ 37049366, за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. (за квітень 2011р.)» про заниження позивачем податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 599268 грн. внаслідок завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «ЮГСПЕЦСНАБ-ХЕРСОН» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 (за квітень 2011р.) на суму 2605515 грн.

Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на результатах проведеного аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів щодо відсутності необхідних умов у ПП «ЮГСПЕЦСНАБ-ХЕРСОН» для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Податкова інспекція при викладених обставинах дійшла висновку про нікчемність правочину між позивачем та ПП «ЮГСПЕЦСНАБ-ХЕРСОН» на підставі Договору постачання товару № ЮСХ-11 від 05.01.11 року, посилаючись на положення статей, 208, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум витрат до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаним суб'єктом господарської діяльності у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми валових витрат у ІІ кварталі 2011 року.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ПП «ЮГСПЕЦСНАБ-ХЕРСОН» на підставі Договору постачання товару № ЮСХ-11 від 05.01.11 року суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними, а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Жодних доказів щодо наміру позивачем та його контрагентом порушити публічний порядок суду не наведено.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочину між позивачем та ПП «ЮГСПЕЦСНАБ-ХЕРСОН» на підставі Договору постачання товару № ЮСХ-11 від 05.01.11 року та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаного суб'єкта товарів (робіт, послуг). В той же час в матеріалах справи наявні письмові докази, що свідчать не тільки про товарний характер фінансово-господарських операцій позивача із вказаним суб'єктом господарської діяльності, але свідчать і про використання позивачем отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а саме: при здійсненні будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Реконструкція газопроводу від АГРС с. Клепініно до с. Петрівка Красногвардійського району» за договором підряду № 395/2 від 12.07.2010 року із ВАТ «Кримгаз», що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за травень 2011 року, актом прийомки виконаних будівельних робіт за травень 2011 року форми КБ-2в, відомостями витрат по перевезенню робітників будівельно-монтажних організацій автомобільним транспортом, відомістю ресурсів (витрати - по прийнятим нормам) - (а.с. 145 - 178).

Вказані обставини суд першої інстанції ретельно з'ясував та дослідив. Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Судом першої інстанції ретельно досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «ЮГСПЕЦСНАБ-ХЕРСОН» на підставі Договору постачання товару № ЮСХ-11 від 05.01.11 року, наявність яких податковою інспекцією не спростовується. Так, матеріалами справи встановлено, що товари за Договором постачання були отримані позивачем на підставі товарно-транспортних накладних (а.с. 216-226). Товар був доставлений позивачем автотранспортом ТОВ «Альфагазінвест», який позивачем орендувався у останнього на підставі Договору оренди транспортних засобів та будівельної техніки від 01.01.2011 року, що підтверджується актом від 31.05.2011 року, податковою накладною від 31.05.20111 року № 21, заявкою на оренду транспортних засобів та будівельної техніки від 08.04.2011 року; 4/0804 (а.с. 227-231).

Суду не надані докази, яки б спростовували факт отримання від контрагенту товарів (робіт, послуг) та використання останніх у власній господарській діяльності.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» та справі «Булвес АД проти Болгарії».

Судом першої інстанції у повному обсязі з'ясовані фактичні обставини справи та правильно надана юридична оцінка спірним правовідносинам у справі, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції - відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2013 по справі № 2а-13297/12/0170/5 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська