Рішення

від 04.06.2013 по справі 919/278/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року справа № 919/278/13 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044)

до Приватного підприємства «Модис-Плюс»

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 58-85, ідентифікаційний код 25149074)

про стягнення 979411,99 грн. та зобов'язання звільніти приміщення ,

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Позивач (ФКМ СМР) - Бекетова Н.С., довіреність № б/н від 29.12.2012;

Відповідач (ПП "Модис-Плюс") - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Модис-Плюс» про стягнення 979411,99 грн. та зобов'язання звільніти приміщення.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №288-11 від 03.10.2011 в частині внесення орендної плати за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, а також неповерненням нерухомого майна після закінчення строку договору оренди.

Ухвалою від06.03.2013 справу прийнято до провадження судом.

Ухвалою від 19.03.2013 провадження у справі №919/278/13 було зупинено до розгляду Господарським судом міста Севастополя справи №919/222/13-г за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Приватного підприємства „Модис-Плюс" про стягнення 421955,96 грн неустойки, за зустрічним позовом Приватного підприємства „Модис-Плюс" до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання договору оренди №288-11 від 03.10.2011 продовженим на певний строк.

Судом встановлено що рішенням господарського суду міста Севастополя від 30.04.2013 у справі №919/222/13-г позовні вимоги первісного позову були задоволені в повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою від 30.04.2013 провадження у справі №919/278/13 було поновлено, розгляд справи призначено на 04.06.2013.

У судове засідання 04.06.2013 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, будинок 58, кВ. 85), про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція ПП «Модис-Плюс», яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в неї матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні позивач виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Приватним підприємством „Модис-Плюс" (Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна № 288-11 (далі - Договір) /арк. с. 12-13/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар - прийняти в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення бару, розташовані у підвалі будівлі театру літ. „А" (приміщення № 1-20, 1-20а, 1-20б, 1-47а, 1-48а, 1-49а, 2-45, 2-45а), загальною площею 341,0 м 2 , за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 6, яке перебуває на балансі Севастопольського академічного російського драматичного театру ім. А.В.Луначарського, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою станом на 30.07.2011 становить 2 138 420,00 грн (без ПДВ).

Вступ орендаря в користування майном наступає одночасно з підписанням акту приймання-передачі об'єкта оренди (додаток 2).

Актом приймання-передачі майна, складеним та підписаним сторонами за участю представника балансоутримувача 03.10.2011, підтверджується факт передачі в оренду нерухомого майна, площею 341,0 м 2 , яке розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 6 /арк. с. 12/.

Відповідно до п. 2.7 Договору об'єкт оренди має бути повернутий у стані, в якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу. Приймання-передача об'єкта оренди після припинення дії договору здійснюється комісією, що складається з представників Орендодавця, Орендаря та балансоутримувача. Передача майна орендарем та прийняття його орендодавцем оформлюється актом приймання-передачі об'єкта оренди, який підписується представниками сторін та балансоутримувачем. Об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Орендна плата складає 26 277,23 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (пункти 3.2, 3.3 Договору).

Сторони домовились, що Договір діє з моменту його підписання до 31.03.2012 (пункт 7.1 Договору).

Орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно вносити орендодавцеві орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені п. 4.4.4 Договору, пов'язані з використанням об'єкту оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг (п. 4.4.3 Договору); повернути (звільнити) об'єкт оренди при припиненні дії договору в належному стані протягом 30 календарних днів за дати припинення договору (п. 4.4.14 Договору).

Відповідно до п. 7.6, дія договору оренди припиняється у випадку, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого договором.

Як убачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії Договору Орендодавець звернувся до Орендаря з листом за вих. № 01-15/1143 від 04.04.2012, у якому повідомив останнього про закінчення строку дії Договору оренди № 288-11 від 03.10.2011 та запропонував йому передати об'єкт оренди за Актом приймання-передачі у встановлений Договором строк /арк. с. 16/.

Однак, орендарем об'єкт оренди повернутий не був.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 30.04.2013 у справі №919/222/13-г за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Приватного підприємства „Модис-Плюс" про стягнення 421955,96 грн неустойки, за зустрічним позовом Приватного підприємства „Модис-Плюс" до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання договору оренди №288-11 від 03.10.2011 продовженим на певний строк, встановлено, що Договір оренди нерухомого майна № 288-11 від 03.10.2011 є припиненим з 01.04.2012. Означене рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Невиконання належним чином умов договору щодо повернення орендованого майна після припинення договору оренди, стало підставою для звернення позивача - орендаря до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача повернути нерухоме майно за актом приймання-передачі, а також стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 у розмірі 26356,50 грн, пені - 1976,74 грн., 5098,47 грн - 30% річних та 945980,28 грн - штрафу.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду міста Севастополя від 30.04.2013 у справі №919/222/13-г за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Приватного підприємства „Модис-Плюс" про стягнення 421955,96 грн неустойки, за зустрічним позовом Приватного підприємства „Модис-Плюс" до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання договору оренди №288-11 від 03.10.2011 продовженим на певний строк, встановлено, що Договір оренди нерухомого майна № 288-11 від 03.10.2011 є припиненим з 01.04.2012. Означене рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторонни (стаття 35 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, не потребують доказуванню факти, встановленні в рішенні господарського суду міста Севастополя від 30.04.2013 у справі №919/222/13-г.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується небажання Орендодавця продовжувати договірні відносини з Приватним підприємством „Модис-Плюс", про що свідчить лист Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за вих. № 01-15/1143 від 04.04.2012 /арк. с. 16/, скерований на адресу ПП «Модис-Плюс», надісланий відповідачеві протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (31.03.2012). А тому в силу наведених приписів закону Договір оренди нерухомого майна № 288-11 від 03.10.2011 є припиненим з 01.04.2012.

Статтею 785 Цивільного кодексу України (яка підлягає застосуванню до спірних відносин в силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України) унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Сторони у договорі встановили строк для повернення об'єкта оренди - не пізніше 30 календарних днів з дати припинення Договору (підпункт 4.4.14 пункту 4.4 Договору).

Як установлено судом, Договір припинив свою дію з 01.04.2012. Тому обов'язок повернути орендоване за цим Договором майно - визнається судом таким, що настав , оскільки Орендар був зобов'язаний повернути об'єкт оренди не пізніше 30.04.2012.

Доказів повернення орендованого майна орендарем орендодавцеві за актом приймання-передачі, як цього вимагають умови договору, на теперішній час сторонами не представлено.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на те, що на даний час відсутні докази повернення орендованого майна відповідачем на користь позивача, відповідно до порядку, передбаченому у договорі, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу за актом приймання-передачі - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за орендною платою у період з 01.04.2012 по 30.04.2012, 30% річних, а також пені та штрафу за неналежне виконання зобов'язання по стягненню орендної плати за означений період.

Вивчивши означені вимоги, розглянувши розрахунок заборгованості з орендної плати, 30% річних, пені та штрафних санкцій, суд визнав означені вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як вже було зазначено, договір оренди нерухомого майна припинив свою дію з 01.04.2012, в той час як позивачем заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за орендною платою за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 - тобто за його межами. При цьому, підставами нарахування орендної плати, а також 30% річних, штрафу та пені позивач вказав саме Договір оренди нерухомого майна №288-11 від 03.10.2011.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачається, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору.

Відповідно до частини 2 статті 26 цього Закону договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Тобто можливість нарахування орендної плати позивачем має бути реалізована лише за період його дії - тобто до 01.04.2012.

Таким чином, стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача з підстав, передбачених договором оренди, за період після закінчення строку його дії - суд вважає безпідставним. У зв'язку з означеним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30% річних, пені та штрафу за прострочення внесення орендної плати, нарахованої за період поза межами строку договору оренди, суд також вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно та передати його позивачу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати, 30 % річних, пені та штрафу - суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1147 грн. щодо позовних вимог немайнового характеру.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Приватне підприємство „Модис-Плюс" (ідентифікаційний код 25149074; 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 58, кв. 85) звільнити вбудовані нежитлові приміщення бару, розташовані у підвалі будівлі театру літ. „А" (приміщення № 1-20, 1-20а, 1-20б, 1-47а, 1-48а, 1-49а, 2-45, 2-45а), загальною площею 341,0 м 2 , за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 6, та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5).

3. Стягнути з Приватного підприємства „Модис-Плюс" (ідентифікаційний код 25149074; 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 58, кв. 85) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) судовий збір в сумі 1147 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.06.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 05.06.2013