Рішення

від 05.06.2013 по справі 908/1268/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/26/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.13 Справа № 908/1268/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", (49000, м.Дніпропетровськ, просп. Кірова, буд. 107-Г)

до відповідача Приватного підприємства "Фарм-Ресурс", (69065, Запоріжжя, пров. Явірний, буд. 8, кв. 11)

про стягнення 14 672,33 грн. основного боргу за договором поставки № 49/3 від 24.01.2012р., 20 174,45 грн. пені та 3 316,34 грн. 30 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача -не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

11.04.2013р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м.Дніпропетровськ з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Фарм-Ресурс", Запоріжжя про стягнення 14 672,33 грн. основного боргу за договором поставки № 49/3 від 24.01.2012р., 20 174,45 грн. пені та 3 316,34 грн. 30 % річних.

Ухвалою від 11.04.2013р. порушено провадження у справі № 908/1268/13, справі присвоєно номер провадження 4/26/13, судове засідання призначено на 15.05.2013 р. Ухвалою від 11.04.2013р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 05.06.2013р.

В судовому засіданні 05.06.2013р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі від 11.04.2013 р. і від 15.05.2013 р., суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Ухвала суду від 11.04.2013 р. про порушення провадження у справі № 908/1268/13, яка направлялася на адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: " За закінченням терміну зберігання". Ухвала суду від 15.05.2013 р. про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду Запорізької області не поверталася.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1268/13.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судове засідання 05.06.2013р. позивач не з'явився, про поважність причини неявки суд не попереджав.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України і полягають в тому, що 24.01.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №49/3. Відповідно до п.1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу непродовольчі товари, відповідно до поданого відповідачем замовлення, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти і оплатити товар. Згідно п.4.4 Договору, покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару на протязі 40 календарних днів з моменту її отримання. Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку якщо заборгованість відповідача перед позивачем триває більше 2-х місяців відповідч сплачує відповідачу пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. Нарахування пені починається від самого першого дня прострочення відповідача перед позивачем. Відповідно до п.5.3 договору визначено, що за порушення строку оплати товару відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами. Згідно видаткових накладних №ДУЦ6923 від 02.02.2012р. на суму 2 612,80 грн., № ДУЦ6928 від 02.02.2012р. на суму 5 012,33 грн., № ДУЦ7697 від 06.02.2012р. на суму 1 352,00 грн., № ДУЦ7702 від 06.02.2012р. на суму 2 245,20 грн., № ДУЦ7693 від 06.02.2012р. на суму 1 940,00 грн., відповідачем було отримано товар на загальну суму 15 472,33 грн. Відповідачем поставлений товар був сплачений частково в сумі 800,00 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Приватного підприємства "Фарм-Ресурс", Запоріжжя 14 672,33 грн. основного боргу за договором поставки № 49/3 від 24.01.2012р., 20 174,45 грн. пені та 3 316,34 грн. 30 % річних.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (позивачем у справі) та Приватним підприємством "Фарм-Ресурс" (відповідачем у справі) був укладений договір поставки №49/3 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу непродовольчі товари, відповідно до поданого відповідачем замовлення, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Відповідно до пункту 6.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Згідно п.4.3 Договору при заборгованості за товар по декількох накладних отримані кошти будуть зараховуватися як погашення заборгованості за раніше отриманий товар, незалежно від призначення оплати, вказаного в платіжному дорученні.

Згідно п.4.4 Договору, покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару на протязі 40 календарних днів з моменту її отримання.

На виконання умов Договору, відповідно до видаткових накладних, позивач поставив відповідачу товар передбачений умовами договору.

А саме поставку непродовольчих товарів, згідно:

- видаткової накладної №ДУЦ6923 від 02.02.2012р. на суму 2 612,80 грн.,

- видаткової накладної № ДУЦ6928 від 02.02.2012р. на суму 5 012,33 грн.,

- видаткової накладної № ДУЦ7697 від 06.02.2012р. на суму 1 352,00 грн.,

- видаткової накладної № ДУЦ7702 від 06.02.2012р. на суму 2 245,20 грн.,

- видаткової накладної № ДУЦ7693 від 06.02.2012р. на суму 1 940,00 грн.,

а всього на загальну суму 15 472,33 грн.

Всі зазначені видаткові накладні узгодженні між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням зазначеного, зобов'язання відповідача оплатити поставлену продукцію за спірний період не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачем на користь позивача згідно Договору поставки № 49/3 від 24.01.2012р. за поставлений товар було перераховано 800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками №КА-0000182 від 30.03.2012р. та №КА-0000249 від 03.05.2012р.

Решту вартості поставленої продукції за Договором поставки № 49/3 від 24.01.2012р. в розмірі 14 672,33 грн. відповідач не сплатив.

Станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач заборгованість перед позивачем не погасив.

Доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідач суду не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за поставлену продукцію не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м. Запоріжжя у розмірі 14 672,33 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 14 672,33 грн. основного боргу за договором поставки № 49/3 від 24.01.2012р. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.4 Договору, який передбачає, що у випадку якщо заборгованість відповідача перед позивачем триває більше 2-х місяців відповідч сплачує відповідачу пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. Нарахування пені починається від самого першого дня прострочення відповідача перед позивачем.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором поставки № 49/3 від 24.01.2012р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 20 174,45 грн, яка розрахована за період з 03.07.2012р. по 03.04.2013р.

В пункті 4.4 Договору закріплено, що покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару на протязі 40 календарних днів з моменту її отримання, а в п. 4.3 Договору - при заборгованості за товар по декількох накладних отримані кошти будуть зараховуватися як погашення заборгованості за раніше отриманий товар, незалежно від призначення оплати, вказаного в платіжному дорученні.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 49/3 від 24.01.2012р. є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, оскільки спосіб нарахування пені не відповідає встановленим вимогам чинного законадавства та не вірно визначений період нарахування пені. З урахуванням здійснених відповідачем оплат за договором № 49/3 від 24.01.2012р., стягненню підлягає пеня в розмірі 1 112,77 грн., яка розахована за період з 14.03.2012р. по 29.03.2012р. в сумі 66,37 грн., за період з 30.03.2012р. по 02.05.2012р. в сумі 132, 87 грн., за період з 03.05.2012р. по 13.09.2012р. в сумі 497,93 грн. та за період з 19.03.2012р. по 17.09.2012р. в сумі 515,60 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.3 договору визначено, що за порушення строку оплати товару відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Сума 30 % річних, згідно розрахунку позивача, становить 3 316,34 грн., яка розрахована за період з 03.07.2012р. по 03.04.2013р.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 30 % річних за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором №49/3 від 24.01.2012р. є обґрунтованою, але розрахунок 30 % річних позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає 30 % річних в розмірі 4 616,25 грн., яка розраховано за період з 14.03.2012р. по 29.03.2012р. в сумі 122,15 грн., за період з 30.03.2012р. по 02.05.2012р. в сумі 257, 92 грн., за період з 03.05.2012р. по 03.04.2013р. в сумі 2 510, 32 грн., за період з 19.03.2012р. по 03.04.2013р. в сумі 1725,86 грн. Однак, оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 49/3 від 24.01.2012р. заявлено до стягнення 3 316,34 грн. 30 % річних, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 44, 47, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Фарм-Ресурс", м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фарм-Ресурс", (69065, Запоріжжя, пров. Явірний, буд. 8, кв. 11, код ЄДРПОУ 37526903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", (49000, м.Дніпропетровськ, просп. Кірова, буд. 107-Г, код ЄДРПОУ 37068787) 14 672 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 33 коп. основного боргу, 1 112 (одну тисячу сто дванадцять) грн. 77 коп. пені, 3 316 (три тисячі триста шістнадцять) 34 коп. річних відсотків, 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 15 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "06" червня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.