Постанова

від 04.06.2013 по справі 5006/5/89б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 5006/5/89б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу Східної митниці Державної митної служби України на постанову та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року (в частині відмови у задоволенні заяви Східної митниці Державної митної служби України про визнання кредиторських вимог) у справі господарського суду№ 5006/5/89б/2012 Донецької області за заявоюТОВ "Виробнича компанія "Славенергопром" доПрАТ "Славагропромсервіс" провизнання банкрутом розпорядник майнаСкалянський В.В.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Виробнича компанія "Славенергопром": не з'явилися, ПрАТ "Славагропромсервіс":не з'явилися, Східної митниці Державної митної служби України: не з'явилися, Антимонопольного комітету України:Волосович С.К. (довіреність №300-122/08-11655 від 08.11.2012 року).

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Донецької області від 26.11.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Славагропромсервіс" (далі - боржника) за заявою ТОВ "Виробнича компанія "Славенергопром" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року, а.с. 3).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.12.2012 року введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Скалянського В.В., зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, докази публікації надати суду, визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 552 000 грн., розпорядника майна зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів боржника та подати до суду до 10.02.2013 року, визначено дату попереднього засідання суду - 26.02.2013 року та дату проведення перших зборів кредиторів - 06.03.2013 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року, а.с. 60 - 61).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в газеті "Голос України" №248 (5498) від 28.12.2012 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року, а.с. 63).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року (суддя Чорненька І.К.) визнано кредиторами та затверджено реєстр вимог кредиторів: ТОВ "Виробнича компанія "Славенергопром" на суму основного боргу 4 652 534, 26 грн. (четверта черга); ТОВ "Виробнича фірма "Славенергопром" на суму основного боргу 1 639 378, 51 грн. (четверта черга); ТОВ "Давидов і К" на суму основного боргу 208 150 грн. (четверта черга); окремо включено до реєстру вимоги Антимонопольного комітету України на суму 13 355 000 грн. - пеня та штрафні санкції (шоста черга); відмовлено у визнанні конкурсним кредитором Східній митниці Державної митної служби України на суму 111 021, 88 грн., вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнано погашеними, призначено дату перших загальних зборів кредиторів на 06.03.2013 року, визначено дату засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі - 20.03.2013 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року, а.с. 1 - 2).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Східна митниця Державної митної служби України (далі - скаржник) звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26.02.2013 року в частині відмови у визнанні грошових вимог Східної митниці Державної митної служби України, та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги скаржника на суму 111 021, 88 грн., що складаються з ввізного мита на суму 92 518, 23 грн. та податку на додану вартість на суму 18 503, 65 грн., та включити їх до реєстру вимог кредиторів боржника, доводячи їх правову природу як конкурсних.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартюхіної Н.О., суддів: Азарова З.П., Гези Т.Д.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року у справі №5006/5/89б/2012 - без змін (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року, а.с. 137 - 139).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 27.03.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 26.02.2013 року в частині відмови у задоволенні заяви Східної митниці Державної митної служби України про визнання кредиторських вимог, прийняти у справі нове рішення, яким визнати грошові вимоги скаржника на суму 111 021, 88 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів боржника.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 37, 41, 54, 61, 185 Податкового кодексу України, статей 336, 345, 351 Митного кодексу України, статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Скаржник доводив помилковість висновків судів про те, що грошові вимоги Східної митниці Державної митної служби України є поточними за своєю правовою природою, оскільки обов'язок боржника зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість при ввезені товарів на митну територію України виник з моменту подання митної декларації для митного оформлення, що мало місце до моменту порушення провадження у даній справі, а тому, на думку скаржника, спірні кредиторські вимоги є конкурсними за своєю правовою природою та підлягають визнанню та включенню судом до реєстру вимог кредиторів за результатами проведення попереднього засідання у справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 року прийнято касаційну скаргу скаржника до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 04.06.2013 року о 12 год. 00 хв., зобов'язано Східну митницю Державної митної служби України до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції докази надіслання копії касаційної скарги ТОВ "Виробнича компанія "Славенергопром", ТОВ "Давидов і К" та Антимонопольному комітету України.

На виконання вимог ухвали Вищого господарського суду України від 20.05.2013 року скаржником було надіслано на адресу Вищого господарського суду України докази надіслання копії касаційної скарги ТОВ "Виробнича компанія "Славенергопром", ТОВ "Давидов і К" та Антимонопольному комітету України, а саме фіскальні чеки №№0098 - 0100 від 27.05.2013 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 27.03.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 26.02.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог Східної митниці Державної митної служби України на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника Антимонопольного комітету України Волосович С.К., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Відповідно до частини 15 статті 11 Закону, після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Згідно з приписами частин 1 - 4 статті 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені) (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 14 Закону конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, справа про банкрутство порушена судом за загальною процедурою 26.11.2012 року, ухвалою суду від 12.12.2012 року за результатами підготовчого засідання введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Скалянського В.В., зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Славагропромсервіс" (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року, а.с. 3, 60 - 61).

Суди встановили, що 28.12.2012 року у газеті "Голос України" №248 (5498) було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року, а.с. 63).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.01.2013 року Східна митниця Державної митної служби України звернулась до господарського суду Донецької області зі заявою №11/1-23/856 від 22.01.2013 року про визнання грошових вимог до боржника на суму 111 021, 88 грн., в тому числі й ввізного мита на суму 92 518, 23 грн. та податку на додану вартість на суму 18 503, 65 грн. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року, а.с. 71 - 92).

Суди встановили, що спірні кредиторські вимоги виникли на підставі результатів проведеної документальної невиїзної перевірки ПрАТ "Славагропромсервіс" відповідно до наказу керівника Східної митниці Державної митної служби України №709 від 07.12.2012 року, про що складено акт №71/2/700000005/0021974031 від 17.12.2012 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року, а.с. 90-91, 78- 83).

З огляду на встановлене, суди дійшли висновку про те, що заявлені скаржником кредиторські вимоги у справі про банкрутство ПрАТ "Славагропромсервіс" є поточними за своєю правовою природою, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ухвалою суду від 26.11.2012 року, у зв'язку з чим не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника в ході процедури розпорядження майном за результатами їх розгляду судом у попередньому засіданні.

Колегія суддів касаційного суду погоджується в цілому з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог скаржника на загальну суму 111 021, 88 грн. та вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пунктом "в" частини 185.1. статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку із ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно до частин 54.1., 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Частинами 58.1., 58.2. статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, яке містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання ; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частин 1, 9 статті 351 Митного кодексу України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2, 7, 11, 12 статті 354 Митного кодексу України, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт у двох примірниках та після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Відмова керівника підприємства, що перевірялося, або уповноваженої ним особи від підписання акта про результати перевірки або від отримання його примірника не звільняє підприємство від обов'язку сплатити суми коштів відповідно до грошових зобов'язань, визначених митним органом за результатами перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Згідно з частиною 57.3. статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, зокрема, у зв'язку з тим, що дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, у випадку проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання на предмет своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України та встановлення за її результатами порушень митного законодавства, митним органом складається акт перевірки, який вручається/надсилається керівнику підприємства, що перевірялося, для ознайомлення та підписання. При цьому, акт про результати проведеної перевірки фактів митного оформлення товарів не є належним та достатнім доказом виникнення податкового зобов'язання у суб'єкта господарювання, що перевірявся, оскільки такий акт є службовим документом, яким оформлюються виключно результати перевірки. Відповідно до статті 54 Податкового кодексу України, він не може вважатися повідомленням-рішенням контролюючого органу, на підставі якого виникає податкове зобов'язання у платника податків.

Відтак, грошові зобов'язання суб'єкта господарювання щодо сплати митних платежів, визначених контролюючим органом в ході документальної невиїзної перевірки, виникають з моменту отримання підприємством податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов'язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати.

З огляду на зазначені вище приписи податкового та митного законодавства України, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що спірні грошові вимоги скаржника за своєю правовою природою можуть набути статусу поточних після прийняття митним органом відповідного повідомлення - рішення, а висновки судів про відмову їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів, як конкурсних вимог на стадії розпорядження майном відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника про неналежну оцінку судами попередніх інстанцій обставин справи та помилковість визначення моменту виникнення податкового зобов'язання у боржника колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, з огляду на приписи статей 351, 354 Митного кодексу України, 54, 57, 58 Податкового кодексу України, статтю 34 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у митній декларації (розрахунку) при ввезення товарів на митну територію України, вважається узгодженим з дня подання такої декларації (розрахунку), а день її подання є датою виникнення податкових зобов'язань, відповідно до частини 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, виключно у випадку правильного оформлення такої митної декларації платником податків.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно приписів статей 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду від 27.03.2013 року та ухвали суду першої інстанції від 26.02.2013 року в частині розгляду грошових вимог Східної митниці Державної митної служби України, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, викладених у прийнятих ними рішеннях.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Східної митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року (в частині відмови у задоволенні заяви Східної митниці Державної митної служби України про визнання кредиторських вимог) у справі №5006/5/89б/2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський