Ухвала

від 29.05.2013 по справі 2а-2899/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2899/12/2770

29.05.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "Гідромир"- Рудько Роман Іванович, довіреність № б/н від 24.04.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 480/9/10-039 від 06.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 21.03.13 у справі № 2а-2899/12/2770

за позовом Приватного підприємства "Гідромир" (вул. Ген. Острякова, 143, кв. 12,Севастополь,99055)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Гідромир" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000620222 від 21.11.2012 про збільшення Приватному підприємству "Гідромир" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 207041,75 грн.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000600222 від 21.11.2012 про збільшення Приватному підприємству "Гідромир" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249000,11 грн.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Гідромир" (99055, місто Севастополь, вул.Ген.Острякова, 143, кв.12, код ЄДРПОУ 31600525) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4216,41 грн. (чотири тисячі двісті шістнадцять гривень двадцять одна копійка).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 29.05.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Гідромир" є юридичною особою та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби в якості платника податків.

У період з 22.10.2012 по 26.10.2012 посадовими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 19.10.2012 № 1185, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Гідромир" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд строй", Фірмою "Капітель Плюс", Колективним підприємством "Альянс" за період з 01.03.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт № 113/22-2/31600525/8540/10 від 02.11.2012, яким встановлені порушення:

- підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/94-ВР від 03.04.1994, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме - завищення податкового кредиту за період з 01.03.2009 по 31.03.2012 всього у сумі 178736,00 грн., в тому числі: у березні 2009 року у сумі 1423,00 грн., у серпні 2009 року у сумі 1425,00 грн., у березні 2010 року у сумі 8000,00 грн., у квітні 2010 року у сумі 20895,00 грн., у травні 2010 року у сумі 10300,00 грн., у червні 2010 року у сумі 7480,00 грн., у липні 2010 року у сумі 5658,00 грн., у листопаді 2010 року у сумі 10000,00 грн., у грудні 2010 року у сумі 29494,00 грн., у січні 2011 року у сумі 2583,00 грн., у лютому 2011 року у сумі 12731,00 грн., у березні 2011 року у сумі 8260,00 грн., у квітні 2011 року у сумі 4300,00 грн., у червні 2011 року у сумі 19203,00 грн., у липні 2011 року у сумі 6500,00 грн., у серпні 2011 року у сумі 5667,00 грн., у лютому 2012 року у сумі 24816,67 грн.;

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме - завищення витрат за період з 01.03.2009 по 31.03.2012 всього у сумі 893686,00 грн., у тому числі: за 2009 рік у сумі 14241,00 грн., за 2010 рік у сумі 438148,00 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 104956,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 212268,00 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 124083,00 грн.;

- статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997, статей 151, 152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся у загальній сумі 214212,20 грн., у тому числі: за 2009 рік у сумі 3560,25 грн., за 2010 рік у сумі 109534,50 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 26239,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 48821,41 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 26057,43 грн.;

- частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини, які укладені за період з 01.03.2012 по 30.07.2012 з постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй", Фірмою "Капітель Плюс", Колективним підприємством "Альянс", мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000620222 від 21.11.2012 про збільшення Приватному підприємству "Гідромир" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249000,11 грн., з яких: за основним платежем - 214212,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34788,11 грн.;

- № 0000600222 від 21.11.2012 про збільшення Приватному підприємству "Гідромир" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 207041,75 грн., з яких: за основним платежем - 175888,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31153,75 грн.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" був укладений договір підряду № 418 від 18.04.2011.Ціна договору складає 25800,00 грн. Строк дії договору - з 18.04.2011 по 15.05.2011.

Також, між Приватним підприємство "Гідромир" та Колективним підприємством "Альянс" було укладено договір підряду № 116 від 28.02.2012. Ціна договору - 148900,28 грн., строк дії - з 29.02.2012 по 15.03.2013.

Також, у перевіряємий період між позивачем та Фірмою "Капітель Плюс" були укладені наступні договори:

- № 136 від 27.03.2009, відповідно до якого Приватне підприємство "Гідромир" (Замовник) доручає, а Фірма "Капітель Плюс" (Підрядник) зобов'язується виконати роботу з маркетингових досліджень ринку теплотехнічного обладнання по Кримському регіону та піар-стратегію підприємства на 6 місяців. Ціна договору складає 8540,00 грн., строк дії - з 27.03.2009 по 30.03.2009;

- № 151 від 03.03.2010, згідно з яким Фірма "Капітель Плюс" (Підрядник) зобов'язується за завданням Приватного підприємства "Гідромир" (Замовника) виконати роботу з монтажу водопроводу та каналізації корпусу № 8 пансіонату "Прибережний". Ціна договору - 250170,00 грн., строк дії - з 03.03.2010 по 30.05.2010;

- № 17/751 від 15.07.2010, відповідно до якого Фірма "Капітель Плюс" (Виконавець) за завданням Приватного підприємства "Гідромир" (Замовника) зобов'язується надати послуги по проведенню маркетингових досліджень ринку теплотехнічного обладнання по Кримському регіону та розробці піар-стратегії підприємства на 2010 рік. Ціна договору - 23950,00 грн., строк дії - з 15.07.2010 по 25.07.2010;

- № 907 від 10.11.2010, згідно з яким Фірма "Капітель Плюс" (Підрядник) зобов'язується виконати за завданням Приватного підприємства "Гідромир" (Замовника) роботу з реконструкції зовнішніх мереж водовідведення бази "Днепр". Ціна договору - 60000,00 грн., враховуючи вартість матеріалів та робіт, строк дії - з 10.11.2010;

- № 917 від 23.12.2010, відповідно до якого Фірма "Капітель Плюс" (Підрядник) зобов'язується виконати за завданням Приватного підприємства "Гідромир" (Замовника) роботу з ремонту мереж водопостачання та водовідведення корпусу № 8 пансіонату "Прибережний". Ціна договору - 151765,33 грн., строк дії - з 23.12.2010 по 30.07.2011;

- № 166 від 16.03.2011, згідно з яким Фірма "Капітель Плюс" (Підрядник) зобов'язується за завданням Приватного підприємства "Гідромир" (Замовника) виконати роботу з монтажу обладнання бойлерної 1-го корпусу пансіонату "Прибережний". Ціна договору - 49560,00 грн., строк дії - з 16.03.2011 по 30.07.2011;

- № 691 від 07.07.2011, відповідно до якого Приватне підприємство "Гідромир" (Замовник) доручає, а Фірма "Капітель Плюс" (Підрядник) зобов'язується виконати поставку та монтаж обладнання для обв'язки шпари та фільтрації для шпари пансіонату "Прибережний". Вартість робіт та матеріалів складає 39000,00 грн., договір діє до закінчення останнього етапу робіт та прийняття його. Підрядник зобов'язується виконати роботи до 30.07.2011 за умовою можливості їх проведення;

- № 796 від 18.08.2011, згідно з яким Приватне підприємство "Гідромир" (Замовник) доручає Фірмі "Капітель Плюс" (Виконавцю) надати послуги з проведення маркетингових досліджень по вивченню ринка збиту геліосистем в Криму. Ціна договору - 34000,00 грн., строк дії - з 18.08.2011 по 01.09.2011.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 2 статті 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено , що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(який діяв під час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Невід'ємною ознакою наявності підстав для віднесення витрат платника податку, здійснюваних ним як компенсація вартості робіт, послуг, до складу валових витрат є використання результату таких робіт, послуг для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно до п.п. 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що для віднесення витрат на валові витрати повинен бути факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків (використання у власній господарській діяльності придбаних (виготовлених) товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання). При цьому, вказані обставини повинні бути підтверджені певними документами.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку, зокрема підпунктом 11.2.3 цій статті встановлено особливості відображення платником податку у податковому обліку валових витрат при здійсненні ним операцій з особами які є нерезидентами та резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством.

З аналізу наведеної норми вбачається, що датою збільшення валових витрат платника податку є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Аналогічні норми містять у Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який також діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону).

Згідно з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і незалежна від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, і є підставою для нарахування податкового кредиту (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до абзацу третього підпункту 7.2.3 та абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 цієї статті, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що на адресу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби надійшли акти про неможливість проведення зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй", Колективного підприємства "Альянс" та Фірми "Капітель Плюс" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012: від 06.04.2012 № 29/22/36165567, від 11.04.2012 № 36/22/32468182 та від 11.04.2012 № 38/22/31095815.

З аналізу вказаних актів відповідачем зроблений висновок про відсутність факту придбання позивачем товару (робіт, послуг), а отже реально вчинених господарських операцій.

Щодо висновків відповідача про нікчемність правочинів, укладених з контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Матеріали справи містять копії платіжних доручень Приватного підприємства "Гідромир", які свідчать про перерахування коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй", Колективному підприємству "Альянс" та Фірмі "Капітель Плюс" за отримані товари (роботи, послуги), довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти прийому виконаних будівельних робіт, маркетингові дослідження ринка теплотехнічного обладнання по Кримському регіону та розробки піар-стратегії підприємства позивача, податкові накладні, видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки-фактури, акти прийому виконаних підрядних робіт, листи контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "База "Дніпро" та Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Прибережний" про підтримання фінансово-господарських відносин з Приватним підприємством "Гідромир" у період, що перевірявся.

Колегія суддів ретельно дослідивши первинні документи, приходить до висновку, що вони оформлені відповідно до вимог законодавства та містять усі відповідні реквізити, отже валові витрати позивача сформовані відповідно до вимог законодавства з питань відображення валових витрат у податковому обліку.

Під час здійснення господарських операцій Приватне підприємство "Гідромир" було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість.

Судом безперечно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй», Колективне підприємства "Альянс", Фірма "Капітель Плюс" є юридичними особами та на момент здійснення господарських операцій були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджується, що Фірмі "Капітель Плюс" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" та Колективному підприємству "Альянс" Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України видані ліцензії серії АВ № 195348, АВ № 513962, АВ № 119461 на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком).

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів , які б свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом з відображенням у податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість.

Щодо порушеної кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй", Колективного підприємства "Альянс" та фірми "Капітель Плюс", проведених процесуальних діях щодо допиту директорів вказаних контрагентів позивача, про які зазначено в акті перевірки Приватного підприємства "Гідромир", колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21.03.13 у справі № 2а-2899/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва