Ухвала від 29.05.2013 по справі 2а-13843/11/0170/21

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13843/11/0170/21

29.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю" Інвест Плюс"- Жукова Євгенія Юріївна, довіреність № 1 від 14.01.13

представник відповідача - Державної податкової інспекція у м. Ялті АР Крим Державної податкової- Будан Євгенія Георгіївна, довіреність № 2753/9/10-00 від 13.08.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 18.02.13 у справі № 2а-13843/11/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Інвест Плюс" (вул. Терлецького, 9 А,Форос,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98690)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дії і стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю" Інвест Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дії і стягнення - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000512301 від 22.02.2011р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000502301 від 22.02.2011р. в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 900539,00 грн.

В інший частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" 1698,14 грн. судових витрат, шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 29.05.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача проти задоволення апеляційного скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою та перебуває на обліку у органах державної податкової служби з 04.04.2003 р.

З 28.01.2011р. тривалістю 5 робочих днів Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС (далі відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інвест плюс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 р., що декларувалось за період з 01.09.10 р. по 30.09.10 р., за листопад 2010р, що декларувалось за період з 01.10.10 р. по 31.10.10 р.

За результатами перевірки складено Акт виїзної позапланової перевірки №120/23-4/32362095/7 від 08.02.11 р. (далі - Акт перевірки), яким виявлені порушення:

- п.1.4. ст.1, п.п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.6., п.7.2., п.п. 7.4.1., п.7.4., ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.97р. змінами та доповненнями) п.п. 5.3.9. п.5.3., ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР ТОВ "Інвест Плюс" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 р. на 164127,00 грн., за жовтень 2010 р. на 392876,00 грн., за листопад 2010 р. на 1224706,00 грн.

- п.1.4. ст.1, п.п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.6., п.7.2., п.п. 7.4.1., п.7.4., ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.97р. змінами та доповненнями) п.п. 5.3.9. п.5.3., ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР ТОВ "Інвест Плюс" завищено залишок від'ємного значення декларації з ПДВ за листопад 2010 р. на суму ПДВ у розмірі 262416,00 грн.

Згідно п.п.7.7.1., 7.7.2., п.7.7., ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.97р. змінами та доповненнями), відповідач дійшов висновку, що сума ПДВ заявлена до бюджетного відшкодування по деклараціям ПДВ підлягає зменшенню за жовтень 2010 р. на суму ПДВ у розмірі 612142 грн., листопад 2010 р. на суму ПДВ у розмірі 291350 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502301 від 22.02.2011, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 903492 грн., в т.ч. 612142 грн. за жовтень 2010 р. та 291350 грн. за листопад 2010 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000512301 від 22.02.2011, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1781709 грн., у т.ч. 164127 грн. за вересень 2010р., 39287 грн. за жовтень 2010р. та 1224706 грн. за листопад 2010 р.;

На спірні правовідносини розповсюджувались норми Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент проведення перевірки ( вересень-листопад 2010 року).

Так, Закон України "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168) визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Об'єктом оподаткування, відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

П.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку .

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, згідно п.п.7.7.1., п.7.7. ст.7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2., п.7.7., ст. 7 Закону № 168 передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Разом з тим, приписами п.п. 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону № 168 передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами були укладені угоди, на виконання яких були складені та видані первинні бухгалтерські та податкові документи: видаткові накладні, витратні накладні, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні.

З залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що контрагенти позивача на час виписки податкових накладних перебували платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Колегія суддів зазначає, що зміст правочинів позивача з контрагентами не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання правочинів.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що контрагенти позивача свої обов'язки виконали в повному обсязі.

Зокрема платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи, підтверджується отримання позивачем товару (робіт, послуг), вартість яких сплачена.

Таким чином, висновки відповідача щодо завищення позивачем розміру від'ємного значення з ПДВ на загальну на суму 1781709 грн. є безпідставними та необгрунтованими.

Під час апеляційного розгляду судом встановлено, що незважаючи на підтвердження первинними документами сформування податкового кредиту у квітні 2010 р., в наявних первинних документах відсутні будь-які позначки, що дозволяють визначити зв'язок між здійсненними витратами та господарською діяльністю позивача, тому, віднесення ПДВ в загальній сумі 2070,89 грн. вартості цих послуг до податкового кредиту з ПДВ у квітні 2010 р. є порушенням п.п.7.4.1. Закону №168.

Також, матеріали справи свідчать, що заявлений до бюджетного відшкодування у жовтні 2010 р. ПДВ в сумі 441,05 грн. по податковій накладній ТОВ "Амбелія" №38 від 30.09.2010 р. був сплачений постачальнику вже у жовтні 2010 р. (виписка банку з 14.10.2010 р., а заявлений до бюджетного відшкодування в листопаді 2010 р. ПДВ в сумі 441.05 грн. за податковою накладною №43 від 31.10.2010 р. був сплачений постачальнику в листопаді (платіжне доручення №1597 від 11.11.2010 р. (т.1, а.с.240, т. 4 а.с. 124) тобто, в місяці декларування бюджетного відшкодування, що є порушенням п.п. 7.7.2. Закону №168.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за період квітень-липень 2010р., вересень-листопад 2010 р., у зв'язку з чим відсутні і підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 900539,00 грн. (903492 грн.-2953 грн.).

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №76/12 від 15.11.2012 р. по адміністративній справі №2а-13843/11/0170/17, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Інвест плюс" підтверджуються висновки акту перевірки ДПІ №120/23-4/32362095/7 від 08.02.2011 р. про завищення від'ємного значення з ПДВ за квітень 2010 р. на 2071 грн., та не підтверджуються висновки цього акту про завищення суми від'ємного значення з ПДВ за травень 2010 р. на 213968 грн., за червень 2010 р. на 51972, за липень 2010 р. на 307076 грн. за вересень 2010 р. на 164127 грн., за жовтень 2010 р. 392876,00 грн., листопад 2010р. в сумі 1224706 грн. Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Інвест Плюс" підтверджується достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень 848912 грн. за листопад 2010 р. в сумі 805380 грн.

Завищення залишку від'ємного значення рядку 26 декларації з ПДВ за листопад 2010 р. на 262416 грн. первинними бухгалтерськими документами ТОВ "Інвест Плюс" не підтверджується.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення від'ємного значення з ПДВ у сумі 1781709,00 та суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 900539,00 грн. (903492 грн.-2953 грн.).

Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок про безпідставність висновків відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Ялта № 0000502301 від 22.02.2011, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 900539 грн., № 0000512301 від 22.02.2011, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1781709 грн., підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції здійснив вірний аналіз діючого законодавства та дійшов вірного висновку щодо наявності підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.13 у справі № 2а-13843/11/0170/21 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва