Постанова

від 30.04.2013 по справі 811/678/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року Справа № 811/678/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.02.2013 року №0000072240 та №0000062240.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновків акту перевірки №18/22-4/23693922 від 30.01.2013року, яким встановлено порушення пп. 7.4.1,7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ПП «Компанія Росток-Агро» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та ПП «Компанія Росток-Агро» недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені Цивільним кодексом України були дотримані.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Агроспецсервіс» встановлено, що господарські операції позивача з ПП «Компанія Росток-Агро» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В судове засідання 30 квітня 2013 року представники позивача та відповідача не прибули.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі відповідно до адміністративного позову (т.2, а.с.279).

Відповідач в судове засідання не з'явився подавши до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (т.2, а.с.278).

Відповідно до ч. 6 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України -особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, здійснення подальшого розгляду справи можливо у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «Агроспецсервіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 20.08.1997 року (т.2, а.с.280-281) та у перевіряємий період було платником податку на додану вартість.

На підставі наказу №56 від 11.01.2013 року Кіровоградською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агроспецсервіс» (код ЄДРПОУ 23693922) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ПП «Компанія Росток-Агро» (код ЄДРПОУ - 36585182) за період з 01.05.2010 року по 31.08.2010 року, результати якої оформлено актом №18/22-4/23699322 від 30.01.2013р. (т.1,а.с.18-55).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та його контрагентом здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялись з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000072240 від 1802.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 92 768,00грн. (т.1, а.с.56);

- податкове повідомлення - рішення № 0000062240 від 18.02.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 197193,00 грн., в тому числі за основним платежем 157754,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39439,00 грн. (т.1, а.с.57).

Суд, не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Судом встановлено, що ПП «Компанія Росток-Агро», на підставі рахунків - фактур та видаткових накладних, поставляло позивачу запчастини.

Як слідує з досліджених письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту за травень, червень та липень 2010 року суми ПДВ , на підставі податкових накладних: №22 від 31.05.2010р., №3214 від 01.06.2010р., №24 від 30.06.2010р., №25 від 30.06.2010 р., №26 від 30.06.2010 р., №27 від 30.06.2010р., №28 від 30.06.2010р., №31 від 30.07.2010 р., №32 від 30.07.2010р.,№23 від 30.06.2010р., № 33 від 31.07.2010р.,№34 від 31.07.2010р., виписаних ПП «Компанія Росток-Агро»(т.1, а. с. 103-106, 142-145, 148-149, 157-159,167,171,175,206,210,241; т.2,а.с.2,8) виписаних на підставі рахунків - фактур (т.2, а.с.291-303).

На дату складання податкових накладних ПП «Компанія Росток-Агро» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.2,а.с.223-224).

Оплата придбаного товару підтверджується банківськими виписками по рахунку (т.2, а.с. 247-265) та платіжними дорученнями (т.2,а.с.267-272).

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів, відповідно суми витрат - до складу валових витрат.

Крім того, отриманий від ПП «Компанія Росток-Агро» товар в подальшому був використаний ТОВ «Агроспецсервіс» в своїй господарській діяльності, а саме реалізований за договорами купівлі - продажу іншим суб'єктам господарювання (т.2, а.с. 89-98), що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, картками рахунків.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ «Агроспецсервіс» та ПП «Компанія Росток-Агро» мали реальний характер, понесені витрати на придбання товарів та послуг в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до положень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат: витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Стаття 11 Закону №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (далі - Закон №996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено судом вище, валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем за господарськими операціями, вчиненими з ПП «Компанія Росток-Агро» підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, складеними відповідно до вимог п.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР, що містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Податкові накладні, виписані для позивача ПП «Компанія Росток-Агро» відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону N168/97-ВР і Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997р. N165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за N233/2037, чинному на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ПП «Компанія Росток-Агро» було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності та було платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Статтями 9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а також нормами Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо його зміни місцезнаходження, кількості працівників та виробничих потужностей.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагентам позивача свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

До того ж, Закон №168/97-ВР не пов'язує право покупця, платника податку, на включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, робіт чи послуг до податкового кредиту, із фактичним внесенням такого податку до бюджету продавцем товару чи виконавцем робіт, не зобов'язує покупця контролювати сплату податку до бюджету вказаною особою.

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в наступному якимось чином впливати на надходження чи на ненадходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в Законі №168/97-ВР не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент продавець видає податкові накладні і при цьому не виконує зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Таким чином, дії позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Фактично висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Компанія Росток-Агро» базуються на акті перевірки Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 04.12.2012 року №186/22-4/36585182 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Компанія Росток-Агро» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та доходів та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ПП «Інбуд» за період з березня 2008 року по липень 2012 року».

Разом з тим, вищевказаний акт перевірки не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених господарських операцій між позивачем та ПП «Компанія Росток-Агро» і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені, та, крім того, складені податковими органами за збігом тривалого часу після завершення таких операцій.

Суд критично оцінює висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ПП «Компанія Росток-Агро» як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Так, за змістом ст.228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Разом з тим, жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

За таких обставин, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані позивачем на підтвердження вчинення господарських операцій з ПП «Компанія Росток-Агро» та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум сплачених упродовж перевіреного періоду вказаним контрагентом у зв'язку з здійсненням господарської діяльності та підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, а отже і безпідставно донараховував податкові зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Таким чином, висновки про заниження ТОВ «Агроспецсервіс» податку на прибуток та завищення податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в той час як позивачем доказано правомірність та обґрунтованість його позовних вимог.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Кіровоградської області Державної податкової служби від 18.02.2013 року №0000072240 та №000006224, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.02.2013 року №0000072240 та №0000062240.

3.Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроспецсервіс» судовий збір в розмірі 2294,00 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 2294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної держаної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук