Постанова

від 29.05.2013 по справі 816/619/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/619/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - Голобородько О.П.,

представника відповідача - Луговська С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства " Альбатрос" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2013 року Приватне підприємство " Альбатрос" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0004091502/2299 від 12.07.2011 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 430 грн. та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Мотивуючи свої вимоги, посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №6712/15-322/32615036 від 31.08.2011 року щодо порушення ПП «Альбатрос» ст.198, 201 Податкового кодексу України, ст.203,228,215 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2011 року та, відповідно, занижено податок на додану вартість в сумі 37 430 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що підприємством для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження» . Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, отримані послуги та куплені товари були використані у господарській діяльності позивача. Наголошував на індивідуальний характер юридичної відповідальності платника податків та відсутність залежності права на формування податкового кредиту платника від виконання своїх податкових зобов'язань його контрагентом. Відтак, оскільки в діях ПП «Альбатрос» відсутні порушення податкового законодавства, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, у ході розгляд справи надав додаткові пояснення по суті оподаткованих операцій у квітні 2011 року, долучивши до матеріалів справи первинні документи на підтвердження їх реальності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Стверджував про те, що діяльність контрагента позивача, ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження», має фіктивний характер, правочини за його участі не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт , послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Угоди, укладені між позивачем та вказаними контрагентами, є фіктивними, а податковий кредит недійсним. Зазначив, що ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження» анульовано свідоцтво платника ПДВ по причині відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, а декларації останнього з ПДВ за квітень 2011 року надано статус «не визнана як податкова звітність». З огляду на вказане, на думку податкового органу, позивачем у квітні 2011 року безпідставно віднесено до суми податкового кредиту кошти в сумі 37 430 грн., спрямовані на оплату послуг, які в реальності не придбавались у ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження». Відтак, як на думку відповідача, встановлені у ході перевірок факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яке не підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд не бере до уваги письмові заперечення податкового органу, з огляду на те, що відсутній підпис уповноваженого представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство «Альбатрос» (ідентифікаційний код - 32615036 ) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 16.02.2011 року .(т.1, а.с.92)

Позивач перебуває на обліку в органах податкової служби з 28.08.2003 року за №6835, зареєстрований платником податку на додану вартість з 10.03.2011 року, про що видане свідоцтво №100327077. ( т.1,а.с.91 ) .

Відповідачем з 29.08.2011 року по 31.08.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку по питанню взаємовідносин з ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження» за квітень 2011 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт (надалі - Акт перевірки) №6712/15-322/32615036 від 31.08.2011 року, у висновках якого зафіксовано порушення ПП «Альбатрос» п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст..215, 228, 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2011 року та, відповідно, занижено податок на додану вартість в сумі 37 430 грн. (т.1, а.с.13-17 )

На підставі означеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004091502/2299 від 12.07.2011 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 430 грн. та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в сумі 1 грн. (т.1, а.с.12)

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із вказаними рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.198.6 ст.198Податкового кодексу України, ст.215, 228, 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 37 430 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ПП «Альбатрос» фактично не здійснювало придбання послуг у ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження» оскільки, на думку контролюючого органу, такі послуги фактично контрагентом позивача не надавались в силу фіктивного характеру діяльності останнього, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про завищення платником податкового кредиту за квітень 2011 року в сумі 37 430 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено укладення у періоді, що перевірявся, між ПП «Альбатрос» (Замовник) та ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження» (Підрядник) договору №30/03-1 від 30.05.2011 року, №30/03 від 30.03.2011 року з додатковими угодами, за умовами яких Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується якісно та у встановлений термін виконати перелічені вказаними договорами роботи з визначенням їх вартості та обсягів. (т.1, а.с.18-37 ).

Крім того, було встановлено факт укладення між позивачем ( Покупцем) та ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження ( Постачальник) договору №29/03 купівлі - продажу товару від 29.03.2011 року з додатковими угодами, наявними у матеріалах справи. (т.1, а.с. 35-37) За умовами означеного договору, Постачальник поставляє, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити товар. Додатковими угодами визначено вид товару, його кількість та ціну.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даних угод представником позивача надано суду рахунки - фактури, податкові накладні, акти приймання - передачі виконаних робіт, що підписані сторонами без заперечень, платіжні доручення. (т.1, а.с.38-84 )

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Представником позивача надано пояснення щодо використання позивачем отриманих від ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження» послуг у власній господарській діяльності. Зокрема, було зазначено, що вказані послуги були використані з метою поставки товару Замовникам та закупки відповідних товарів у Постачальників, а саме ТОВ РТС «Експо- Центр», ТОВ «Торговий дім Донбас - Ліберті», ТОВ «Матролюкс», ПП «АС ГРУП», ТОВ «Металеві меблі», ТОВ «Біланівський ГЗК», ВАТ «Полтавський ГЗК», ЗАТ «Новий Стиль», ТОВ «Єристівський ГЗК», ВАТ «Комсомольський хлібзавод», ТОВ «Глобинський елеватор», ФОП ОСОБА_3, Філія «Придніпровське РУ «ПАТ банк «Фінанси та кредит», ТОВ «Еріда ЛТД», ПП «Фірма «Принцип» та ін.

На підтвердження означеного суду було надано перелік ряд договорів, податкові накладні, виписки з банківських установ про рух коштів на рахунках позивача, товарно - транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, рахунки - фактури, довіреності на отримання товару посадовими особами підприємств. (т.1а.с.122 - 227, т.2, т.3 а.с. 1-193)

Суд не бере до уваги посилання податкового органу на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження» не знаходиться за юридичною адресою та відповідачем 07.06.2011 року даному підприємству було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Суд звертає увагу на те, що зазначене відбулося вже після проведення господарських операцій позивача із ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження» , які слугували об'єктом оподаткування у відповідному звітному періоді.

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у відповідному звітному періоді та зобов'язання з ПДВ сформовано за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; послуги та товари , в ціні яких ПП «Альбатрос» сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платниками податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню послуг у ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження», подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд критично оцінює твердження податкового органу про те, що укладені позивачем за участі означеного контрагента правочини знайшли своє відображення лише у податковій звітності однієї із сторін угоди, відтак вони не створюють жодних правових наслідків, а тому не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту. Такі висновки не підстережені жодними доказами та ґрунтуються виключно на суб'єктивних доводах відповідача.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ПП «Альбатрос» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом. Висновки податкового органу щодо фіктивності господарської діяльності ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Крім того, суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні будь - які рішення суду про визнання укладених за участі ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження» договорів нікчемними, відтак, лише на підставі доводів податкового органу про фіктивність діяльності контрагента, не можливо робити висновок про їх нікчемність.

Податковим органом не підтверджено жодними доказами твердження про відсутність у позивача адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських можливостей, господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов"язань, що свідчить, як на думку відповідача, про відсутність наміру у ПП "Альбатрос" створення правових наслідків.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом вимоги та має документальне підтвердження свого податкового кредиту у квітні 2011року .

Безпідставними суд вважає і висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності вказаного контрагенту позивача, який спрямовує її на надання податкової вигоди третім особам, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

При цьому суд відкидає доводи відповідача, зазначені в Акті перевірки, з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0004091502/2299 від 12.07.2011 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Альбатрос" витрати зі сплати судового збору у сумі 375,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2013 року .

Суддя І.С. Шевяков