Рішення

від 04.06.2013 по справі 925/679/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 925/679/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Шевчик І.Я. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Інтерплит" м.Черкаси до Черкаського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих м.Черкаси про стягнення 13035,83 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством "Інтерплит" (далі - позивач) до господарського суду Черкаської області подано позовну заяву, у якій воно просить стягнути з Черкаського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (далі - відповідач) 13035,83 грн., у тому числі: 12848,38 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар, 159,60 грн. трьох процентів річних та 27,85 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору №4 купівлі-продажу від 03 січня 2012 року (далі - Договір) позивач поставив відповідачу товар (ДСП ламінована), який відповідач прийняв, однак його вартість оплатив частково, внаслідок чого утворився прострочений борг з оплати у вищевказаній сумі, яку позивач просить стягнути, а також інфляційне збільшення суми боргу та три проценти річних від простроченої суми.

У заяві від 04.06.2013 року представник позивача вказала, що у прохальній частині позовної заяви допущена описка, замість "пеню в сумі 27,85 грн." слід читати "інфляційні збитки в сумі 27,85 грн.".

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості з оплати за отриманий від позивача по Договору товар, вказав, що у відповіді на претензію, запропонував шлях вирішення питання - бартерною угодою щодо надання послуг по виготовленню столярних виробів, а саме: офісних та інших меблів або ж розстрочити заборгованість. Також вказав, що відповідач звільнений від сплати судового збору; просить припинити провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, його явка у судове засідання судом визнавалась не обов'язковою. Суд визнав можливим розглянути справу без участі представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов повністю, вказала, що у прохальній частині позову допущена описка, замість слова "інфляційних" помилково написано слово "пеня", фактично розрахована сума інфляційних; подала заяву про виправлення даної описки, надала для дослідження оригінали документів, які додані до позовної заяви у копіях. Заперечила проти доводів відповідача, що викладені у письмовому відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що позивач сам виготовляє меблі, отже меблева продукція, виготовлена відповідачем, йому не потрібна.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

03 січня 2012 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладено Договір №4 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товари, визначені у пункті 1.2 Договору (далі - товар), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що найменування, одиниці виміру та кількість товару визначаються рахунком-фактурою.

Згідно п.2.1 Договору продавець зобов'язаний забезпечити покупця супровідними документами на відпуск товару (рахунок, видаткова накладна, податкова накладна), а також документами, що підтверджують якість (гігієнічний висновок, сертифікати).

У пункті 4.1 Договору сторони домовились, що розрахунок по Договору між продавцем та покупцем здійснюється в наступному порядку: 100% оплата протягом 3 банківських днів, після отримання рахунку.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору він діє до 31.12.2012 року, закінчення строку Договору, не звільняє сторони від виконання невиконаних умов цього Договору і від відповідальності за порушення його умов, що мали місце до спливу зазначеного строку.

На виконання умов Договору, по замовленню відповідача, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 22848,38 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-00000981 від 11 грудня 2012 року, видатковою накладною №РН-0966 від 12 грудня 2012 року, податковою накладною №37 від 12.12.2012 року та довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №130 від 11 грудня 2012 року.

В порушення умов Договору, вартість отриманого товару відповідач оплатив частково в сумі 10000,00 грн., а саме: 17.12.2012 року сплачено 2000,00 грн., 28.01.2013 року сплачено 5000,00 грн., 08.02.2013 року сплачено 2000,00 грн. та 19.03.2013 року сплачено 1000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та визнається відповідачем.

Отже, борг з оплати за отриманий відповідачем товар становить 12848,38 грн. (22848,38 грн. - сума, на яку поставлено товар - 10000,00 грн. - сума, яка сплачена за товар).

21 березня 2013 року позивач направив відповідачу для підписання акт звірки розрахунків, який підписаний відповідачем, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем по договору за станом на 20.03.2013 року становить 12848,38 грн. За станом на дату розгляду справи сума боргу з оплати за товар відповідача перед позивачем не змінилась.

21 березня 2013 року позивач направив відповідачу претензію №11, у якій вказав, що відповідачем сплачено 9000,00 грн., заборгованість становить 13848,38 грн. та вимагав здійснити переказ вказаної суми протягом 10 днів.

У відповіді від 19.04.2013 року №07/77-юр відповідач вказав на соціальну значимість підприємства, оскільки воно є єдиним підприємством у області, яке створено з метою навчання інвалідів зі слуху, визнав наявність заборгованості та просив розглянути можливість вирішення питання шляхом бартерної угоди - надання послуг по виготовленню столярних виробів або розстрочити виплату заборгованості. Докази отримання позивачем відповіді на претензію відповідач не надав.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми боргу з оплати за поставлений товар, інфляційне збільшення суми боргу та три проценти річних, нарахованих за порушення грошового зобов'язання.

Сторони правовідносин являються суб'єктами господарювання у розумінні ст.55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Враховуючий фактичні обставини справи та правовідносини сторін, суд вважає, що Договір №4 купівлі-продажу, на підставі якого заявлені позовні вимоги, за правовою природою є господарським договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості по Договору.

Суд не приймає доводи відповідача, оскільки обставини, на які він вказує, не змінюють умов і не припиняють зобов'язання сторін за Договором, не дають підстав для звільнення від відповідальності. Відсутність у відповідача необхідних грошових коштів не звільняє його від обов'язку оплатити вартість отриманого товару.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені докази у справі та правові норми, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 12848,38 грн. боргу з оплати за поставлений по Договору товар.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційного збільшення суми боргу за період прострочення січня-березня 2013 року позивачем зроблений вірно, сума інфляційного збільшення суми боргу за вказаний період прострочення становить 27,85 грн.

У Договорі сторони не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 18.12.2012 року по 16.04.2013 року, з врахуванням здійснених відповідачем сум оплати, сума трьох процентів річних за вказаний період становить 159,60 грн.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 12848,38 грн. боргу, 159,60 грн. три проценти річних, 27,85 грн. інфляційного збільшення суми боргу, отже суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Отже, звільнення відповідача від сплати судового збору за подання позову не впливає на розподіл судових витрат, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Черкаського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (м.Черкаси, вул.Пацаєва, 3, ідентифікаційний код 03972821) на користь приватного підприємства "Інтерплит" (м.Черкаси, проспект Хіміків, 4А, ідентифікаційний код 30842568) - 12848,38 грн. боргу, 159,60 грн. три проценти річних, 27,85 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 1720,50 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 06 червня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко