Постанова

від 05.06.2013 по справі 815/3902/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3902/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року 15 год. 52 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

представника позивача Гука В.С.,

представника відповідача Бутрик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий термінал» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2013 року №№ 0002042230, 0002052230, 0002062230, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий термінал» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2013 року №№ 0002042230, 0002052230, 0002062230.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю, посилаючись в тому числі на письмові заперечення надані суду раніше.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС № 593 від 04.04.2013 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Офісно-промисловий термінал», код ЄДРПОУ 32622874, та направлень, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 04.04.2013р. № 642; від 04.04.2013р. № 641, згідно із пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України, відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий термінал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 68/22-213/32622874/1282 від 22.04.2013 року (а.с. 20-52), за висновками якого позивачем порушено п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього у сумі 136748 грн. (в т.ч. за 3 квартали 2012 - 153000 грн., за 2012 рік - 136748 грн.) та занижено податок на прибуток в розмірі 3413 грн. за 2012 рік (4 квартал 2012 р.), та п. 198.3 ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169157 грн., у тому числі: у червні 2012р. - 13333грн., у серпні 2012 р. - 30600 грн., у вересні 2012 р. - 32181 грн., у жовтні 2012 р. - 32032 грн., у листопаді 2012р. - 29805 грн., у грудні 2012 р. - 31206 грн.

13 травня 2013 року Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби винесла податкові повідомлення-рішення № 0002042230 (а.с. 17), яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий термінал» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 136 748 грн.; № 0002052230 (а.с. 18), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 5 120 грн., з яких сума основного платежу - 3 413 грн., штрафна санкція - 1 707 грн., № 0002062230 (а.с. 19), якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 253 736 грн., з яких сума основного платежу - 169 157 грн., штрафна санкція - 84 579 грн.

Під час проведення перевірки позивача, відповідач використав акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 12.03.2013р. № 490/22- 8.17/34771962 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності» (код ЄДРПОУ 34771962) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за квітень 2012р. та липень-вересень 2012р.», в якому зазначено, зокрема, що стан товариства - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження (8), а також, що контрагентами вказаного товариства не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ, а отже податковий кредит, сформований ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності» за рахунок підприємств-контрагентів є «фіктивним» та не може бути підтверджений документально.

Відповідач в акті перевірки посилається на ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, та робить висновок про те, що позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «ТБК «Комфорт», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Відповідно до акту перевірки, ТОВ «Офісно-промисловий термінал» було порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, згідно якого не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Внаслідок цього прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002042230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 136 748 грн., яка зазначена у рядку 07 Уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.

Позивачем були укладені наступні договори, реальність виконання яких заперечується ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, а саме: Договір між Позивачем (замовник) та ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності» (виконавець) № 9-04/12ЮК від 09.04.2012р. (а.с. 53-56), відповідно до якого Виконавець зобов'язався виконати, а Замовник - прийняти і оплатити послуги щодо надання консультацій, проведення переговорів, підготовки документів щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий термінал» в оренду земельної ділянки, супроводження судової справи №26/175-10-4484 за позовом ПАТ «АКБ «Київ» до ТОВ «Офісно-промисловий термінал» про стягнення 34 519 051, 81 грн., забезпечення участі у підготовці та укладенні різного роду договорів між Замовником та іншими особами, візування договорів, надання Замовнику допомоги із організації контролю за виконанням цих договорів, супроводження у Господарському суді Одеської області справи №5017/1538/2012 про банкрутство ТОВ «Офісно-промисловий термінал».

На виконання вказаних господарських зобов'язань між підприємствами були складені: акти приймання-передачі наданих юридичних послуг: №1/9-04/12ЮК від 03.08.2012р., № 2/9-04/12ЮК від 10.08.2012р., № 3/9-04/12ЮК від 20.08.2012р., № 4/9- 04/12ЮК від 31.08.2012р. (а.с. 57-60); платіжні доручення про оплату наданих послуг: № 516 від 13.09.2012р. на суму 42 000 грн., № 521 від 27.09.2012р. на суму 7 000 грн., № 524 від 03.10.2012р. на суму 30 000 грн.; № 536 від 12.10.2012р. на суму 34 600 грн.; № 526 від 04.10.2012р. на суму 40 000 грн. (а.с. 65-69); та податкові накладні: № 2 від 03.08.2012р., № 5 від 10.08.2012р., № 8 від 20.08.2012р., № 13 від 31.08.2012р. (а.с. 61-64).

Окрім того, представником позивача, на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності» надано копію довіреності №04/ПР від 10.04.2012р. на представництво інтересів ТОВ «Офісно-промисловий термінал» представником ОСОБА_3 (а.с. 190), наказом від 08.12.2011р. №2/К про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності», та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.02.2012р. щодо ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності», керівником якого на той момент була ОСОБА_3 (а.с. 191). Відтак, валові витрати позивача за Договором з ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Під час проведення перевірки позивача, відповідачем був використаний акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС від 04.04.2013р. №2185/22-5/38110368 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Торгівельно-Будівельна Компанія «Комфорт» (код ЄДРПОУ 38110368), щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Офісно- промисловий термінал» код ЄДРПОУ 32622874 за період червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року» в якому, зокрема, зазначено: вказане товариство має стан 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру); відсутня інформація про формування податкових зобов'язань вказаним товариством, враховуючи вищевикладене встановлено, що фінансово-господарські операції ТОВ «ТБК «Комфорт» з ТОВ «Офісно- Промисловий термінал» (код ЄДРПОУ 32622874) у червні, вересні, жовтні, листопаді 2012 року мають ознаки безтоварності проведених операцій.

Що стосується господарських відносин позивача з ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія «Комфорт», суд зазначає, що між Позивачем та ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія «Комфорт» укладено договори: від 10.05.2012 № 100511 (а.с. 70-73) на здійснення поточних ремонтних робіт складських приміщень за адресою м. Одеса вул. Новомосковський шлях, буд 3, від 08.08.2012 № 8812 (а.с. 76-79) на здійснення поточного ремонту бетонного покриття майданчика другого в'їзду за адресою м. Одеса вул. Новомосковський шлях,буд 3, від 04.09.2012 № 4912 (а.с. 90-93)на здійснення поточного ремонту покриття складу "Літера Л" за адресою: м. Одеса вул. Новомосковський шлях,буд 3, від 03.10.2012 № 31012 (а.с. 104-107) на здійснення ремонту цементно-бетонного покриття підлоги Складу "Літера Н" за адресою: м. Одеса вул. Новомосковський шлях,буд 3. Фактичне виконання вищевказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт: Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2В) за червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, відомостями ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи, локальними кошторисами на ремонтно-будівельні роботи, довідками про договірну ціну, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року (а.с. 80-88, 94-102, 108-118), платіжними дорученнями про оплату виконаних робіт № 454 від 13.06.2012 року, № 456 від 14.06.2012 року, № 535 від 09.10.2012 року, № 543 від 25.10.2012 року, № 546 від 06.11.2012 року, № 547 від 08.11.2012 року, № 555 від 08.11.2012 року, № 560 від 13.11.2012 року, № 561 від 13.11.2012 року, № 566 від 21.11.2012 року, № 570 від 22.11.2012 року, № 574 від 05.12.2012 року, № 575 від 06.12.2012 року, № 578 від 10.12.2012 року, № 579 від 10.12.2012 року, № 580 від 10.12.2012 року, № 587 від року, № 596 від 25.12.2012 року, № 621 від 07.02.2013 року, № 622 від року, № 627 від 11.02.2013 року, № 638 від 19.02.2013 року, № 639 від 21.02.2013 року, № 640 від 21.02.2013 року (а.с. 120-143), податковими накладними: № 1214 від 13.06.2012р. (а.с. 74), № 1310 від 14.06.2012р. (а.с. 75), № 2753 від 28.09.2012р„ (а.с. 89) № 3101 від 31.10.2012р. (а.с. 103), № 2968 від 30.11.2012р. (а.с. 119).

Під час проведення перевірки позивача, відповідач також використав акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ДПС від 04.04.2013р. № 2186/22-5/38018040 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтерія ЛТД», (код ЄДРПОУ 38018040) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Офісно-Промисловий Термінал» код ЄДРПОУ 32622874 за період грудень 2012 року» в якому, зокрема, зазначено: ТОВ «Інтерія ЛТД» має стан «Направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження»; відсутня інформація про формування податкових зобов'язань вказаним товариством, враховуючи вищевикладене встановлено, що фінансово-господарські операції ТОВ «Інтерія ЛТД» з ТОВ «Офісно-Промисловий Термінал» у грудні 2012 року мають ознаки безтоварності проведених операцій.

Під час розгляду адміністративної справи, суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Інтерія ЛТД» укладено договір № 11112 від 21.11.2012р. (а.с. 144-147) на здійснення ремонту підлоги складу «Літера М» за адресом: м. Одеса вул. Новомосковський шлях, буд 3. Фактичне виконання цього договору підтверджується наступними документами: Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2В) за грудень 2012 року, відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи, локальним кошторисом на ремонтно-будівельні роботи, довідкою про договірну ціну, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (а.с. 148-157), платіжними дорученнями про оплату виконаних робіт № 608 від 15.01.2013 року, № 610 від 17.01.2013 року, № 612 від 18.01.2013 року, № 15 від 15.03.2013 року а також податковою накладною №2619 від 27.12.2012р (а.с. 158-162).

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вищезазначені договори укладені між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

Оскільки ТОВ «Офісно-промисловий термінал» є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковський шлях, буд. 3, які використовуються для отримання доходу від надання в оренду офісних та складських приміщень, то оплачені та прийняті позивачем ремонтні роботи безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що відповідач невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента та висновки щодо перевірки такого контрагента, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд зазначає, що Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма» ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарі в/послу і, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видасться платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, формування Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності», ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія «Комфорт», та ТОВ «Інтерія ЛТД» податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок Відповідача про порушення ТОВ «Офісно- промисловий термінал» п. 198.3 ст. 198 ПК України є необгрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 13.05.2013 року № 0002062230 - підлягає скасуванню.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищевказане, витрати Позивача за Договором з ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому є безпідставним та необгрунтованим висновок Акту перевірки про порушення Позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а винесені на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002042230 від 13.05.2013р., № 0002052230 від 13.05.2013р. підлягають скасуванню.

Суд також зазначає, що контрагенти позивача на момент укладання та виконання вищевказаних договорів були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого мали право на складання податкових накладних.

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Також, перевіряючими не було встановлено порушення позивачем податкового законодавства щодо складання та оформлення первинної документації ТОВ «Офісно-промисловий термінал».

Під час розгляду адміністративної справи судом була досліджена відповідна первинна документація позивача по господарським операціям з контрагентами.

Оцінивши первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами реальність господарських правовідносин, натомість, відповідач не надав доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стаття 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі зумовлює його недійсність). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач, при складанні акту перевірки, дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліках. При цьому, висновки про укладення позивачем нікчемних угод та без мети реального настання правових наслідків із контрагентомами здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності, відтак оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті на підставі цього акту є такими, що підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2013 року №№ 0002042230, 0002052230, 0002062230, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 13.05.2013 року №№ 0002042230, 0002052230, 0002062230 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 04.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий термінал» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2013 року №№ 0002042230, 0002052230, 0002062230- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 13.05.2013 року №№ 0002042230, 0002052230, 0002062230.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 05.06.2013 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 13.05.2013 року №№ 0002042230, 0002052230, 0002062230.

05 червня 2013 року.