Постанова

від 29.07.2013 по справі 919/278/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року Справа № 919/278/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - Сарахман С.О., представник, довіреність № б/н від 15.07.203;

відповідача - Тарасова Т.О., представник, довіреність б/н від 07.03.2013,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Модис-Плюс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 04 червня 2013 року у справі № 919/278/13

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства "Модис-Плюс" (пр. Ген. Острякова, буд. 58, кв. 85, Севастополь, 99029)

про стягнення 979411, 99 грн. та зобов'язання звільнити приміщення

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до Приватного підприємства "Модис-Плюс" про стягнення 979411,99 грн. та зобов'язання звільнити приміщення.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № 288-11 від 03.10.2011 в частині своєчасного внесення орендної плати та неповернення нерухомого майна після закінчення строку договору оренди.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 04 червня 2013 року у справі № 919/278/13 позовна заява Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до Приватного підприємства "Модис-Плюс" про стягнення 979411, 99 грн. та зобов'язання звільнити приміщення, задоволена частково: зобов`язано Приватне підприємство "Модис-Плюс" звільнити вбудовані нежитлові приміщення бару, розташовані у підвалі будівлі театру літ. „А" (приміщення № 1-20, 1-20а, 1-20б, 1-47а, 1-48а, 1-49а, 2-45, 2-45а), загальною площею 341,0 м 2 , за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 6, та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, в іншій частині позову відмовлено.

При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог суд керувався тим, що строк дії договору сплив, а орендовані приміщення підлягають звільненню. Щодо вимог, по яких було відмовлено, суд встановив, що оскільки договір є припиненим з 01.04.2012, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 у розмірі 26356,50 грн. та нарахованих на неї штрафних санкцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Модис-Плюс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання звільнити орендоване приміщення, відмовити.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що посилання на преюдиціальні факти, які встановлені іншим судовим рішенням можливо лише після набрання чинності цим рішенням. Відповідач вважає, що спірний договір є продовженим на два роки рішенням конкурсної комісії. Також заявник апеляційної скарги вважає, що термін дії договору оренди відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. Крім того, у розділі II частині п`ятої Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 № 1759-VI зазначено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, становить до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 червня 2013 року апеляційна скарга Приватного підприємства "Модис-Плюс" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

У попередньому судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

В судовому засіданні оголошена перерва до 29.07.2013, після якої уповноважені представники сторін в судове засідання не з'явились.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

03 жовтня 2011 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Приватним підприємством „Модис-Плюс" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 288-11 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати за актом приймання-передачі, а орендар - прийняти в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення бару, розташовані у підвалі будівлі театру літ. „А" (приміщення № 1-20, 1-20а, 1-20б, 1-47а, 1-48а, 1-49а, 2-45, 2-45а), загальною площею 341,0 м 2 , за адресою: місто Севастополь, пр. Нахімова, 6, яке перебуває на балансі Севастопольського академічного російського драматичного театру ім. А.В.Луначарського, (а.с.12-13).

Акт приймання-передачі майна, складений та підписаний сторонами за участю представника балансоутримувача 03.10.2011(а.с.14).

Відповідно до п. 2.7 Договору об'єкт оренди має бути повернутий у стані, в якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу. Приймання-передача об'єкта оренди після припинення дії Договору здійснюється комісією, що складається з представників орендодавця, орендаря та балансоутримувача та оформлюється актом приймання-передачі об'єкта оренди. Об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Розділом 3 Договору сторони встановили порядок оплати та розмір орендної плати.

Відповідно до п. 7.1 Договору він діє з моменту його підписання до 31.03.2012.

Згідно п. 4.4.14 Договору орендар зобов`язаний повернути (звільнити) об'єкт оренди при припиненні дії договору в належному стані протягом 30 календарних днів за дати припинення Договору.

Дія Договору оренди припиняється у випадку, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого Договором (п.7.6).

Листом № 01-15/1143 від 04.04.2012 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про закінчення строку дії Договору оренди № 288-11 від 03.10.2011 та запропонував йому передати об'єкт оренди за актом приймання-передачі у встановлений Договором строк (а.с.16). Вказаний лист залишений відповідачем без реагування.

Позивач умови Договору щодо надання відповідачеві в оренду об`єкту нерухомого майна виконав.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії Договору не виконав.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про повернення нерухомого майна за актом приймання-передачі, а також стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 у розмірі 26356,50 грн. та нарахованих на неї штрафних санкцій.

Господарський суд міста Севастополя позовні вимоги задовольнив частково.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна № 288-11 від 03 жовтня 2011 року.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30.04.2013 у справі №919/222/13-г за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Приватного підприємства „Модис-Плюс" про стягнення 421955,96 грн. неустойки, за зустрічним позовом Приватного підприємства „Модис-Плюс" до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання договору оренди №288-11 від 03.10.2011 продовженим на певний строк, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 встановлено, що Договір оренди нерухомого майна № 288-11 від 03.10.2011 є припиненим з 01.04.2012.

Зазначене рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відтак, довід заявника апеляційної скарги про те, що рішення суду у справі № 919/222/13-г не набрало законної сили, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги воно вже набрало законної сили. Крім того, врахування даної обставини судом першої інстанції не призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

Не має винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи.

У пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Оскільки зазначений вище та даний спори мають однакові сторони, суд вважає за можливе застосувати статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, щодо фактів встановлених судом, а саме: припинення з 01.04.2012 дії Договору оренди нерухомого майна № 288-11 від 03.10.2011.

Відтак, твердження заявника апеляційної скарги щодо дії Договору щонайменш до 03.10.2016 не підтверджується належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки судова колегія дійшла висновку про припинення строку дії Договору з 01.04.2012, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 у розмірі 26356,50 грн., пені - 1976,74 грн., 5098,47 грн. - 30% річних та 945980,28 грн. - штрафу, є безпідставними, оскільки нараховані за період поза межами строку договору оренди, а висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині правомірними.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях відповідача, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Приватного підприємства "Модис-Плюс" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Модис-Плюс" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 04 червня 2013 року у справі № 919/278/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.М. Гоголь

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011).

2. Приватне підприємство "Модис-Плюс" (пр. Ген. Острякова, буд. 58, кв.85, Севастополь, 99029).