Постанова

від 03.06.2013 по справі 5023/5884/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа № 5023/5884/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Руднікової О.О. (дов. б/н від 14.01.2013 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Індра", м. Харків (вх. № 833 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.13 у справі № 5023/5884/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК КОМП Лімітед", м. Київ

до Іноземного підприємства "Індра", м. Харків

про стягнення 59 639,83 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2013 р. у справі № 5023/5884/12 (суддя Сальникова Г.І.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Іноземного підприємства "Індра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК КОМП Лімітед" суму основного боргу у розмрі 53444,87 грн., 3% річних у розмірі 1922,44 грн., суму збитків, завданих інфляцією у розмірі 1189,97 грн., 3082,55 грн. пені та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2013 р. у справі № 5023/5884/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. При цьому відповідач стверджує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач вчасно повідомляв відповідача про уповноваження певного кола осіб на отримання та підтвердження замовлення, а також зазначає про недоведеність позивачем того факту, що поставка позивачем товару здійснювалася на підставі замовлення відповідача підтвердженого позивачем. Крім того. відповідач посилається на відсутність товарно-супровідних документів, передбачених умовами договору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач вказує на те, що факт поставки відповідачем товару за видатковими накладними та їх підписання відповідачем, а також факт часткової сплати відповідачем товару свідчить про те, що поставка відбулася.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року розгляд скарги відкладено на 17.04.2013 року в зв'язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р. розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 15.05.2013 р.

15.05.2013 року відповідач надав пояснення по справі, в яких зазначив про те, що у разі часткової оплати відповідачем грошових коштів до виникнення спору, ІП «Індра» мало достатні підстави для визнання наданого при здійсненні поставки пакету документів таким, що відповідає умовам договору. Таким чином, відповідач вважає, що сторони виконали умови договору в частині поставки та оплати товару на суму 140077,18 грн.

Крім того, 15.05.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання про здійснення розгляду справи без участі уповноваженого представника ІП "Індра" у зв'язку з його участю у переговорах, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.05.2013 р.

27.05.2013 р. позивачем на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції до матеріалів справи надані документальні докази - видаткові накладні на підтвердження поставки товару на суму 193522,05 грн.

Також, 27.05.2013 р. позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати відповідачем товару на суму 140077,17 грн., а саме: довідки з банку, що підтверджує надходження на рахунок позивача від відповідача коштів у розмірі 139893,00 грн. в рахунок оплати за товар по договору № 31/03/09-1 від 31.03.2009 р. Крім того, позивач зазначив про те, що частина товару на суму 184,176 грн. була повернута позивачеві за накладною про повернення товару № IN 739.28.01.2010/541/В/а від 28.01.2010 р., яка додається.

В судове засідання 29 травня 2013 року відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки в призначене судове засідання суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 31 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК КОМП Лімітед" (постачальник) та Іноземним підприємством "Індра" (покупець) було укладено договір поставки № 31/03/09-1, згідно умов якого позивач зобов'язався постачати у власність відповідача товари у відповідності з замовленнями покупця та товарносупровідною документацією, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати поставлений товар.

Договір підписано з протоколом розбіжностей від 31.03.09 р.

П. 5.4 протоколу розбіжностей від 31.03.09 р. до договору поставки №31/03/09-1 від 31.03.09 р. сторони погодили, що покупець проводить оплату на умовах відстрочки платежу 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця. Оплата за даним договором може бути призупинена покупцем самостійно з повідомленням постачальника про таке призупинення до надання оригіналів документів за здійсненими поставками.

Додатковими угодами № 2 від 26 листопада 2009 року, № 2 від 14 грудня 2010 року та б/н від 30 грудня 2011 року строк дії договору поставки №31/03/09-1 від 31.03.09 р. було продовжено до 31.12.2010 року, 31.12.2011 року та 31.12.2012 року.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар - компакт диски з записом фонограм музичних творів або аудіо касети на загальну суму 193522,05 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №31/03/09-1 від 31.03.09 р., лише частково оплатив отриману продукцію в розмірі 140077,18 грн., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за отриманий товар в розмірі 53444,87 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду не погашена.

Слід зазначити, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сума боргу будь-якими доказами не спростована, аргументованих заперечень не представлено, доказів сплати заборгованості до суду також не надано.

Враховуючи факт доведення позивачем та підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача за договором, а також керуючись статтями 526, 530, 692 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 53444,87 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.7.2. договору, за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі 3082,55 грн. визнана судом першої інстанції правомірною, в зв'язку з встановленням факту прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару у встановлений договором строк, та на підставі п.7.2 договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

У відповідності до вказаної норми права, зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1922,44 грн.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі факт отримання товару не заперечує, але посилається на те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач вчасно повідомляв відповідача про уповноваження певного кола осіб на отримання та підтвердження замовлення, а також зазначає про недоведеність позивачем того факту, що поставка позивачем товару здійснювалася на підставі замовлення відповідача підтвердженого позивачем. З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до п. 1.3. договору, кількість і асортимент кожної партії товару, що поставляється вказуються в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформляються на кожну партію товару і мають силу специфікацій до цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6. Приймання товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 № П-7.

Згідно п. 3.3. договору, право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на складі покупця і засвідчується товарно-транспортної (видаткової) накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару покупцем вказується в товарно-транспортній накладній, про що покупець робить відповідну відмітку.

Відповідно до п. 3.4. договору, поставка вважається здійсненою постачальником в момент передачі партії товару покупцю у власність, що підтверджується товарно-транспортною або видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

В даному випадку факт поставки позивачем товару на загальну суму 193522,05 грн. та його отримання відповідачем підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями видаткових накладних (т. 1 а.с. 48 - 92, т. 2 а.с. 149-178).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Здійснивши аналіз видаткових накладних колегія суддів констатує, що вони повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять всі необхідні реквізити, засвідчені підписом сторін та печаткою підприємств позивача та відповідача.

Господарським судом також встановлено, що відповідно до додаткової угоди від 01.04.09 р. до договору поставки №31/03/09-1 від 31.03.09 р. відповідач в порядку передбаченому абз. 3. пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей зареєстрованої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 повідомив позивача про зразок штампу, яким матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній,) свій підпис про одержання цінностей.

Позивачем до матеріалів справи надані докази - копії довіреностей (т. 1 а.с. 139-150, т. 2 а.с.1-13) на підтвердження отримання товару уповноваженими особами відповідача.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на недоведеність позивачем того факту, що поставка позивачем товару здійснювалася на підставі замовлення відповідача підтвердженого позивачем.

Так, порядок надання замовлення погоджений сторонами в п. 2.1 договору, відповідно до якого замовлення надається факсом, електронною поштою або іншими способами зв'язку. При цьому, порядок підтвердження постачальником замовлення договором не визначено, що допускає застосування будь-якої для обох сторін форми, у тому числі факсимильним зв'язком та електронною поштою.

Також, колегія суддів звертає увагу, що п. 2.3 договору відповідачу надається право відмовитись від замовлення до моменту його прийняття Постачальником.

Однак, матеріали справи не містять доказів направлення позивачу відмови від поставленого позивачем товару, або листів з претензією щодо асортименту та якості поставленого позивачем товару, і таких доказів відповідачем до господарського суду не надано.

Таким чином, той факт, що позивач здійснював поставку товару, а відповідач його приймав, свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо асортименту та кількості товару, що поставляється, не залежно від того, в якій формі попередньо було погоджене замовлення, оскільки в даному випадку видаткові накладні, які в силу умов договору являються специфікацією до нього та його невід'ємними частинами, повністю засвідчують факт погодження відповідачем поставленого позивачем товару.

За таких обставин, відсутність в матеріалах справи документально оформленої заявки відповідача, не свідчить про невиконання позивачем своїх обов'язків за договором з поставки товару, оскільки в даному випадку факт передачі товару та його прийняття відповідачем підтверджується належним чином оформленими та підписаними видатковими накладними, які є первинним документом бухгалтерського обліку, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

До того ж умови договору не визначають обов'язковість документально оформленої заявки при визначенні строку оплати за отриманий товар, та такий строк не ставиться в залежність від її наявності або відсутності.

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на уваги твердження відповідача про ненадання позивачем товарно-транспортних документів на товар.

Так, п. 5.4 договору надає відповідачу право призупинити оплату до надання оригіналів документів з обов'язковим повідомленням позивача.

Проте, відповідачем не надано до суду доказів повідомлення позивача про відсутність будь-яких документів при прийнятті товару, або звернень до позивача з претензією щодо неналежної якості поставленого товару.

Отже, підписуючи видаткові накладні, відповідач погодився з тим, що відповідно до п. 3.4 договору поставка відбулася. Про це також свідчить факт здійснення відповідачем часткової оплати товару в сумі 139893,00 грн. (т. 2 а.с. 180).

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

П. 5.4 протоколу розбіжностей від 31.03.09 р. до договору поставки №31/03/09-1 від 31.03.09 р. передбачено, що покупець проводить оплату на умовах відстрочки платежу 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Таким чином, строк грошового зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару чітко визначений умовами договору - 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив оплату отриманого по договору товару на суму 139893,00 грн., а також частину товару на суму 184,176 грн. повернув позивачеві за накладною про повернення товару № IN 739.28.01.2010/541/В/а від 28.01.2010 р. (т. 2 а.с. 181).

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі документів: договору, додатків до нього, видаткових накладних, платіжних документів достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за поставлену позивачем продукцію становить 53444,87 грн., що є у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача пені на підставі п. 7.2 договору та 3 % річних у відповідності з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України.

Проте, здійснивши перерахування розміру пені та 3% річних за наданим позивачем розрахунком, судом визнано, що позивачем внаслідок допущеної арифметичної помилки, невірно підсумовано загальну суму пені та 3% річних.

Так, відповідно до розрахунку 3% річних (т. 1 а.с. 17-19), з урахуванням вірного визначення періоду поставки та строку оплати товару, загальна сума річних повинна складати 2443,03 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1922,44 грн.

Також, відповідно до розрахунку пені (т. 1 а.с. 27-29), з урахуванням вірного визначення періоду поставки та строку оплати товару (враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України), загальна сума пені повинна складати 4242,91 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення пені в розмірі 3082,55 грн.

Однак, беручи до уваги, що в даному випадку господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені підлягають задоволенню в розмірі 1922,44 грн. та 3082,55 грн. відповідно.

Таким чином, перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому не приймаються колегією суддів до уваги, в зв'язку з чим підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Індра", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.02.13 у справі № 5023/5884/12

залишити без змін.

Повний текст постанови складено 31 травня 2013 року.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.