Ухвала

від 21.05.2013 по справі 13/237-ап-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року м. Київ К/9991/48828/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Вербицької О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 року по справі № 13/237-АП-08 за позовом Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до Відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області звернулась до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» про стягнення податкової заборгованості по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 125093,39 грн..

Постановою Господарського суду Херсонської області від 17.06.2008 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 13498,40грн. податкової заборгованості з фіксованого сільськогосподарського податку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 року змінено рішення суду першої інстанції та виключено з мотивувальної частини постанови посилання на порушення позивачем строків давності як на підставу для часткової відмови у задоволенні позову, в іншій частині залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанови першої та апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті проведених невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати відповідачем фіксованого сільськогосподарського податку встановлено порушення ст. 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», а саме несвоєчасну сплату відповідачем узгоджених сум податку та прийнято податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу нараховано штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Частково задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом встановлено, що станом на 31.03.2008 відповідач має непогашену податкову заборгованість перед місцевими бюджетами в сумі 125093,39 грн. з них перед бюджетом Каланчацької селищної ради недоїмка складає 910,21грн., перед бюджетом Гаврилівської селищної ради 13852,31грн., а також пеня за несвоєчасну сплату податку у сумі 3495,60грн., перед бюджетом Привільської сільської ради 40968,33грн. та пеня 8047,56грн., перед бюджетом Червоночабанської сільської ради 47215,50грн. та пеня 10603,88грн. У той же час встановлено, що відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 13498,40грн., що підтверджується копіями бухгалтерських документів, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Статтею 5 вказаного закону встановлено, що платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

Як встановлено матеріалами справи, ВАТ «Херсонрибгосп» протягом 2003-2007років подавало розрахунок суми фіксованого сільськогосподарського податку до Чаплинської МДПІ в строки, встановленні законом. Проте податковим органом дані платежі самостійно зараховувалися у рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій та пені на підставі на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами".

Пунктом 7.7 статті 7 названого Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 року залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписВербицька О.В. підписРибченко А.О.