Постанова

від 30.05.2013 по справі 812/3848/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.8

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2013 року Справа № 812/3848/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі: Білоконі Д.І.,

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Паталаха К.В. (довіреність від 02.01.2013 №1/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.04.2013 №0000081720, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000081720 від 08.04.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичної особи-підприємця» на суму 51 206,10 грн., в тому числі 46 526,92 грн. за основним платежем, 4 679,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №213/17-200/12/НОМЕР_1 від 29.03.2013. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0000081720.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0000081720 Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, наполягав на тому, що висновки акту є обґрунтованими, встановленими під час перевірки, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є законним (Т.1 а.с.125-130).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців 26.05.2003 за №2 382 017 0000 041278, перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м.Луганську як платник податку на додану вартість з 04.06.2003 (Т.1 а.с.8,9).

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.77, п.79.1, п.79.2 ст.79, п.89.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до плану - графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарської діяльності на перший квартал 2013 рок, наказу начальника Ленінської МДПІ у м.Луганську Луганської області ДПС №260 від 28.02.2013 про призначення перевірки ФОП ОСОБА_1, відповідачем проведена планова невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №213/17-200/12/НОМЕР_1 від 29.03.2013 (Т.1 а.с.10-51).

Висновками акту перевірки встановлено порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.п. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми витрат та заниження оподатковуваного доходу у 2010 році на суму 185 401,44 грн., у 2011 році на суму 124 778,05 грн., внаслідок відсутності факту реального здійснення господарських операцій з постачальниками TOB «Лугметсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 35079451), та ТОВ «ЕТК «Победит» (код ЄДРПОУ 37456428), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 46 526, 92 грн., у тому числі за 2010 рік - на 27 810,21 грн., за 2011 рік - на 18 716,71 грн.

На підставі акту перевірки №213/17-200/12/НОМЕР_1 від 29.03.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000081720 від 08.04.2013, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичної особи-підприємця» на суму 51 206,10 грн., в тому числі 46 526,92 грн. за основним платежем, 4 679,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1 а.с.52).

Висновки акту перевірки №213/17-200/12/НОМЕР_1 від 29.03.2013 про встановлення нереальності господарських операцій між позивачем та TOB «Лугметсервіс ЛТД», TOB «ЕТК «Победит» ґрунтуються на висновках актів перевірок контрагентів позивача (TOB «Лугметсервіс ЛТД», TOB «ЕТК «Победит»), відсутністю трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, відсутністю за місцем знаходження контрагентів позивача, встановлення укладання нікчемних правочинів позивача з вказаними підприємствами, відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між ФОП ОСОБА_1 та TOB «Лугметсервіс ЛТД», TOB «ЕТК «Победит», що є підставою для визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат до витрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську №0000081720 від 08.04.2013 є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були укладені наступні договори:

- договори купівлі - продажу товару №10/03-10 від 10.03.2010 та №050105 від 05.01.2011 з TOB «Лугметсервіс ЛТД», згідно яких ФОП ОСОБА_1 придбано товари на загальну суму 391 170,84 грн. (Т.1 а.с.218-219);

- договір купівлі - продажу товару №06/05-КП від 01.05.2011, згідно якого TOB «ЕТК «Победит» було постачальником запчастин для сільськогосподарської техніки на адресу ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 61 643,28 грн. (Т.1 а.с.215).

На виконання умов цих договорів TOB «Лугметсервіс ЛТД» та TOB «ЕТК «Победит» видані ФОП ОСОБА_1 податкові накладні (Т.1 а.с.54-104).

Факт оплати ФОП ОСОБА_1 отриманих товарно-матеріальних цінностей придбаних у TOB «Лугметсервіс ЛТД», TOB «ЕТК «Победит» підтверджується платіжними дорученнями, виписками з банку (Т.1 а.с.222-250, Т.2 а.с.1-22).

Здійснення господарсько-правових відносин за договорами поставки продукції підтверджується видатковими накладним та рахунками-фактурами (т. 2 а.с.28-69, 207-231).

Придбання товарів за договорами з TOB «Лугметсервіс ЛТД» та TOB «ЕТК «Победит» відображено в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_3 (а.с.253-258).

Також під час розгляду справи позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з TOB «Лугметсервіс ЛТД» та TOB «ЕТК «Победит» було надано суду бухгалтерські документи, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару іншим підприємствам (т.2 а.с. 86-202).

Таким чином, на момент перевірки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконуються сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом; податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, про що зазначено у пункті 2.1 статті 2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року №451 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за №960/8281.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Порядок оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю визначений розділом 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин).

Частинами 1-3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» передбачено, що згідно з четвертим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З системного аналізу вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що по своєму змісту наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як підставу для не включення в валові витрати відповідних сум розглядають лише у випадку відсутності будь-яких розрахункових, платіжних і інших документів, оскільки неможливо включити до складу валових витрат підприємства суми, що не підтверджуються документами взагалі.

Документальним підтвердженням витрат, здійснюваних як оплата вартості товарно-матеріальних цінностей, які придбавались позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, є податкові та видаткові накладні, виписки з банку, розрахунки-фактури, тощо (податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції від 01 січня 2011 року), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 Податкового кодексу України).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній деньдень звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку; витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) (п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України).

Згідно з п 138.6.ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу (ст.177.4 ст.177 Податкового кодексу України).

З урахуванням досліджених доказів по справі, наданих позивачем, а саме, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між ФОП ОСОБА_1 з TOB «Лугметсервіс ЛТД» та ТОВ «ЕТК «Победит» у відповідні періоди.

Суд не приймає і до уваги посилання відповідача на акти перевірок TOB «Лугметсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 35079451), та ТОВ «ЕТК «Победит» (код ЄДРПОУ 37456428) (Т.1 а.с.147-214), якими встановлено порушення норм податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту, зокрема, по господарським операціям з позивачем, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідні періоди за результатами здійснення господарських операцій. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивачем не доведено транспортування товару від TOB «Лугметсервіс ЛТД» та ТОВ «ЕТК «Победит» та відсутні товарно-транспортні накладні, суд зазначає, що умовами договорів передбачено, що продукція доставляється за рахунок покупця, тобто, організація доставки товару покладена на позивача.

У судовому засіданні позивачем було повідомлено, що у період господарських відносин з TOB «Лугметсервіс ЛТД» та ТОВ «ЕТК «Победит» у його власності перебував автотранспортний засіб ВАЗ 21121, 2007 року випуску та причіп (бортовий), 2005 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (Т. 2 а.с.24). При цьому, як вбачається із податкових накладних, виписаних TOB «Лугметсервіс ЛТД» та ТОВ «ЕТК «Победит» на адресу позивача, постачальником не зазначено затрати на доставку товару, а тому позивачем не понесені витрати на придбання товару від вказаного підприємства. Наявність транспортного засобу у власності позивача свідчить про те, що позивач здійснював доставку товару на власному автомобілі, а тому наявність товаро-транспортних накладних, як документів які свідчать про понесені витрати під час перевезення товару, в даному випадку, для бухгалтерського обліку не потрібна.

В той же час, доводи податкового органу щодо доставки товару на адресу позивача автоперевізниками, ґрунтуються на письмових поясненнях ФОП ОСОБА_1, наданих під час перевірки (Т.1 а.с.131), та не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було визначено позивачу грошове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичної особи-підприємця» на суму 51 206,10 грн., в тому числі 46 526,92 грн. за основним платежем, 4 679,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 08.04.2013 №0000081720 прийняте відповідачем у порушення норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 30 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 04 червня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.04.2013 №0000081720, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 08.04.2013 №0000081720, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичної особи-підприємця» на суму 51 206,10 грн., в тому числі 46 526,92 грн. за основним платежем, 4 679,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 512,50 грн. (п'ятсот дванадцять гривень 50 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 червня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова