Ухвала

від 21.11.2013 по справі 815/3902/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р.Справа № 815/3902/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Маліновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий термінал» до ДПІ у Маліновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Офісно-промисловий термінал» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Маліновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 13.05.2013 року №№ 0002042230, 0002052230, 0002062230, якими Товариству зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу, на підставі яких прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами та суперечить фактичним обставинам справи. В свою чергу Товариством під час формування валових витрат та валового доходу та податкового кредиту було дотримано всіх умов, за наявності яких виникає право на відображення господарських операцій з вказаними в акті перевірки контрагентами в бухгалтерському обліку, а документи, складені за результатами цих операцій, відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку, мають всі необхідні реквізити і податковим органом в актах перевірки даний факт не оспорюється.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий термінал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 року, висновки якої відображені в акті перевірки № 68/22-213/32622874/1282 від 22.04.2013 року.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього у сумі 136 748 грн. та занижено податок на прибуток в розмірі 3 413 грн. за 2012 рік, та п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 169 157 грн.

За висновком податкового органу, правочини, які були укладені між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ТБК «Комфорт», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності» за період, що був предметом перевірки, є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій. Такий висновок обґрунтований наявністю відомостей про те, що всі контрагенти ТОВ «Офісно-промисловий термінал» відсутні за місцем знаходження, не мають належних ресурсів для здійснення господарської діяльності та мають ознаки фіктивного підприємства.

На підставі акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби 13.05.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0002042230, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 136 748 грн.; № 0002052230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 5 120 грн., з яких сума основного платежу - 3 413 грн., штрафна санкція - 1 707 грн., та № 0002062230, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 253 736 грн., з яких сума основного платежу - 169 157 грн., штрафна санкція - 84 579 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документі, на підставі яких Товариством сформовано податковий кредит та валові витрати, відповідають вимогам чинного законодавства, а податковий орган не наділений повноваженнями щодо встановлення в актах перевірки факту нікчемності або недійсності правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як випливає зі змісту підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 ПК України, собівартість виконаних робіт є витратами операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак таких доказів на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що в рамках провадження своєї статутної діяльності позивачем укладено договор з ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності» (виконавець) № 9-04/12ЮК від 09.04.2012р.), відповідно до якого Виконавець зобов'язався виконати, а Замовник - прийняти і оплатити послуги щодо надання консультацій, проведення переговорів, підготовки документів щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий термінал» в оренду земельної ділянки, супроводження судової справи №26/175-10-4484 за позовом ПАТ «АКБ «Київ» до ТОВ «Офісно-промисловий термінал» про стягнення 34 519 051, 81 грн., забезпечення участі у підготовці та укладенні різного роду договорів між Замовником та іншими особами, візування договорів, надання Замовнику допомоги із організації контролю за виконанням цих договорів, супроводження у Господарському суді Одеської області справи №5017/1538/2012 про банкрутство ТОВ «Офісно-промисловий термінал».

Факт виконання та отримання обумовлених в договорі послуг підтверджено актами приймання-передачі наданих юридичних послуг, довіреностями на представництво інтересів ТОВ «Офісно-промисловий термінал»,платіжними дорученнями та податковими накладними.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено договори з ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія «Комфорт»: від 10.05.2012 № 100511 на здійснення поточних ремонтних робіт складських приміщень за адресою м. Одеса вул. Новомосковський шлях, буд. 3; від 08.08.2012 № 8812 на здійснення поточного ремонту бетонного покриття майданчика другого в'їзду за адресою м. Одеса вул. Новомосковський шлях,буд. 3; від 04.09.2012 № 4912 на здійснення поточного ремонту покриття складу "Літера Л" за адресою: м. Одеса вул. Новомосковський шлях,буд.03; від 03.10.2012 № 31012 на здійснення ремонту цементно-бетонного покриття підлоги Складу "Літера Н" за адресою: м. Одеса вул. Новомосковський шлях,буд 3.

Фактичне виконання вищевказаних договорів підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2В) за червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, відомостями ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи, локальними кошторисами на ремонтно-будівельні роботи, довідками про договірну ціну, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за червень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, платіжними дорученнями про оплату виконаних робіт та податковими накладними.

Крім цього судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтерія ЛТД» укладено договір № 11112 від 21.11.2012р. на здійснення ремонту підлоги складу «Літера М» за адресою: м. Одеса вул. Новомосковський шлях, буд 3.

Фактичне виконання цього договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2В) за грудень 2012 року, відомістю ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи, локальним кошторисом на ремонтно-будівельні роботи, довідкою про договірну ціну, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, платіжними дорученнями про оплату виконаних робіт та податковою накладною №2619 від 27.12.2012 року.

Зазначені первинні документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості щодо переліку робіт, виконаних названими постачальниками та їх вартість. Вказані документи підписані сторонами без застережень.

Суд першої інстанції вірно визначив, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання ТОВ «Офісно-промисловий термінал» та ТОВ «ТБК «Комфорт», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності» зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44, ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реального отримання послуг позивачем та зв'язку таких операцій із його господарською діяльністю, є припущення податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем з зазначеними в акті перевірки контрагентами правочинів через відсутність останніх за місцезнаходженням з посиланням на акти перевірок інших ДПІ про неможливість проведення зустрічних перевірок та про відсутність субєктів господарювання за юридичною адресою.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи податкового органу щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентами, у зв'язку із наступним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Висновки податкового органу про недійсність договорів, укладених позивачем з ТОВ «ТБК «Комфорт», ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій суб'єктам підприємницької діяльності», суперечать закріпленій у ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, згідно якій правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013 року №№ 0002042230, 0002052230, 0002062230, прийняті ДПІ у Маліновському районі м. Одеси без врахування фактичних обставин, оригіналів документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реального характеру взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ДПІ у Маліновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий термінал» до ДПІ у Маліновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.