Постанова

від 11.04.2013 по справі 811/681/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року Справа № 811/681/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді доКіровоградського інституту комерції простягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградського інституту комерції та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило стягнути заборгованість в розмірі 1103,13грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2013 року касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді задоволено, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною 5 статті 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Справа надійшла до Кіровоградського окружного адміністративного суду 28.02.2013 року, їй присвоєно №811/681/13-а та передано на розгляд судді Жуку Р.В.

28.02.2013 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу та призначено її до розгляду.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80% від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника яка визначається відповідно до ч. 2 ст.23 зазначеного Закону та ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Частина 5 ст. 24 Закону №1978-12 визначає що різниця між сумою призначеної пенсії за вказаним законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів. Вказує, що відповідач повинен фінансувати 100% різниці у розмірі наукових пенсій та пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заборгованість відповідача по виплаті різниці складає 1103,13грн., оскільки гр. ОСОБА_1 працювала в Кіровоградському інституті комерції на посаді, період перебування на якій зарахувався як науковий стаж при призначенні пенсії. Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

В судове засідання 05 квітня 2013 року представники сторін не прибули подавши до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.202-203).

Відповідно до ч. 6 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України -особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, здійснення подальшого розгляду справи можливо у порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заперечення відповідача, долучені до справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Згідно частини 9 ст. 24 вказаного Закону різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до п. 9 "Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи", затвердженого ПКМУ від 24.03.2004р. №372 різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку.

За змістом вказаних положень Закону та Порядку фінансування різниці між сумами пенсії здійснюється вищими навчальними закладами 3-4 рівня акредитації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про освіту" відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

- перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

- другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

- третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Відповідно до п. 1 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого ПКМУ від 9 серпня 2001 р. № 978 дія цього Положення поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні училища незалежно від форми власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії МОН. Акредитація проводиться з ініціативи навчального закладу.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що акредитація вищого навчального закладу (далі - акредитація закладу) - це державне визнання його статусу (рівня акредитації).

Акредитація спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (далі - акредитація спеціальності) - це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців з цієї спеціальності державним вимогам.

Відповідно до п. 6 вказаного Положення, документом який посвідчує факт акредитації є сертифікат.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення чинного законодавства вбачається, наявність, як акредитації навчального закладу, як юридичної особи, так і акредитації окремої спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, а тому вказані види акредитації не є тотожними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є вищим навчальним закладом, який надає освітні послуги на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України (а.с.75-81).

Відповідачем отримано сертифікати про акредитацію за напрямком (спеціальності) 0501 Економіка і підприємництво, 7.050104 Фінанси (а.с.24-25).

Відповідно до Довідки про включення вищого навчального закладу до Державного реєстру вищих навчальних закладів України (а.с.106) реквізит рівень акредитації вищого навчального закладу не містить запису про рівень акредитації, що вказує на її відсутність.

Кіровоградським окружним адміністративним судом, для повного з'ясування обставин, направлено запити до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про надання документально підтвердженої письмової інформації щодо рівня акредитації Кіровоградського інституту комерції у період 2010 року (а.с.180).

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України надало відповідь, що Кіровоградський інститут комерції був не акредитований за статусом (рівнем акредитації) (а.с.200).

Отже, відповідач не є вищим навчальним закладом III - IV рівнів акредитації, а тому на нього не може розповсюджуватись обов'язок здійснення фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до чч.1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підтвердження наявності у відповідача III - IV рівня акредитації позивач мав би надати суду відповідний сертифікат.

Однак таких доказів позивач суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.В. Жук