Постанова

від 29.05.2013 по справі 822/1248/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1248/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій , -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанови відповідача про застосування фінансових санкцій №020063 від 13.02.2013 року.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує що постанова суду першої інстанції необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

На адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок позивача щодо забезпечення водія усіма належними та необхідними документами (в даному випадку - фотокопії паспорта маршруту, засвідченої печаткою організатора перевезень) для здійснення перевезень пасажирів ним не виконаний, а тому відповідачем правомірно встановлене порушення позивача вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.1.3 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 травня 2010 року № 278.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки відповідачем 03.02.2013 року виявлена відсутність у водія транспортного засобу «Mercedes-Benz 412 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, який належить позивачу, передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.1.3 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 травня 2010 року № 278 документів, а саме фотокопії паспорта маршруту, засвідченої печаткою організатора перевезень.

За результатами перевірки відповідач на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийняв постанову № 020063 від 13.02.2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн.

Положення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачають застосування санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, а саме - штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" врегульовано відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Частина 11 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі -Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Відповідно до пункту 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за відповідною формою.

За правилами частини 1 та частини 2 статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедура розроблення, погодження та затвердження таких паспортів передбачені Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 травня 2010 року №278 (далі - Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту).

Відповідно до підпункту 1.3, Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Згідно підпункту 1.4 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України (далі - Державтоінспекція).

Підпунктом 2.11 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту передбачено, що паспорт маршруту регулярних перевезень виготовляється у кількості, необхідній для забезпечення організації перевезень, у тому числі організатора перевезень, який зберігає його як контрольний примірник, та перевізника. Водії, які здійснюють перевезення пасажирів за даним маршрутом, забезпечуються витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Відсутність оформленого паспорту маршруту у позивача, відповідач пов'язує з відсутністю його копій у водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів. Натомість, відсутність копій паспорту маршруту у водіїв не свідчить про відсутність такого паспорту у автомобільного перевізника, в той час, як лише не оформлення цього документу, є підставою для застосування санкцій у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином посилання суду першої інстанції на положення підпункту 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого, яким визначено обов'язок автомобільного перевізника забезпечити водія витягом з паспорту маршруту, не може свідчити про правомірність застосування штрафних санкцій, оскільки абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" не передбачено відповідальності за порушення вказаного Порядку.

Стосовно висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів про те, що ним укладались договори про організацію перевезення пасажирів на зазначених автобусних маршрутах загального користування з місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до положень статтей 35, 42 Закону України "Про автомобільний транспорт", регулярні пасажирські перевезення автобусами здійснюють автомобільні перевізники на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13.12.2012 року № 1009 Про введення в дію рішення конкурсного комітету по організації та проведенню конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 14.03.2012 року та рішення конкурсного комітету по організації та проведенню конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 14.11.2012 року, переможцем конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом міського маршруту № 24 "Книжківці-Сілістра" є не позивач, а приватне мале підприємство "Купава".

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі відсутності в перевізників-претендентів автобусів, що відповідають умовам конкурсу, вони мають право подавати до конкурсного комітету заяву на участь у конкурсі та документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонує використовувати на даному маршруті, а також інвестиційний проект-зобов'язання щодо оновлення парку автобусів на цьому маршруті на визначений період до п'яти років.

На підставі наведеної норми, між приватним малим підприємством "Купава" та позивачем 15.02.2012 року укладено договір про спільну діяльність між перевізником та власником транспортного засобу.

Варто зазначити, що законодавство України про автомобільний транспорт не містить заборони на укладення договору про спільну діяльність між перевізником та власником транспортного засобу.

Встановлені обставини свідчать про те, що позивач надає послуги з перевезення пасажирів на підставі договору про спільну діяльність між перевізником та власником транспортного засобу, при цьому, регулярні пасажирські перевезення здійснювалися на підставі, у тому числі, оформленого автомобільним перевізником паспорту маршруту.

Таким чином, з огляду на вимоги абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірних постанов.

За вказаних обставин, суд першої інстанції допустив помилкове тлумачення застосованого закону, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем оскаржені постанови прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про автомобільний транспорт", тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено частиною 3 статті 2 КАС України.

Зазначені обставини, враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування цього рішення з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про застосування фінансових санкцій № 020063 від 13.02.2013 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Гонтарук В. М.

Біла Л.М.