Постанова

від 29.05.2013 по справі 820/2394/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2013 р. Справа №820/2394/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В.,

за участю секретаря Кікояна Г.О. та представників

позивача: Власової С.В.,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

до Сахновщинської районної молодіжної громадської екологічної організації зелений світ Махновщини

про припинення юридичної особи,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Сахновщинської районної молодіжної громадської екологічної організації зелений світ Махновщини, в якому просить суд припинити юридичну особу Сахновщинська районна молодіжна громадська екологічна організація зелений світ Махновщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області 05.02.2007 р. здійснено включення відомостей про юридичну особу Сахновщинська районна молодіжна громадська екологічна організація зелений світ Махновщини, остання перебуває на обліку у Красноградській міжрайонній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби з 05.02.2007 р. реєстраційний №1.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення про їх задоволення.

Представник відповідача у судове не з'явився, своїми процесуальними правами та обов'язками не скористався, заперечень на адміністративний позов суду не надав.

Суд, розглянувши та дослідивши всі подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (а. с. 8), відповідач перебуває на податковому обліку з 05.02.2007 р. за №1.

Відповідно до установчих документів місцезнаходження підприємства: 64501, Харківська область, Сахновщинський район, селище міського типу Сахновщина, провулок Матросова, будинок 2.

Підпункт 16.1.11 пункту 16.1 статі 16 Податкового кодексу України зобов'язує повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до приписів ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, а тому даний законодавчий акт зобов'язує суб'єкта підприємницької діяльності у встановленому порядку надавати до державного реєстратора відомості щодо зміни місцезнаходження з метою внесення цих змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

У тому числі, наведений законодавчий акт в обов'язковому порядку зобов'язує суб'єкта підприємницької діяльності у встановленому порядку надавати до державного реєстратора відомості щодо зміни місцезнаходження з метою внесення цих змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Суд зазначає, що значення такої ознаки індивідуалізації юридичної особи, як «місцезнаходження», полягає у тому, що держава через свої державні органи здійснює функції контролю за виконанням своїх імперативних приписів у сфері господарської діяльності також за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Станом на дату розгляду даної справи податковою інспекцією надано суду доказ того, що в Єдиному державному реєстрі міститься запис про відсутність відповідача за своєю адресою, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 5-7), в якій внесено інформацію про відсутність відповідача за своїм місцезнаходженням, а саме за адресою: 64501, Харківська область., Сахновщинський район, селище міського типу Сахновщина, провулок Матросова, будинок 2.

Відповідно до довідки (а. с. 9) Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, відповідач не має податкової заборгованості, а тому слід вважати, що платник податків вчасно подає податкову звітність та вчасно виконує свої обов'язки платника податків.

Відповідно до підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право у випадках, установлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Поряд із цим, згідно з пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Предмет позову, з яким органи державної податкової служби можуть звертатися на підставі підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 та пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, визначено безпосередньо диспозиціями розглядуваних правових норм, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як випливає з вимог частини другої статті 19 Конституції України, суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

Конкретний державний орган, який уповноважений на подання позову, зокрема і про припинення юридичної особи, повинен визначатися з урахуванням компетенції такого державного органу. Звернення суб'єкту владних повноважень із позовом у передбачених законом випадках мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження державні органи можуть лише з метою, з якою це повноваження надано.

Враховуючи викладене, звернення органів державної податкової служби з позовами, що передбачені, зокрема, нормами пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, повинно кореспондувати із покладеними на податкові органи функціями.

Функції органів державної податкової служби визначені статтею 19-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Поняття податкового контролю визначене пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї норми, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З наведеного визначення випливає, що метою податкового контролю є забезпечення правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання норм законодавства, що контролюється органами державної податкової служби.

У свою чергу, способи здійснення податкового контролю встановлені статтею 62 Податкового кодексу України. До таких способів належать: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відтак, здійснення податковими органами повноважень, передбачених нормами пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, повинно бути зумовлено виконаннями цими органами функцій щодо податкового контролю.

Враховуючи, що основною метою податкового контролю є забезпечення належного виконання податкових обов'язків щодо визначення та сплати грошових зобов'язань, звернення податкового органу із позовом на підставі норм пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України повинно бути спрямоване на запобігання та припинення податкових правопорушень, які пов'язані із неналежними визначенням та сплатою грошових зобов'язань платником податків або невиконанням ним інших податкових обов'язків.

Таким чином, звернення органу державної податкової служби з позовом, спрямованим на припинення підприємницької діяльності платника податків, має в обов'язковому порядку узгоджуватися із функціями податкового органу щодо контролю за належним виконанням особою податкових обов'язків.

З урахуванням викладеного, орган державної податкової служби вправі звертатися до адміністративного суду із позовом, передбаченим нормами пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, лише з метою запобігання та припинення протиправної діяльності, яка спрямована на невиконання платником податків своїх податкових обов'язків.

При цьому, податковий орган зобов'язаний вказати у позові, які конкретно обставини призводять до порушення вимог податкового та іншого законодавства, дотримання якого ним контролюється.

Розглядаючи даний позов, судом враховано, що податкові органи законодавчо не наділені повноваженнями щодо примусу платника податків до обрання ним свого місцезнаходження.

За змістом статті 45 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно визначити свою податкову адресу. При цьому згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі. Отже, обрання податкової адреси і, відповідно, місцезнаходження, здійснюється платником податків самостійно, без узгодження із податковим органом.

Наведене дає підстави для висновку, що звернення органів державної податкової служби із позовом на підставі норм пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України з метою здійснення податкового контролю в розрізі забезпечення обліку платника податків є таким, що узгоджується з функціями податкових органів лише у тому разі, коли таке звернення спрямоване на запобігання податкових правопорушень платника податків.

При цьому, суд звертає особливу увагу на те, що статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено можливості впливу органів державної податкової служби на формування даних Єдиного державного реєстру в разі відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Так, відповідно до частини 12 статті 19 названого Закону, у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У свою чергу, згідно з частиною 14 статті 19 цього ж Закону, у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

У свою чергу, відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, наявність у Єдиному державному реєстрі запису про відсутність особи за її місцезнаходженням є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Таким чином, податковий орган у відповідних випадках має передбачені законом повноваження реагувати на недотримання платником податків вимог щодо підтвердження свого місцезнаходження і застосовувати відповідні негативні наслідки до правопорушника.

З правового аналізу викладеного вбачається, що позов органу державної податкової служби про припинення юридичної особи, може бути задоволено лише у тому разі, коли податковий орган доведе, що відсутність за місцезнаходженням юридичної особи призводить до порушення чинного податкового законодавства.

Водночас, наявність окремих порушень законодавства, що регулює порядок внесення змін до Єдиного державного реєстру (як-от порушення вимог щодо заповнення реєстраційних карток, подання неналежних документів, у тому числі договорів оренди та інших, що підтверджують місцезнаходження особи, невнесення даних щодо нового місцезнаходження платника податків тощо) не можуть бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог податкового органу, якщо при цьому не буде доведено спрямованості дій платника податків на ухилення від виконання податкових обов'язків.

Правова позиція щодо неможливості розширеного тлумачення предмету позову у разі звернення до суду суб'єкта владних повноважень відображена постанові Верховного Суду України від 09.10.2012 р. у справі № 21-177а12 за позовом державної податкової інспекції у м. Чернівцях до відділу державної реєстрації Чернівецької міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Західенерго ЛТД», державний реєстратор Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області, про визнання протиправним запису про місцезнаходження вказаного товариства та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Ніколаєва

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 червня 2013 року.