Рішення

від 30.05.2013 по справі 919/322/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року справа № 919/322/13 За позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, будинок 16) , в інтересах держави в особі

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Обслуговуючого кооперативу

«Житлово-будівельний кооператив «Приморський»

(99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, буд. 22, ідентифікаційний номер 35613433)

За участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Територіального управління міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі (ідентифікаційний код 38097232, 99007, м. Севастополь, Ленінський район, вул. О.Кошевого, будинок 6) .

про стягнення 235941,55 грн.

за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу

«Житлово-будівельний кооператив «Приморський»

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

Територіального управління міністерства надзвичайних ситуацій України

у місті Севастополі

за участю Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

про визнання недійсним Договору про пайову участь в створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя №466/12ф від 18.01.2012.

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Прокурор - Джавлах С.М., посвідчення № 015173 від 12.02.2013;

Позивач за первісним позовом (ФКМ СМР) - Тельнова К.П., довіреність № б/н від 09.01.2013;

Відповідач за первісним позовом (ОК "ЖБК "Приморський") - Ковилін І.С. довіреність № 02/04-2013 від 01.04.2013;

Третя особа за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Чернікова Т.Є, довіреність № 02-05/539 від 21.02.2013.

Суть спору:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду комунального майна СМР до ОК «ЖБК «Приморський» про стягнення 235941,55 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №466/12ф від 18.01.2012 про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя в частині своєчасного перерахування суми пайової участі.

Ухвалою від 18.03.2013 позовну заяву прийнято судом до розгляду.

Ухвалою від 23.04.2013 судом було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом: Управління міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі.

14.05.2013 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Приморський» до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, за участю Прокурора Гагарінського району міста Севастополя про визнання недійсним Договору про пайову участь в створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Севастополя №466/12ф від 18.01.2012.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що Договір про пайову участь був укладений позивачем за зустрічним позовом під впливом помилки та під впливом тяжкої обставини, а також на невигідних для неї умовах, у зв'язку з чим він має бути визнаний недійсним відповідно до положень статей 229, 233 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач за зустрічним позовом вказав, що об'єкт будівництва належить до житлового фонду соціального призначення, у зв'язку з чим існують підстави для звільнення його від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з підстав частини 4 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині житлового фонду об'єкту (арк.с. 94-97). В якості доказів того, що об'єкт будівництва належить до соціального житла позивачем за зустрічним позовом представлено Дозвіл на виконання будівельних робіт №1326 від 12.12.2007, у якому зазначено про виконання будівельних робіт з будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з службовими квартирами для працівників управління МНС України у місті Севастополі по вул. Колобова, 22 (арк.с. 103).

14.05.2013 зустрічна позовна заява була прийнята для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №919/322/13, залучено до участі у справі в якості іншого відповідача за зустрічним позовом Управління міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі.

У ході розгляду справи відповідач надав заяву про залучення до участі у справі іншого відповідача за первісним позовом - Управління міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі, з огляду на те, що згідно із статтею 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок по сплаті пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту покладено на Замовника будівництва, при цьому замовником будівництва є саме УМНС України у місті Севастополі, про що зазначено у Договорі про пайову участь (арк.с. 86).

27.05.2013 відповідач за первісним позовом надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є обов'язком замовника будівництва об'єкта містобудування - Управління МНС України у місті Севастополі, при цьому ОК «ЖБК Приморський» є інвестором у даних правовідносинах. Таким чином, відповідач за первісним позовом зазначив, що боржником за зобов'язаннями зі сплати пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя та належним відповідачем по даній справі є УМНС України у місті Севастополі (арк.с.110).

У ході розгляду справи відповідачем за первісним позовом було надано клопотання про витребування у УМНС України у місті Севастополі документів про розподіл отриманих УМНС квартир та підстави для їх безоплатної передачі громадянам, зазначивши, що означені данні можуть слугувати доказами наявності підстав для звільнення від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі частини 4 статті 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме належності об'єкту будівництва до житлового фонду соціального призначення та доступного житла (арк.с. 85).

27.05.2013 Територіальне управління міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі надало письмові пояснення по суті спору, вказавши на те, що інвестор- генпідрядник за договором про пайову участь в будівництві - ОК «ЖБК «Приморський» зобов'язався прийняти на себе фінансування проектування та будівництва об'єкту, а також усі інші витрати, пов'язані з будівництвом, введенням в експлуатацію і передачею об'єкта на баланс експлуатаційним організаціям. При цьому, ТУ МНС України у місті Севастополі утримується за рахунок державного бюджету та на здійснення будівництва кошторисних призначень у 2007-2012 році не передбачалося, фактичним замовником з виконання фінансових зобов'язань є ОК «ЖБК «Приморський». Крім того, актом звірки між ОК «ЖБК «Приморський» та УМНС України у місті Севастополі було підтверджено належне виконання сторонами своїх зобов'язань та відсутність будь-яких претензій, вимог, заперечень майнового або іншого характеру один до одного.

У судовому засіданні 28.05.2013 відповідач за зустрічним позовом у порядку положень статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на зустрічну позовну заяву (вх. 5406/13 від 28.05.2013), зазначивши, що з вимогами зустрічного позову не погоджується, вважає доводи позивача за зустрічним позовом необґрунтованими (арк.с. 128).

Також у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач за первісним позовом надав відзив на позовну заяву, вказав, що боржником та належним відповідачем по даній справі є УМНС України у місті Севастополі (вх. 5377/13 від 27.05.2013).

Ухвалою від 28.05.2013 Управління міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі було замінено його правонаступником - Територіальним управлінням міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі (ідентифікаційний код 38097232, 99007, м. Севастополь, Ленінський район, вул. О.Кошевого, будинок 6).

28.05.2013 прокурор надав суду заперечення на зустрічний позов, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі (арк.с. 136-138).

У судовому засіданні 30.05.2013 позивач за первісним позовом підтримав вимоги позовної заяви, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) проти вимог первісного позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні; виклав зміст вимог зустрічного позову, просив суд задовольнити зустрічній позов.

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) проти задоволення вимог зустрічного позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

Прокурор підтримав вимоги первісного позову, проти задоволення вимог зустрічного позову заперечував.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

22.03.2007 між Управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у місті Севастополі (замовник), правонаступником якого є Територіальне управління міністерства надзвичайних ситуацій України у місті Севастополі, та ТОВ «Інтербудсервіс» (Інвестор-Генпідрядник) був укладений Інвестиційний договір про будівництво 9-поверхових житлових будинків на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Колобова, 22 (а.с. 19), предметом якого є об'єднання зусиль та вкладів сторін, а також спільна діяльність з метою будівництва об'єкту.

19.05.2010 між ОК ЖБК «Приморський», ТОВ «Інтербудсервіс» на підставі інвестиційного договору від 22.03.2007 про будівництво 9-поверхових будинків по вул. Колобова 22 був укладений договір про дольову участь в будівництві комплексу 9 поверхових житлових будинків на земельній ділянці площею 0,1 га за адресою: м. Севастополь, вул. Колобова, 22 (арк.с. 23-26).

Предметом цього договору є об'єднання організаційних та інших зусиль, виробничих можливостей, ділових зв'язків та майна з метою будівництва комплексу 9 поверхових житлових будинків на земельній ділянці площею 1,0 га, розташованій у місті Севастополі по вул. Колобова, 22. Дольове будівництво здійснюється згідно з Договором на земельній ділянці, що належить Управлінню МНС у місті Севастополі згідно з актом постійного користування.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору про дольову участь в будівництві при організації будівництва об'єкта обов'язки генерального замовника із усіма повноваженнями приймає на себе ОК ЖБК «Приморський». ОК ЖБК «Приморський» забезпечує організацію та виконання робіт по забудові та благоустрою вказаної ділянки.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 23.05.2013 до Договору про дольове будівництво від 19.05.2010 сторони домовились, що після завершення будівництва об'єкта та здачі його в експлуатацію об'єкт підлягає розподілу, а саме в приватну власність ОК ЖБК «Приморський» перейде 100% від решти частин об'єкта від частки, що дорівнює 87% за інвестиційним договором від 22.03.2007; в приватну власність ОК ЖБК «Приморський» перейде 100% інженерних комунікацій та мереж (а.с. 26).

18 січня 2012 року між Територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради, від імені та в інтересах якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (уповноважений орган), Управлінням міністерства України з питань надзвичайних ситуацій (Замовник) та обслуговуючим кооперативом ЖБК «Приморський» (інвестор) укладений договір про пайову участь замовників в утворенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури у місті Севастополі №466/12Ф.

Згідно з п. 1.1 Договору на підставі договору про дольову участь, укладеного між замовником та інвестором, інвестор здійснює пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя (пайова участь) шляхом перерахування грошових коштів в цільовій фонд утворення та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя Севастопольської міської Ради (цільової фонд).

Відповідно до п. 1.2 Замовник та інвестор здійснюють будівництво 120 квартирного житлового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Колобова, 22/2 (1 та 2 під'їзди), відповідно до цільового призначення за державним актом на право постійного користування землею ІІ-КМ №005774.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору Інвестор перераховує суму пайової участі в розмірі 228826,00 грн на рахунок цільового фонду згідно з розрахунком. Величина пайової участі зменшується на величину витрат, пов'язану з будівництвом інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, що розташовані за межами земельної ділянки, відповідно до технічних умов, за умовами передачі їх в комунальну власність.

Інвестор зобов'язався, зокрема, здійснити розрахунки за договором рівними частками або єдиним платежем до 31.12.2012 (п. 3.1.1).

Відповідно до п. 4.1 Договір діє до повного виконання інвестором зобов'язань з договором про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Згідно з п. 5.1 Договору за порушення строків внесення платежів інвестор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми прострочення за кожен день прострочки.

01.08.2012 Територіальним управлінням МНС України у місті Севастополі (замовник) та ОК «ЖБК «Приморський» (інвестор) був укладений акт звірки, за змістом якого сторонами підтверджено, що розподіл прав власності на площі в об'єкті здійснено відповідно інвестиційного договору від 22.03.2007, належне виконання своїх обов'язків за інвестиційним договором від 22.03.2007, а також відсутність будь-яких претензій, вимог, заперечень майнового або іншого характеру (арк.с. 124-126).

Згідно з довідкою Територіального управління МНС у місті Севастополі від 20.05.2013 №02-18/903, відповідно до затверджених кошторисів та планів асигнувань бюджету на 2008-2012 році кошти на видатки за кодами економічної класифікації «капітальне будівництво (придбання) житла», «капітальний ремонт житлового фонду» та реконструкція житлового фонду» не затверджувались та не виділялись (арк.с. 122).

12.09.2012 Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на адресу відповідача був скерований лист №01-15/3453 щодо необхідності у виконання зобов'язань за договором №466/12ф від 18.01.2012 перерахувати грошові кошти до 31.12.2012 (арк.с. 11).

03.01.2013 Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на адресу відповідача був скерований лист №01-15/20, у якому вказано про те, що строк виконання зобов'язань по перерахуванню в Цільовий фонд 228826,00 грн сплинув 31.12.2012, у зв'язку з чим необхідно в строк до 20.01.2013 сплатити заборгованість в повному обсязі (арк.с. 18).

Проте, відповідач суму пайового внеску за Договором про пайову участь замовників в утворенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури у місті Севастополі №466/12Ф до місцевого бюджету не перерахував, що і стало причиною звернення прокурора в інтересах держави до суду з даним позовом.

Укладення договору про пайову участь в будівництві з боку ОК ЖБК «Приморський» під впливом тяжких обставин на невигідних умовах, а також наявність підстав для звільнення позивача за зустрічним позовом від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі положень частини 4 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» стало підставою для звернення позивача за зустрічним позовом до суду з вимогами зустрічного позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог первісного позову та недоведеність вимог зустрічного позову з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору, означає право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. Зі змісту цієї норми вбачається, що свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Аналогічний правовий припис викладений у статті 180 Господарського кодексу України, яка встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Виходячи зі змісту глави 20 Господарського кодексу України, в основу формування договірних зобов'язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін.

Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», встановлюють органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п.4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затвердженого рішенням сесії Севастопольської міської ради № 9128 від 26.01.2010, Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської ради, якому делеговані повноваження щодо укладення цивільно-правових угод про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, а також виконання зобов`язань за угодами із вищезазначених питань, укладених Севастопольською міською державною адміністрацією у період до 26.01.2010, якій до вказаної дати делегувалися ці повноваження відповідно до рішення Севастопольської міської ради №1429 від 22.10.2003.

Отже, органом, який наділений повноваженнями виступати стороною на захист інтересів держави у спірних правовідносинах з питань створення інженерно-транспортної інфраструктури на території м. Севастополя є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.

Судом встановлено, що сторонами по справі у виконання положень статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що діяв у момент виникнення спірних правовідносин, був укладений договір про пайову участь замовників в утворенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури у місті Севастополі №466/12Ф, при цьому обов'язок перерахування суми пайової участі у розмірі 228826,00 грн. було покладено сторонами саме на інвестора (відповідача), який зобов'язався здійснювати розрахунки за договором до 31.12.2012.

За змістом Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Інвестор зобов'язався здійснити розрахунки за договором до 31.12.2012 (п. 3.1.1)

Судом встановлено, що сторонами Договору про пайову участь замовників в утворенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури у місті Севастополі №466/12Ф була досягнута згода за усіма істотними умовами договору, будь-яких заперечень або протоколів розбіжностей щодо істотних умов договору сторонами не представлено.

При цьому відповідно до пункту 2.1 Договору про дольову участь у будівництві від 19.06.2010, укладеного між ТОВ «Інтерстройсервіс» та ОК ЖБК «Приморський», останній прийняв на себе обов'язки генерального замовника; а також відповідно до п. 2.4.2 зобов'язався, зокрема, за рахунок власних або залучених коштів здійснити побудову об'єкта, а також загальних інженерних мереж та комунікацій та по закінченні будівництва забезпечити прийняття закінчених будівництвом об'єктів до експлуатації.

Таким чином обов'язки з фінансування об'єкту будівництва прийняв на себе відповідач за первісним позовом, з огляду також і на те, що кошторисних призначень у 2007-2013 рр у ТУМНС України у місті Севастополі на здійснення будівництва не передбачалося, про що свідчить відповідна довідка ТУМНС України у місті Севастополі (арк.с. 122).

З огляду на означене, суд вважає, що належним відповідачем за вимогами первісного позову у даній справі є саме ОК ЖБК «Приморський», та відповідно, вважає заяву про залучення в якості іншого відповідача за первісним позовом ТУМНС України у місті Севастополі необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилаючись на укладення договору під впливом помилки, тяжкої обставини (загрози затримки введення об'єкту в експлуатацію) просить визнати договір про пайову участь в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя №466/12ф від 18.01.2012 - недійсним, а пункт 2.1 цього договору та додаток до означеного договору такими, що суперечать нормам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Суд вважає означені вимоги зустрічного позову недоведеними з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Так, частиною 1 ст. 233 ЦК України, встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкладай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин який вчиняється особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризується тим, що особа вчиняє їх добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. За відсутності тяжких обставин потерпіла особа взагалі або на зазначених умовах не укладала би правочин.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009р. №9 "Про судовому практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутству та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти таких правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

За переконанням суду, тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Сторона, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі, або на зазначених умовах не укладала би правочин. При цьому, визнання правочину недійсним не може пов'язуватися з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.

Правочини, який вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Тобто, в таких випадках немає обману або помилки.

В той же час, позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві в якості підстав недійсності договору посилається на помилку при його укладенні.

Відповідно до частин першої і другої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За змістом листа Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсним» від 24.11.2008 р. воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Відповідно до позиції Верховного Суду України такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може виникнути при визначенні тотожності предмета або його якості. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, абз.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. та листа Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсним» від 24.11.2008 р. до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про помилку або наявність вплив тяжких обставин для ОК ЖБК «Приморський» щодо укладення спірного правочину.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у зустрічний позовній заяві посилається на те, що об'єкт будівництва належить до житлового фонду соціального призначення, у зв'язку з чим наявні підставі для звільнення його від пайової участі на підставі частині 4 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Суд вважає означене твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом) недоведеним, з огляду на таке.

Статтею 4 Житлового кодексу Української СРС передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» житловий фонд соціального призначення - сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту.

Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» встановлено, що соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Житлового кодексу Української СРС та п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» до житла з житлового фонду соціального призначення належать, у тому числі, квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, котрі надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту, у порядку черги на одержання соціального житла.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.

Частинами 2, 7 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» встановлено, що державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту, яка здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.

Порядком забезпечення громадян доступним житлом, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2009р. № 140 закріплено, що об'єкт фінансування за цим порядком, це об'єкт житлового будівництва чи квартира в об'єкті житлового будівництва.

ОК ЖБК «Приморський» не надано документів, які підтверджують факт фінансування будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. Колобова, 22, за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, або інших документів, на підтвердження вимог про звільнення від пайової участі на підставі п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Зазначення в Дозволі на виконання будівельних робіт №1326 від 12.12.2007 про будівництва комплексу багатоповерхових робіт із службовими квартирами для працівників управління МНС України міста Севастополя не підтверджує факту будівництва житлового фонду соціального призначення та доступного житла, у розумінні п. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» та п. 1 ч. 1, ч 2, 7 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

З огляду на означене, суд вважає вимоги зустрічного позову недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене суд вважає відсутніми підстави для задоволення клопотання позивача за зустрічним позовом про витребування у ТУМНС України у місті Севастополі документів про розподіл отриманих ТУМНС України у місті Севастополі квартир та підстави для їх безоплатної передачі громадянам.

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобов`язання та підстави його виникнення. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Відповідно до положень ст.ст.32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 228826,00 грн підтверджена належними доказами, письмових доказів сплати даного боргу відповідачем суду не надано.

За викладених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 228826,00 грн є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також прокурор просить стягнути з відповідача суму пені за неналежне виконання обов'язку у розмірі 5548,25 грн відповідно до представленого рахунку: 228826,00*7,5*2/365/100*59= 5548,25 грн

Згідно з п. 5.1 Договору про пайову участь замовників в утворенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури у місті Севастополі №466/12Ф від 18.01.2012 за порушення строків внесення платежів інвестор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми прострочення за кожен день прострочки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 3-4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим, а вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 5548,25 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Також прокурор просить стягнути з відповідача суму 3% річних від простроченої суми за представленим розрахунком (арк.с. 9) у розмірі 1109,65 грн. та суму інфляційних витрат - 457,65 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором в частині оплати грошових коштів, отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами, а також інфляційних витрат суд вважає правомірним.

Вивчивши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, зроблений позивачем, суд визнав його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції позивачем були застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 235941,55 грн., а саме 228826,00 грн - сума основного боргу, 5548,25 грн. - сума пені, 1109,65 грн. - 3% річних, 457,65 грн. - інфляційні витрати.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 4718,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Приморський» (99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, буд. 22, ідентифікаційний номер 35613433) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044 ) 235941,55 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок одна грн. 55 коп.) , а саме 228826,00 грн - сума основного боргу, 5548,25 грн. - сума пені, 1109,65 грн. - 3% річних, 457,65 грн. - інфляційні витрати.

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Приморський» (99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, буд. 22, ідентифікаційний номер 35613433) на користь Державного бюджету України (одержувач - державний бюджет м. Севастополя , ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001 , код бюджетної класифікації 22030001) суму судового збору у розмірі 4718,83 грн (чотири тисячі сімсот вісімнадцять грн. 83 коп.).

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 04.06.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом помічник судді І.О. Кузьміна 04.06.2013