Постанова

від 06.06.2013 по справі 825/1905/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1905/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

16.05.2013 року Приватне підприємство «Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки» (далі - ПП «ІА «СЕБ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 0000922200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 60891,93 грн. за основним платежем та 15222,98 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що між ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» та Чернігівською міською радою укладений договір № 3562 від 06.04.2009 року оренди земельної ділянки по вул. Боженка, 106-в, площею 0,5210 га. Строк дії договору до 02.03.2014 року. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7400195242013 від 04.04.2013 року на час надання витягу орендарем земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Чернігів, вул. Боженка, 106-в, площею 0,4974 гектарів є ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ». Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України визначені платниками плати за землю: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. В розумінні Земельного кодексу України та Податкового кодексу України ПП «ІА «СЕБ» не є землекористувачем. Представник позивача наголошує на тому, що ПП «ІА «СЕБ» не занесено в якості власника земельної ділянки в м. Чернігові по вул. Боженка, 106-в, чи в якості землекористувача вказаної ділянки, тому у ДПІ у м. Чернігові не було підстав для нарахування земельного податку. Тобто, у ДПІ у м. Чернігові відсутні підстави для нарахування плати за землю позивачу, оскільки ПП «ІА «СЕБ» не занесено в земельний кадастр як землекористувач земельної ділянки у м. Чернігові по вул. Боженка, 106-в, площею 0,5210 га., що можливо лише за наявності акту постійного користувача земельною ділянкою чи договору оренди. За таких обставин, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 09.01.2013 року № 36/22/36430346, неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ІА «СЕБ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті земельного податку за 2011-2012 роки, за результатами якої складено акт від 09.01.2013 року № 36/22/36430346. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а саме: ст. 287.6 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено земельний податок всього на суму 60891,93 грн. У зв'язку з порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 0000922200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 60891,93 грн. за основним платежем та 15222,98 грн. за штрафними санкціями. Тому представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ПП «ІА «СЕБ» (ідентифікаційний код-36430346) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради з 02.04.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 582008 (а.с. 11).

Судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ІА «СЕБ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті земельного податку за 2011-2012 роки, за результатами якої складено акт від 09.01.2013 року № 36/22/36430346 (а.с. 12-21).

В акті перевірки від 09.01.2013 року № 36/22/36430346 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: ст. 287.6 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено земельний податок всього на суму 60891,93 грн.

Вказаний акт перевірки керівництвом ПП «ІА «СЕБ» не був підписаний. Після отримання вищезазначеного акта перевірки поштовим відправленням ПП «ІА «СЕБ» подало до ДПІ у м. Чернігові письмові заперечення до акту позапланової невиїзної перевірки.

08.12.2013 року ДПІ у м. Чернігові надано відповідь на заперечення до акту перевірки згідно якої доводи, вказані в запереченні, ДПІ у м. Чернігові до уваги не були прийняті.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 0000922200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 60891,93 грн. за основним платежем та 15222,98 грн. за штрафними санкціями (а.с. 22).

28.02.2013 року ПП «ІА «СЕБ» подано до ДПС у Чернігівській області скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

18.03.2013 року рішенням ДПС у Чернігівській області № 582/10/10-215 скарга ПП «ІА «СЕБ» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 0000922200 без змін (а.с. 23-27).

27.03.2013 р. ПП «ІА «СЕБ» подано до ДПС України скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення.

17.04.2013 року рішенням ДПС України № 8901699-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 0000922200 (а.с. 28-31).

Судом встановлено, що ПП «ІА «СЕБ» до господарського суду Чернігівської області подано позов про стягнення з ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» боргу в розмірі 42697 грн.

15.05.2011 року між сторонами укладена мирова угода, згідно якої ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» зобов'язується в рахунок погашення боргу передати у власність ПП «ІА «СЕБ» нежиле приміщення розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Боженка, 106-в, загальною площею - 270 кв.м., яке належало ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» на праві власності згідно договору купівлі - продажу.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.06.2011 року, яка набрала законної сили, по справі № 15/61 затверджено вказану мирову угоду та актом прийому-передач вказана вище будівля передана ПП «ІА «СЕБ», яке на даний час належить підприємству на праві власності, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації «Чернігівської обласної ради від 03.10.2011 року № 31519355 (а.с. 71-75).

Разом з тим між ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» та Чернігівською міською радою укладений договір № 3562 від 06.04.2009 року оренди земельної ділянки по вул. Боженка, 106-в, площею 0,5210 га. Строк дії договору до 02.03.2014 року (а.с. 63-65).

Проте, позивач не набув права власності на земельну, ділянку, на якій розташоване вказане вище нежиле приміщення.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначені платниками плати за землю: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

В пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок визначений як обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Визначення права постійного користування землею та категорій постійних землекористувачів викладено в ст. 92 Земельного кодексу України.

Зокрема, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

При цьому, податкове законодавство (пп. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України) містить визначення терміну землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Спеціальним законодавством, яке регулює земельні відносини є Земельний кодекс України.

У вказаному кодексі землекористування передбачене у вигляді:

- права постійного користування земельною ділянкою (ст. 92 ЗКУ);

- права оренди(ст. 93 ЗКУ);

- права концесіонера на земельну ділянку (ст. 94 ЗКУ).

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2013 року № НВ-7400195242013 вбачається, що орендарем земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Чернігів вул. Боженка, 106-в, є ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» (а.с. 32-34).

Докази того, що позивача внесено до Державного земельного кадастру як землекористувача земельної ділянки, на якій розташоване нежиле приміщення, а також документи, які б підтверджували право власності чи право користування позивача земельною ділянкою під нежилим приміщенням суду не були надані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення нарахування позивачу земельного податку є протиправним, оскільки у позивача не виникло права власності або постійного користування земельною ділянкою, а отже, позивач не є суб'єктом сплати земельного податку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 000092200 прийнято ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 761,15 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 796,41 грн., що підтверджується квитанціями від 23.05.2013 року № 31/52 та від 16.05.2013 року № 70/131 (а.с. 3,4).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 761,15 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 13.02.2013 року № 000092200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки» судовий збір в розмірі 761,15 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є.Смірнова