Ухвала

від 01.10.2013 по справі 825/1905/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1905/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки» до Державної податкової служби у місті Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Інформаційне агентство «Служба економічної безпеки» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 0000922200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 60891,93 грн. за основним платежем та 15222,98 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 03 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ІА «СЕБ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті земельного податку за 2011-2012 роки, за результатами якої складено акт від 09.01.2013 року № 36/22/36430346 (а.с.12-21).

В акті перевірки від 09.01.2013 року № 36/22/36430346 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:ст. 287.6 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено земельний податок всього на суму 60891,93 грн.

Вказаний акт перевірки керівництвом ПП «ІА «СЕБ» не був підписаний. Після отримання вищезазначеного акта перевірки поштовим відправленням ПП «ІА «СЕБ» подало до ДПІ у м. Чернігові письмові заперечення до акту позапланової невиїзної перевірки.

08.12.2013 року ДПІ у м. Чернігові надано відповідь на заперечення до акту перевірки згідно якої доводи, вказані в запереченні, ДПІ у м. Чернігові до уваги не були прийняті.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 0000922200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 60891,93 грн. за основним платежем та 15222,98 грн. за штрафними санкціями (а.с. 22).

28.02.2013 року ПП «ІА «СЕБ» подано до ДПС у Чернігівській області скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

18.03.2013 року рішенням ДПС у Чернігівській області № 582/10/10-215 скарга ПП «ІА «СЕБ» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 0000922200 без змін (а.с. 23-27).

27.03.2013 року ПП «ІА «СЕБ» подано до ДПС України скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення.

17.04.2013 року рішенням ДПС України № 8901699-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 0000922200 (а.с. 28-31).

Позивач не погоджуючись з таким рішенням податкового органу звернувся з вказаним позовом до суду, в якому зазначив, що ПП «ІА «СЕБ» до господарського суду Чернігівської області подало позов про стягнення з ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» боргу в розмірі 42697 грн.

Так, 15.05.2011 року між сторонами укладена мирова угода, згідно якої ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» зобов'язується в рахунок погашення боргу передати у власність ПП «ІА «СЕБ» нежиле приміщення розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Боженка, 106-в, загальною площею - 270 кв.м., яке належало ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» на праві власності згідно договору купівлі - продажу.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.06.2011 року, яка набрала законної сили, по справі № 15/61 затверджено вказану мирову угоду та актом прийому-передач вказана вище будівля передана ПП «ІА «СЕБ», яке на даний час належить підприємству на праві власності, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації «Чернігівської обласної ради від 03.10.2011 року № 31519355 (а.с. 71-75).

Разом з цим, між ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» та Чернігівською міською радою укладений договір № 3562 від 06.04.2009 року оренди земельної ділянки по вул. Боженка, 106-в, площею 0,5210 га. Строк дії договору до 02.03.2014 року (а.с. 63-65).

Проте, позивач не набув права власності на земельну, ділянку, на якій розташоване вказане вище нежиле приміщення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Стаття 270 ПК України передбачає, що об'єктом плати за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до п.286.1 ст.286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Разом з тим, у ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (пп. 14.1.42. п. 14.1 цієї статті);

«земельний податок» - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (пп. 14.1.72. п. 14.1 цієї статті);

«землекористувачі»- юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 цієї статті).

Отже, враховуючи положення п.1.1 ст.1 Податкового кодексу та ст.ст.2 і 3 Земельного кодексу України, слідує, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 Підрозділу 8 розділу XX ПК з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва, Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та абзаци 6-28 п. 1 ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених ПК України, зокрема земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727» від 16 березня 2000 року № 507 суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом 5 ч. 1 ст. 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Разом з тим, відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2013 року № НВ-7400195242013 вбачається, що орендарем земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Чернігів вул. Боженка, 106-в, є ТОВ «ПЕТЕ ТУУМ» (а.с. 32-34).

Так, з договору оренди земельної ділянки №3562 від 06.04.2009 року укладеного між Чернігівською міською радою та ТОВ "Пете Туум" вбачається, що строк дії договору до 02.03.2014 року (а.с.63-65).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, та вбачається з матеріалів справи, і відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач набув статус власника або землекористувача щодо земельної ділянки, де знаходиться належне йому приміщення. Доказів того, що позивача внесено до Державного земельного кадастру як землекористувача земельної ділянки, на якій розташоване нежиле приміщення до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.10.2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.