Ухвала

від 30.05.2013 по справі 817/668/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"30" травня 2013 р. Справа № 817/668/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" березня 2013 р. у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Шпанівське" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Шпанівське" (далі - ПСП "Шпанівське") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Рівненському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052251 від 13.02.2013р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000052251 від 13.02.2013р. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо товарності (фактичного виконання) господарської операції позивача та ТОВ ПФК "Столиця".

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено безтоварність операцій позивача з контрагентом ТОВ ПФК "Столиця", що ґрунтуються на твердженні про відсутність документів, що підтверджують транспортування товару, а також - про відсутність декларування податкових зобов'язань постачальниками ТОВ ПФК "Столиця" по ланцюгу постачання.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з"явилися. Про час, місце та дату розгляду справи повідомлені вчасно і належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та оговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ПСП "Шпанівське" відповідачем було складено акт №13/225-14/30661922 від 08.02.2013 р. на підставі якого ДПІ у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052251 від 13.02.2013 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 11821,00грн., у т.ч. 9457,00грн. - за основним платежем, 2364,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.46).

За операціями з придбання ТМЦ у ТОВ ПФК "Столиця" позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 9457,00 грн. за листопад 2011 року.

Обставини щодо здійснення позивачем та ТОВ ПФК "Столиця" господарської операції з придбання товарно - матеріальних цінностей (кормів макухи) підтверджено: договором купівлі-продажу № 031110-с від 03.11.2010 року, податковою та видатковою накладними, факт здійснення розрахунків з контрагентом підтверджується шляхом здійснення безготівкового розрахунку - платіжними дорученнями від 04.11.2010 №909 на суму 38600,00грн., від 16.11.2010 №925 на суму 10142,00грн., від 22.11.2010 №938 на суму 8000,00грн. (а.а.с.70, 72-74), окрім того, наявні у справі докази підтверджують обставини щодо використання придбаних товарів (кормів макухи) у господарській діяльності позивача. Підтвердженням даних обставин є стан тваринництва від 01.11.2010 р., від 01.12.2010 р., відомість № 263 витрати кормів, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, матеріальний звіт за листопад 2010 р. (а.с. 78-82).

З наявних у справі доказів вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ ПФК "Столиця" позивач здійснив на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій та податковою накладною, яка містить обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковим кодексом України, а також видана особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є відомості з єдиного web-сайту Державної податкової адміністрації України www.sts.gov.ua (а.а.с.68). Виписана контрагентом податкова накладна була включена ПСП «Шпанівське» у встановленому порядку до реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент вчинення господарської операції з ПСП «Шпанівське» ТОВ ПФК «Столиця» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість (а.а.с.68, 84-86), тому податкові накладні видано на законній підставі.

Отож, з наведених у справі доказів вбачається, що господарська операція позивача та обумовленого контрагента є фактично виконаною, розрахунки проводились.

Формування податкового кредиту позивач здійснив відповідно до приписів пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та на підставі податкової накладної та первинних документів, що містять усі обов'язкові реквізити та за господарською операцією, що є фактично виконаною.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з названим контрагентом є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок і направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Всупереч обумовленому, жодних доказів того, що позивач та/або безпосередньо його контрагенти під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду відповідачем не надано, як і не надано відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів, постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що господарська операція позивача з контрагентом мала реальний характер, а податковий кредит пов'язаний з господарською діяльністю позивача, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" березня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне сільськогосподарське підприємство "Шпанівське" вул.Шевченка,16-Б,с.Великий Олексин,Рівненський район, Рівненська область,35302

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська,8,м.Рівне,33023