Постанова

від 04.06.2013 по справі 5023/5537/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 5023/5537/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на постанову та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року у справі господарського суду№ 5023/5537/12 Харківської області за заявоюТОВ "Фондова компанія "Рендит" доТОВ "Фондова компанія "Рендит" провизнання банкрутом ліквідаторКовальов В.В. за відсутності явки у судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2012 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фондова компанія "Рендит" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 2 - 3).

Постановою господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року (суддя Дзюба О.А.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, постановлено, що з дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута припиняється, строк виконання всіх грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки, процентів та інших видів економічних санкцій з усіх видів заборгованості банкрута, вимоги за зобов'язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури, припиняються повноваження органів управління банкрута, ліквідатора і повноваження власника майна, скасовуються арешти, накладені на майно боржника та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, в тому числі, усі податкові застави, застави рухомого та нерухомого майна, накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - Ковальова В.В., якого зобов'язано у п'ятиденний строк здійснити за власний рахунок публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційному друкованому органі, закрити всі рахунки банкрута в установах банку та відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені статтями 25 - 34 Закону, і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, про фінансове становище і майно боржника станом на день відкриття ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, та у строк до 24.06.2013 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 91 - 96).

Не погоджуючись з винесеною постановою, Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва (далі - скаржник) звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 24.12.2012 року та припинити провадження у справі, обґрунтовуючи тим, що введення ліквідаційної процедури у справі унеможливлює проведення податкової перевірки боржника та формування кредиторських вимог податкового органу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року у справі №5023/5537/12 - без змін (том 2, а.с. 14 - 18).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.03.2013 року та постанову суду першої інстанції від 24.12.2012 року, провадження у справі припинити, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 67, 129 Конституції України, статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , статті 60 Господарського кодексу України, статей 4, 78, 102 Податкового кодексу України, статей 1, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 20 Закону України "Про господарські товариства", підпункту 10.1.8 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, статей 4 1 , 22, 33, 34, 43, 80, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник зазначав про те, що введення ліквідаційної процедури у справі позбавило податкову інспекцію можливості провести податкову перевірку боржника з метою формування кредиторських вимог. Також скаржник доводив недостовірність даних проміжного ліквідаційного балансу боржника у зв'язку з тим, що їх не було перевірено податковим органом в порушення норм частини 5 статті 60 ГК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.05.2013 року касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.05.2013 року о 12 год. 30 хв., який ухвалою від 28.05.2013 року відкладено на 04.06.2013 року о 12 год. 05 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 20.03.2013 року та постанову суду першої інстанції від 24.12.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 51 Закону передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд зі заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції).

Згідно з частинами 1 - 3, 5 статті 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи .

За таких обставин, при поданні заяви про визнання банкрутом в порядку передбаченому статтею 51 Закону, заявник зобов'язаний надати господарському суду докази прийняття рішення про припинення юридичної особи її власником або учасниками юридичної особи, докази письмового повідомлення про прийняття такого рішення органу, що здійснює державну реєстрацію, докази розміщення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про внесення запису до ЄДРПУО щодо прийняття рішення про припинення юридичної особи-боржника. При цьому, заява про порушення провадження у справі про банкрутство боржника за статтею 51 Закону має бути подана до суду після спливу строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, визначеного відповідно до частини 5 статті 105 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з частиною 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом .

За приписами частин 7, 8 статті 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень).

Пунктом 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, встановлено, що юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід, у 3-денний строк від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи: заяву про припинення платника податків за ф. №8-ОПП (додаток 17), дата якої фіксується в журналі за ф. №6-ОПП; оригінал довідки за ф. №4-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).

Отже, враховуючи зазначені вище вимоги закону, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника. Обов'язкова перевірка проміжного ліквідаційного балансу податковими органами, відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, не передбачена.

Розглядаючи заяву про порушення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою відповідно до статті 51 Закону, суд першої інстанції встановив, що 19.10.2011 року загальними зборами учасників ТОВ "Фондова компанія "Рендит" прийнято рішення про ліквідацію підприємства-боржника у зв'язку з недоцільністю подальшого здійснення підприємницької діяльності, створено ліквідаційну комісію, головою якої призначено Ковальова В.В., про що складено протокол №6 від 19.10.2011 року (том 1, а.с. 25).

Судом встановлено, що про прийняте рішення щодо ліквідації підприємства повідомлено державного реєстратора, яким здійснено публікацію оголошення про ліквідацію боржника у спеціалізованому друкованому виданні - Бюлетні державної реєстрації №195 (30) від 08.11.2011 року (том 1, а.с. 58).

Також суд встановив, що ліквідаційною комісією прийнято рішення про надіслання всім кредиторам боржника, перед якими відповідно до даних бухгалтерського обліку боржника існує заборгованість, повідомлень про припинення підприємства, що було фактично здійснено ліквідатором боржника (том 1, а.с. 49).

Судом встановлено надходження до боржника претензії від кредитора - ТОВ "Укрспецстройтранс" від 05.01.2012 року про сплату боргу на суму 364 868, 70 грн., яка була розглянута ліквідаційною комісією та визнана в повному обсязі (том 1, а.с. 50, 51).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, головою ліквідаційної комісії Ковальвим В.В. проведено інвентаризацію боржника, про що складено акт та інвентаризаційні описи від 26.11.2012 року, з яких вбачається відсутність у боржника майнових активів, у тому числі іншого нерухомого, рухомого майна, грошових коштів на рахунках, дебіторської заборгованості, встановлено, що грошові кошти в касі підприємства становлять 100 грн., а статутний капітал на суму 1 000 000 грн. внесено повністю та використано в ході підприємницької діяльності товариства (том 1, а.с. 28, 29 - 30, 31 - 33).

Судом встановлено складення головою ліквідаційної комісії після закінчення строку для пред'явлення кредиторами вимог з врахуванням даних інвентаризації активів боржника проміжного ліквідаційного балансу з непогашеною кредиторською заборгованістю на загальну суму 364 868, 70 грн., який затверджено загальними зборами акціонерів боржника відповідно до протоколу №7 від 26.12.2012 року (том 1, а.с. 34, 26).

З огляду на встановлене та враховуючи те, що сума кредиторської заборгованості перевищує вартість активів боржника, підприємство не веде підприємницької діяльності, що робить неможливим погашення заборгованості перед кредиторами, суд першої інстанції постановою від 24.12.2012 року дійшов висновку про обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону, визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, та за заявою голови ліквідаційної комісії Ковальова В.В. (том 1, а.с. 52) призначив його ліквідатором у справі, та зобов'язав організувати проведення ліквідаційної процедури боржника у строк до 24.06.2013 року і подати суду відповідні документи, що свідчать про належне виконання ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 91 - 96).

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про виконання боржником процедури самоліквідації в повному обсязі та наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, зазначивши при цьому, що на виконання вимог Порядку обліку платника податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України №979 від 22.12.2010 року, ліквідаційною комісією боржника у встановленому порядку було належним чином повідомлено ДПІ у Подільському районі міста Києва про прийняття рішення щодо припинення діяльності ТОВ "Фондова компанія "Рендит" шляхом надіслання заяви за формою 8-ОПП, копія якої міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 61, 147).

Апеляційний суд спростував доводи податкової інспекції, викладені в апеляційній скарзі, про те, що відкриття ліквідаційної процедури щодо боржника позбавляє податковий орган можливості провести перевірку платника податків з метою формування кредиторських вимог до боржника та здійснення контролю за правильністю нарахування та сплати податків до бюджету.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом за спеціальною процедурою, передбаченою статтею 51 Закону, а доводи скаржника про необхідність проведення податкової перевірки проміжного ліквідаційного балансу боржника, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство з посиланням на частину 5 статті 60 ГК України, вважає необґрунтованими, оскільки зазначеною нормою права передбачено обов'язкову перевірку ліквідаційного балансу боржника при здійсненні ним самоліквідації, однак не зазначено про те, що перевірці підлягає проміжний ліквідаційний баланс.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що приписи частини 5 статті 60 ГК України є загальними та повинні застосовуватися при здійсненні процедури ліквідації боржника (затвердженні ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією боржника за наявності коштів для задоволення всіх вимог кредиторів у процедурі самоліквідації), поза межами судових процедур банкрутства. Однак, при встановленні згідно проміжного ліквідаційного балансу відсутності активів боржника для задоволення всіх вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а порушення провадження у справі про банкрутство судом означає введення спеціальної процедури ліквідації боржника та зумовлює переважне застосування судами спеціальних норм законодавства про банкрутство.

Згідно з особливостями провадження за статтею 51 Закону, не передбачено перевірки повноти та правильності складення проміжного ліквідаційного балансу податковим органом, як обов'язкової передумови для порушення справи про банкрутство боржника за заявою голови ліквідаційної комісії (ліквідатора), оскільки підставність порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язаний перевірити суд, який порушив справу про банкрутство.

Отже, в будь-якому випадку здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором не може бути перешкодою податковому органу у виконанні ним його повноважень на предмет позапланової перевірки боржника та не доводить порушення прав податкового органу на проведення податкової перевірки згідно зі статтею 78 Податкового кодексу України, який був належно повідомлений про самоліквідацію боржника шляхом надіслання йому відповідної заяви за формою 8-ОПП, яку скаржник одержав 30.11.2012 року, до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, що підтверджується за змістом касаційної скарги (том 1, а.с. 147).

Доводи скаржника про порушення прав податкового органу у зв'язку з одержанням повідомлення про самоліквідацію боржника форми 8-ОПП майже одночасно з порушенням провадження у даній справі, колегія суддів касаційної суду вважає необґрунтованими та такими, що спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 111 7 ГПК України, та зазначає про те, що порушення провадження у справі про банкрутство боржника за статтею 51 Закону не може ставитися в залежність від певного проміжку часу, що має пройти з моменту одержання податковим органом повідомлення про самоліквідацію боржника, оскільки однією з обов'язкових передумов для порушення справи про банкрутство за заявою боржника є сам факт належного повідомлення податкового органу про самоліквідацію боржника шляхом подання заяви за формою 8-ОПП.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість порушення провадження у зазначеній справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують правильності прийнятих судами рішень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року та постанову господарського суду Харківської області від 24.12.2012 року у справі №5023/5537/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський