Ухвала

від 30.05.2013 по справі 2а/1770/4747/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"30" травня 2013 р. Справа № 2а/1770/4747/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_3

представника відповідача Краська Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" березня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004631742 та № 0004621742 від 15.11. 2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано: податкове повідомлення рішення № 0004631742 від 15.11. 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 95740,00 грн., з яких 76592,00 грн. за основним платежем та 19148,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення рішення № 0004621742 від 15.11. 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 62352,17 грн., з яких 61877,14 грн. за основним платежем та 475,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду в частині вимог що були задоволені скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На підтвердження доводів покликається, що судом безпідставно не взято до уваги обставини щодо формування валових витрат позивачем за господарськими операціями з платниками єдиного податку всупереч положенням пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції що була чинна на момент здійснення господарської операції). Також зазначає, що операції позивача та ПП "Прем'єрпродукт-Львів" є фіктивними та безтоварними. Окрім названого, зазначає, що позивач сформував валові витрати 4 кв. 2010року та 2011року не пропорційно розміру отриманого доходу.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Рівному була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.10. 2010 року по 31.12. 2011 року, за результатам якої складено акт № 202/2815116456/17-116 від 27 липня 2012 року (т. 1 а.с. 10-47).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0004631742 від 15 листопада 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 111048,75 грн., з яких 88839,00 грн. - основного платежу та 22209,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0004621742 від 15 листопада 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 67862,56 грн., з яких 66285,45 грн. - основного платежу та 1577,11 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 55, 56).

Як слідує з акту перевірки позивача податкові повідомлення-рішення були прийняті у зв'язку з тим, що в ході перевірки встановлено обставини щодо завищення позивачем валових витрат на суму 399 846,67 грн. у 4 кв. 2010року та 2011році на суму 42053, 30грн., а саме:

- розбіжність у сумі 386943,40грн. (4 кв. 2010року) виникла у зв'язку з тим, що внаслідок віднесення позивачем до його складу валових витрат сум витрат за операціями позивача та ПП "Прем'єрпродукт-Львів" з придбання позивачем молочної продукції, як таких, що за результатами дослідженого ланцюга постачання встановлено, що названі операції є безтоварними та нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача";

- розбіжність у сумі 12903,77грн. (4 кв. 2010року) та розбіжність у сумі 144.55 грн. (2011року), в зв'язку з тим, що витрати в даних звітних періодах сформовані не пропорційно розміру отриманого доходу.

- розбіжність в сумі 12520,00 грн. (період 2011року), виникла у зв'язку з тим, що в порушення пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 до складу витрат включено суми затрат за придбання товарів (послуг) у фізичних осіб-підприємців, які були платниками єдиного податку. Відповідно до пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок.

- розбіжність у сумі 29388,75грн. (період 2011року) виникла у зв'язку з тим, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати по сплаті податку на додану вартість за ІП-ІУ квартали 2011р., оскільки дані витрати не є операційними витратами та не включаються до складу витрат платником ПДВ. Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755V від 02.12.2010 р. із змінами і доповненнями витрати, і що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відповідно до пп. 139.1.6 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми податку на додану вартість включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що позивачем завищено податковий кредит та відповідно податкові зобов'язання з ПДВ, а зокрема:

- у сумі 76591,78грн у період жовтень-грудень 2010 р. внаслідок віднесення позивачем до його складу ПДВ за операціями з ПП "Прем'єрпродукт-Львів" за молочну продукцію на суму, як такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є безтоварними та нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача";

- у сумі 12 247,00 грн. за грудень 2011 року внаслідок віднесення до податкового кредиту ПДВ нарахованого у складі вартості придбання товару, котрий станом 31.12.2011року на підставі даних залишків товарно-матеріальних цінностей на вказану дату був відсутній, не був реалізований та не був використаний у господарській діяльності (отже позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ сумі 12247 грн. на суму недостачі товарів на складі).

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховано, що сторонами не заперечуються обставини щодо правомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання: з ПДВ на суму 12 247,00 грн. за грудень 2011 року (внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарам які не числяться як реалізовані, використані у господарській діяльності та є відсутніми у залишках ТМЦ) та з податку на доходи фізичних осіб внаслідок відсторнування з валових витрат суми ПДВ у розмірі 29388,75грн. (у період 2011року). Рішення суду першої інстанції у названій частині сторонами не оскаржується та заперечується. Відтак, підставі для перегляду рішення суду першої інстанції у обумовленій частині -відсутні.

Стосовно ж зменшення позивачу валових витрат на суму 386943,40грн. (4 кв. 2010року) та податкового кредиту на суму 76591,78грн. за операціями з придбання позивачем молочної продукції у ПП "Прем'єрпродукт-Львів", то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність зменшення названих сум валових витрат та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами: договором, видатковими, податковими накладними на поставку молочної продукції, платіжними документами про оплату вартості молочної продукції, завданнями на перевезення молочної продукції, ТТН на перевезення вантажів для ПП "Прем'єрпродукт-Львів" та переадресації такого перевезення на м.Рівне, деклараціями про оптову ціну на продовольчі товари, ветеринарними свідоцтвами, посвідченнями про якість масла (т. 1 а.с. 74-78,т. 2 а.с. 151-250, т. 3 а.с. 1-108, 144-162, т. 3 а.с. 116-143), підтверджуються обставини щодо фактичної поставки для позивача молочної продукції від ПП "Прем'єрпродукт-Львів".

Факт використання позивачем придбаної у ПП "Прем'єрпродукт-Львів" молочної продукції у власній господарській діяльності та отримання доходу від її використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача (т. 3 а.с. 231-250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1-250, т. 7 а.с. 1-250, т. 8 а.с. 1-228).

Судом відхиляються доводи відповідача, про те, що правочини позивача з ПП "Прем'єрпродукт-Львів" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, оскільки такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин.

Матеріали справи не містять фактів прийняття судом обвинувального вироку яким встановлено обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб та обставини щодо обізнаності позивача з приводу протиправної діяльності його контрагента.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованого визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб внаслідок зменшення валових витрат 2011року у розмірі 144,5грн. та у 4 кв. 2010року на суму 12903,77грн. (у зв'язку, з тим, що витрати на придбання продовольчих продуктів включено позивачем до складу валових витрат названих звітних періодів не пропорційно розміру отриманому доходу та у зв'язку з тим, що такі витрати не були фактично оплачені позивачем в даному звітному періоді постачальникам) , оскільки у відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч обумовленому, відповідач не навів і не нанадав суду жодних первинних бухгалтерських або облікових документів, які б підтверджували названі висновки. Не містить таких відомостей і акт перевірки на підставі якого відповідач прийняв спірне рішення.

Натомість, з пояснень представника позивача, декларації про одержані доходи ФОП ОСОБА_3 за 2010 та 2011роки виписок з банку, табличкою структури витрат на сторінці 17, 21 акту перевірки (т. 1 а.с. 26) вбачається, що кошти позивачем за товари сплачені, а валові витрати позивачем сформовано пропорційно розміру отриманого доходу (т. 3 а.с. 110-114, 116-143).

Поряд з обумовленим, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірного визначення грошового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 1878,00 грн. - основний платіж та 469, 50грн.- штрафна санкція.

Так, з акту перевірки (стор.20, а.с. 29 т. 1) вбачається, що позивачем у 2011році в порушення п.п. 139.1.12 п.139.1 ст. 139 ПК України віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню позивачем товарів у фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку у розмірі 12520 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Натомість, позивач в ході розгляду справи названих обставин не заперечував та не спростовував належними у справі доказами.

Підпунктом 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (у редакції , що діяла впродовж 2011 року) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації.

Стосовно доводів суду першої інстанції, щодо скасування названих обмежень Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" від 04.11.2011року № 4014-VI, то названий закон набрав чинності з 01.01.2012року, а відтак його положення застосовуються при формуванні валових витрат за звітний період 2012року.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0004621742 від 15.11.2012року в обумовленій частині діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення у цій частині є правомірним, таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому в задоволенні даної частини позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині постановленого судом рішення про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби № 0004621742 від 15.11. 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік на суму 1878,00 грн. - основний платіж та 469, 50грн.- штрафної санкції;

присудження на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету України судового збору у розмірі 23,47грн. (двадцять три) грн. 47 коп.

В решті постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби задовольнити частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" березня 2013 р. скасувати в частині постановленого судом рішення про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби № 0004621742 від 15.11. 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік на суму 1878,00 грн. - основний платіж та 469, 50грн.- штрафної санкції;

присудження на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету України судового збору у розмірі 23,47грн. (двадцять три) грн. 47 коп.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023