Постанова

від 05.06.2013 по справі 18/52

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2013 року 13:15 № 18/52

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особаАпарату Верховної Ради України народний депутат України ОСОБА_2 провстановлення компетенції суб'єкта владних повноважень, визнання бездіяльності незаконною та примусове виконання обов'язку,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Апарату Верховної Ради України (далі по тексту - відповідач), третя особа - народний депутат України ОСОБА_2 про встановлення компетенції Апарату Верховної Ради України щодо надання відпустки помічнику-консультанту народного депутата для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; визнання незаконною бездіяльності щодо ненадання представнику позивача трудової книжки, копій розпоряджень Керівника Апарату Верховної Ради України про призначення та звільнення, документів, на підставі яких було проведено звільнення, довідки про роботу та заробітну плату і кінцевого грошового розрахунку по заробітній платі; зобов'язання відповідача надати вказані документи представнику позивача -ОСОБА_3

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2009р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010р. постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2009р. залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 04.12.2007 року працював на посаді помічника-консультанта України ОСОБА_2, якій 09.10.2008 року направив заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таку ж заяву з додатками він направив і відповідачу, однак йому було роз'яснено про необхідність звернення до народного депутата України, оскільки такий є роботодавцем для своїх помічників-консультантів. Вважає, що така відмова відповідача у вирішенні питання про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є незаконною, оскільки він являється державним службовцем та роботодавцем у такому випадку є держава. Відповідач листом від 28.10.2008 року повідомив, що розпорядженням Керівника Апарату ВР України від 24.10.2008 року його звільнено з роботи. Оскільки він доглядає за малолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, то самостійно не мав змоги отримати від відповідача трудову книжку, копію наказу про звільнення, довідку про заробітну плату, кінцевий грошовий розрахунок та копії документів, які стали підставою для звільнення. А тому направив відповідачу заяву про надання даних документів його представнику -ОСОБА_3. Однак 30.10.2008 року його представнику було відмовлено у видачі згаданих документів. Вважає дії відповідача незаконними, оскільки його повірений (представник) ОСОБА_3 вправі був отримати трудову книжку, копію наказу про звільнення, довідку про заробітну плату, кінцевий грошовий розрахунок та копії документів, які стали підставою для звільнення.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що на адресу Апарату Верховної Ради України 09.10.2008 року поштовим зв'язком надійшло звернення позивача з проханням надати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 20.10.2008 року -направлено відповідь, у якій роз'яснено порядок оформлення відпустки: необхідності погодження її з роботодавцем - народним депутатом України ОСОБА_2 та зазначення точної дати, з якої необхідно оформити цю відпустку. Подана позивачем заява про надання відпустки не була погоджена народним депутатом. Посади помічників-консультантів народних депутатів до складу структури Апарату Верховної Ради України не належать, а тому Апарату не є для них роботодавцем. 21.10.2008 року на адресу Керівника Апарату Верховної Ради України було направлено подання про звільнення з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_1. На виконання даного розпорядження Керівником Апарату Верховної Ради України 24.10.2008 року позивача було звільнено з посади. Проте у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці з 08.10.2008 року провести з ним розрахунок та видати трудову книжку виявилось неможливим. Про звільнення ОСОБА_1 його було письмово повідомлено 28.10.2008 року та запропоновано з'явитись для отримання трудової книжки та відповідних виплат. У зв'язку з неявкою належні позивачу кошти були задепоновані. Трудова книжка працівника у разі неможливості отримати її особисто, може бути надіслана поштою тільки за письмовою згодою працівника, однак ОСОБА_1 такої згоди не надав. А тому вважає, що відповідач діяв згідно вимог чинного законодавства.

Третя особа заперечення проти позову не надала.

В судовому засіданні 03.06.2013р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ст. 34 Закону України "Про статус народного депутата України" від 17.11.1992 року з наступними змінами і доповненнями, помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. Помічники-консультанти народного депутата перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі до секретаріатів міських рад. На чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України "Про державну службу", їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії, вони прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до Апарату Верховної Ради України або до виконавчих апаратів органів місцевого самоврядування.

Постановою Верховної Ради України "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" від 13.10.1995 року з наступними змінами і доповненнями встановлено, що персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи та розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат України, який несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень (ст.3.1.).

Помічник-консультант народного депутата України працює за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. Народний депутат України самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, які встановлюються йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України (ст. 3.2).

Зарахування на посаду помічника-консультанта народного депутата України проводиться на підставі письмового подання народного депутата України Керівнику Апарату Верховної Ради України чи керівнику виконавчого комітету відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - секретаріату міської ради, державного підприємства, установи та організації, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові кандидата на посаду, зарахування на постійній основі чи за сумісництвом, строк дії трудового договору, відомості про зарахування на державну службу, ранг, який присвоюється чи вже присвоєний державному службовцю, розмір встановлюваної заробітної плати, дата зарахування. До письмового подання народного депутата України додаються особиста заява особи, яку приймають на цю посаду, та інші документи, передбачені законодавством (ст. 3.3).

Таким чином відповідно до ст. 3.1 Положення та ст. 34 Закону України "Про статус народного депутата України" роботодавцем по відношенню до помічника-консультанта є народний депутат України, який самостійно здійснює набір помічників-консультантів, розприділяє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів в межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів, а також несе відповідальність щодо правомірності своїх рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Керівника апарату Верховної Ради №9010 від 04.12.2007 року позивача було зараховано з 04.12.2007 року на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час її повноважень з поширенням дії Закону України "Про державну службу", присвоєно сьомий ранг державного службовця. Підставою для видачі розпорядження стали подання народного депутата України ОСОБА_2 та заява ОСОБА_1

Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України встановлено, що за наявності підстав помічнику-консультанту народного депутата України, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі, надаються додаткові відпустки, передбачені статтею 4 Закону України "Про відпустки". Відпустка помічнику-консультанту народного депутата України надається на підставі його письмової заяви, погодженої з народним депутатом України, за розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України, керівника виконавчого комітету (апарату) відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - секретаріату міської ради, до якого прикріплений помічник-консультант народного депутата України для кадрового та фінансового обслуговування, чи керівника державного підприємства, установи, організації, у штаті яких він перебуває (п.п.3, 6 ст. 4.4).

Таким чином судом встановлено, що підставою для надання відпустки позивачу є його письмова заява, погоджена з народним депутатом України ОСОБА_2

Як вже встановлено, позивач подав відповідачу письмову заяву про надання йому соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак дана заява не погоджена з народним депутатом України ОСОБА_2

А тому дії відповідача щодо ненадання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є правомірними, вчинені відповідно до вимог законодавства, що регламентує правовий статус, умови діяльності та особливості регулювання трудових відносин, оплату праці помічника-консультанта народного депутата.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок ведення трудових книжок є "Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників", затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за N110.

Відповідно до п. 4.1. даної Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з 4.2. Інструкції якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Судом вже встановлено, що позивач не заперечив, що на день звільнення він був відсутнім на роботі та звернувся до відповідача з приводу видачі трудової книжки його представнику ОСОБА_3

Відповідачем надіслано відповідь, відповідно до якої позивачу роз'яснено, що законодавством не передбачено видачу трудової книжки працівника за дорученням іншим особам та можливість надіслання трудової книжки поштою за письмовою згодою працівника.

В матеріалах справи міститься лист Апарату Верховної Ради України №20-45/2115 від 31.05.2013р., відповідно до якого ОСОБА_1 16.04.2009р. особисто отримав трудову книжку, засвідчені копії розпоряджень про зарахування та звільнення його з посади помічника - консультанта народного депутата України.

Хоча відповідачем і вчинено протиправну бездіяльність щодо невидачі представникові ОСОБА_3 копій розпоряджень Керівника Апарату Верховної Ради України про призначення та звільнення, документів, на підставі яких було проведено звільнення, довідки про роботу та заробітну плату і кінцевого грошового розрахунку по заробітній платі позивача, проте, останньому в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, оскільки станом на день розгляду справи відсутній предмет спору так, як ще 16.04.2009р. позивач особисто отримав вказані документи.

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 05.06.2013р.

Суддя В.В. Амельохін