Постанова

від 21.03.2013 по справі 817/668/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/668/13-а

21 березня 2013 року 12год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного сільськогосподарського підприємства "Шпанівське " до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Шпанівське" (далі - ПСП "Шпанівське") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Рівненському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013р. №0000052251 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 11821,00 грн., у т.ч.: 9457,00грн. - за основним платежем, 2364,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.02.2012 на підставі акта перевірки від 08.02.2013р. №13/225-14/30661922 ДПІ у Рівненському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0000052251, яким ПСП "Шпанівське" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 11821,00грн., у т.ч.: 9457,00грн. - за основним платежем, 2364,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Висновки акта перевірки та оспорюване податкове повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству, оскільки податковий кредит ПСП "Шпанівське" сформовано у повній відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Факт отримання підприємством макухи соняшникової від ТОВ ПФК "Столиця" підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, факт здійснення розрахунків - відповідними платіжними дорученнями. Відтак, ПСП "Шпанівське" правомірно включено до складу податкового кредиту 9457,00грн. податку на додану вартість, сплаченого у листопаді 2010 року ТОВ ПФК "Столиця" за придбану з метою подальшого використання в господарській діяльності макуху соняшникову. Посилання відповідача на те, що контрагентом ПСП "Шпанівське" здійснювалися фіктивні операції щодо придбання-продажу кормів, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі та не мають жодного відношення до податкових зобов'язань позивача. За правильність, достовірність ведення бухгалтерського обліку, а також своєчасність та повноту сплати податків, у тому числі й суми ПДВ, несе ТОВ ПФК "Столиця". Позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача у судове засідання не прибув, позов підтримав, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не прибув, подане ним клопотання про відкладення розгляду справи суд вважає необґрунтованим, причини неявки до суду не є поважними.

Судом не визнавалася обов'язковою участь представників сторін у судовому засіданні, а відтак суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності. Крім того, враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 31 січня по 04 лютого 2013 року ДПІ у Рівненському районі на підставі наказу від 30.01.2013 №44, направлення від 30.01.2013 №16/22-138 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПСП "Шпанівське" (код ЄДРПОУ 30661922) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків із Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Столиця" (код ЄДРПОУ 35822263) за період з 01.11.2010 по 30.11.2010. За наслідками перевірки відповідачем складено акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки від 08.02.2013 №13/225-14/30661922, яким зафіксовано порушення вимог п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі - Закон №168/97-ВР), внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9457,00грн (а.а.с.7-45).

На підставі акта перевірки від 08.02.2013 №13/225-14/30661922 ДПІ у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0000052251, яким ПСП «Шпанівське» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 11821,00грн., у т.ч. 9457,00грн. - за основним платежем, 2364,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.46).

Як вбачається з матеріалів справи, ПСП "Шпанівське" зареєстроване як юридична особа 24.12.1999, є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом від 01.01.2009 №100163946 (серія НБ №070103), відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності підприємства належать: оптова торгівля м'ясом та м'ясними продуктами, розведення великої рогатої худоби молочних порід, роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, забір та очищення та постачання води, розведення свиней (а.а.с.64-67).

03.11.2010 ПСП "Шпанівське" (покупець) було укладено з ТОВ ПФК "Столиця" (продавець) договір купівлі-продажу макухи соняшникової №031110-с (а.с.69).

У листопаді 2010 року ПСП "Шпанівське" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість шляхом включення до його складу, зокрема, й сум податку на додану вартість за господарською операцією з придбання макухи соняшникової в ТОВ ПФК "Столиця". Так, у листопаді 2010 року до складу податкового кредиту було включено податок на додану вартість за вказаною операцією у сумі 9457,00грн. (а.а.с.75-77).

Податковий кредит ПСП "Шпанівське" було сформовано на підставі виписаної ТОВ ПФК "Столиця" податкової накладної з податку на додану вартість від 05.11.2010 №811 на суму 58742,00грн. (у т.ч. ПДВ 9457,00грн.). (а.с.71). Вказана податкова накладна отримана позивачем та включена ним до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.а.с.81).

Факти придбання макухи соняшникової позивачем у ТОВ ПФК "Столиця" підтверджується видатковою накладною від 05.11.2010 №0511-с на суму 56742,00грн. (у т.ч. ПДВ 9457,00грн.), а факт здійснення розрахунків з контрагентом шляхом здійснення безготівкового розрахунку - платіжними дорученнями від 04.11.2010 №909 на суму 38600,00грн., від 16.11.2010 №925 на суму 10142,00грн., від 22.11.2010 №938 на суму 8000,00грн. (а.а.с.70, 72-74).

У акті перевірки податковим органом підтверджено обставини щодо наявності у позивача зазначених документів, складених за господарською операцією позивача з ТОВ ПФК "Столиця".

Висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з вказаним контрагентом ґрунтуються на твердженні про відсутність документів, що підтверджують транспортування товару, а також - про відсутність декларування податкових зобов'язань постачальниками ТОВ ПФК "Столиця" по ланцюгу постачання. Вказані висновки є безпідставними, зважаючи на таке.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані у вищевказаного контрагента корми були повністю оприбутковані позивачем та використані ним у господарській діяльності (використані для харчування худоби), що підтверджується матеріальним звітом за листопад 2010 року, звітами про стан тваринництва, відомістю витрат кормів (а.а.с.78-80, 82).

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (далі Закон №996-XIV) встановлені вимоги до первинного документа. Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит сформований позивачем за господарською операцією, вчиненою з ТОВ ПФК "Столиця", підтверджується видатковою накладною, платіжними дорученнями, податковою накладною, складеною відповідно до вимог п.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР, що містить усі обов'язкові реквізити та видана особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є відомості з єдиного web-сайту Державної податкової адміністрації України www.sts.gov.ua (а.а.с.68). Виписана контрагентом податкова накладна була включена ПСП «Шпанівське» у встановленому порядку до реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду. Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції. Податкова накладна, виписана для позивача ТОВ ПФК "Столиця" відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону N168/97-ВР і Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997р. N166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. N213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за N702/10982, чинному на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарської операції з ПСП «Шпанівське» ТОВ ПФК «Столиця» було зареєстроване як юридична особи та як платник податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі (а.а.с.68, 84-86). Як наслідок, зазначені відомості можуть бути використані позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагенту позивача свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

До того ж, Закон №168/97-ВР не пов'язує право покупця, платника податку, на включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, робіт чи послуг до податкового кредиту, із фактичним внесенням такого податку до бюджету продавцем товару чи виконавцем робіт (а тим більше по ланцюгу постачання), не зобов'язує покупця контролювати сплату податку до бюджету вказаною особою.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в наступному якимось чином впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в Законі №168/97-ВР не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент продавець видає податкові накладні і при цьому не виконує зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Таким чином, дії ПСП «Шпанівське» як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинена ним господарська операція не викликає сумніву в її реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Що ж стосується висновків податкового органу про непідтвердження факту придбання ПСП «Шпанівське» товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з ненаданням до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997року №363, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що відповідний контрагент передавав призначений для позивача товар будь-яким транспортним організаціям для перевезення і, відповідно, був вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що господарська операція ПСП «Шпанівське» з ТОВ ПФК «Столиця» мала реальний характер, а податковий кредит пов'язаний з господарською діяльністю позивача, підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку, й підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Таким чином, доводи ДПІ у Рівненському районі щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ ПФК «Столиця» не узгоджуються з наявними в матеріалах справи документами, як наслідок суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 ст.8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997р. №475/97-ВР (із змінами та доповненнями), України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"(№3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Рівненському районі не було доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 13.02.2013 №0000052251, у той час як позивачем спростовано належними та допустимими доказами підстави його прийняття.

Відтак, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 13.02.2013 №0000052251 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11821,00грн. (9457,00грн. - за основним платежем, 2364,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присудити на користь позивача Приватного сільськогосподарського підприємства "Шпанівське " із Державного бюджету України судовий збір у сумі 118,21грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.