Постанова

від 04.06.2013 по справі 5024/517/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 5024/517/2012 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Спільної виробничо - комерційної фірми „Діпаріс" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у справі № 5024/517/2012 господарського судуХерсонської області за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Дес-Груп" доСпільної виробничо - комерційної фірми „Діпаріс" простягнення 80000,00 грн. за зустрічним позовом Спільної виробничо - комерційної фірми „Діпаріс" доТовариства з обмеженою відповідальністю „Дес-Груп" простягнення збитків у сумі 149039,56 грн. за участю представників: від позивача за первісним позовом - Кобилецький В.В. від відповідача за первісним позовом - не з'явився В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Дес-Груп" звернулося до господарського суду з позовом до СВКФ „Діпаріс" про стягнення 80000,00 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи згідно договору підряду № 03-11/11 від 03.11.2011 року.

СФКФ „Діпаріс" була подана до господарського суду зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ „Дес-Груп" 149039,56 грн. збитків, що полягають у витратах, які СВКФ „Діпаріс" повинна понести для усунення недоліків виконаних підрядних робіт.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.12.2012 року (суддя - Немченко Л.М.) первісний позов ТОВ „Дес-Груп" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з СВКФ „Діпаріс" на користь ТОВ „Дес-Груп" 80000,00 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи за договором підряду № 03-11/11 від 03.11.2011 року та судовий збір у сумі 1609,5 грн. Зустрічний позов СВКФ „Діпаріс" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Дес-Груп" на користь СВКФ „Діпаріс" 46099,00 грн. збитків та 1609,5 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року (головуючий суддя - Петров М.С., судді - Разюк Г.П., Колоколов С.І.) вказане рішення місцевого господарського суду щодо часткового задоволення зустрічного позову скасовано. У цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими актами, СФКФ „Діпаріс" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись при цьому на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 22, 857, 858, 859, 860, 883 ЦК України.

04.06.2013 року ТОВ „Дес-Груп" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просив постанову суду апеляційної інстанції у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу СФКФ „Діпаріс" - без задоволення.

У судове засідання 04.06.2013 року з'явився лише представник позивача за первісним позовом, представник відповідача за первісним позовом у призначене судове засідання не з'явився, проте 03.06.2013 року до Вищого господарського суду України від СФКФ „Діпаріс" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, мотивоване перебуванням його повноважного представника на лікарняному.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, оскільки про дату, час та місце розгляду касаційної скарги у даній справі сторони були повідомлені завчасно, у той час як явка їх представників у призначене судове засідання обов'язковою не визнавалася.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.11.2011 року між ТОВ „Дес-Груп" (підрядник) та СВКФ „Діпаріс" (замовник) було укладено договір підряду № 03-11/11, згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується виконати і здати в строк роботи, передбачені „Калькуляцією-розрахунком" (додаток № 1 до договору), на об'єкті, визначеному п. 1.2. цього договору, відповідно до узгоджених проектних рішень (документації), а замовник зобов'язується забезпечити необхідні умови, передати підряднику (надати) будівельний майданчик (фронт робіт) та прийняти закінчені підрядні роботи, фінансувати та оплатити їх.

Пунктом 1.2 договору визначено, що об'єктом, на якому виконуються підрядні роботи за цим договором, є склад магазину будівельних матеріалів за адресою: Херсонська обл., смт. Новотроїцьке.

Замовник зобов'язаний після набрання чинності цим договором не пізніше 1 дня до запланованого ним (і узгодженого з підрядником) строку початку робіт передати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) за відповідними актами приймання - передачі (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.3.3 договору замовник бере на себе зобов'язання прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт приймання виконаних підрядних робіт протягом 3 календарних днів з моменту отримання акту або надати підряднику протягом цього строку обґрунтовану письмову відмову від підписання акту приймання виконаних підрядних робіт. На копіях вищезгаданих акту або відмови від підписання акту представники сторін роблять відмітку про передачу (отримання) оригіналів цих документів із зазначенням поточної дати. У випадку ненадходження від замовника письмової мотивованої відмови від підписання акту приймання виконаних підрядних робіт, підрядні роботи вважаються прийнятими замовником.

Згідно з п. 4.2 договору вартість робіт є динамічною та складає 81700 грн.

У п. 4.3 договору сторони погодили, що фінансування виконаних робіт та остаточний розрахунок здійснюється в порядку і строки відповідно з графіком фінансування (додаток № 3 до договору), а саме: авансовий платіж - 55700 грн., та остаточний розрахунок у сумі 26000 грн. - протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 5.1 договору підрядник гарантує виконання робіт у повній відповідності з цим договором, проектною документацією, нормативно - технічними документами будівельного виробництва, будівельними нормами, що діють на території України.

У п. 5.2 договору сторони дійшли згоди, що гарантійний строк становить один рік з дня підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.

Звертаючись до господарського суду з первісним позовом, ТОВ „Дес-Груп" зазначило, що згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року ним були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 80000,00 грн., які, в порушення умов договору підряду № 03-11/11 від 03.11.2011 року, СВКФ „Діпаріс" оплачені не були, а тому просило стягнути з відповідача спірну суму заборгованості.

В обґрунтування зустрічної позовної вимоги СВКФ „Діпаріс" посилалося на те, що між сторонами, окрім договору № 03-11/11 від 03.11.2011 року, був також укладений і договір підряду № 22-09/11 від 22.09.2011 року, роботи за якими підрядник належним чином не виконав з огляду на появу тріщин на поверхні підлоги як в магазині, так і в складі магазину, що має своїм наслідком спричинення збитків замовнику, які полягають у витратах, котрі той вимушений буде понести на повторне виконання цих робіт, у розмірі 149039,56 грн., що дорівнює сумарній вартості обох договорів підряду.

Оцінивши наявний в матеріалах справи акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року, господарський суд першої інстанції зазначив, що останнім підтверджується виконання підрядником та прийняття замовником робіт на суму 80000,00 грн., а відтак дійшов висновку, що строк виконання замовником взятого на себе зобов'язання з їх повної оплати настав, у зв'язку з чим зазначив, що первісні позовні вимоги про стягнення спірної суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог про стягнення 149039,56 грн. збитків, місцевий господарський суд вказав, що останні підлягають частковому задоволенню в сумі 46099,65 грн., яка визначена згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи у даній справі як вартість робіт, необхідних для усунення недоліків у вже виконаних підрядних роботах як згідно акта за грудень 2011 року за договором № 03-11/11 від 03.11.2011 року, так і згідно актів за листопад за договором № 22-09/11 від 22.09.2011 року.

Господарський суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про стягнення спірної суми заборгованості за виконані підрядником роботи, у задоволенні зустрічного позову про стягнення збитків відмовив повністю, посилаючись на те, що у замовника відсутні підстави вимагати від підрядника виконання взятих на себе гарантійних зобов'язань, оскільки той не здійснив оплату виконаних підрядних робіт, яка є необхідною передумовою для такої вимоги.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за виконані роботи помилковими, оскільки вони зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, погоджуючись при цьому з твердженням суду апеляційної інстанції про те, що у зустрічному позові про стягненні збитків слід відмовити повністю, виходячи з наступних підстав.

Як правильно встановлено судами, укладений між сторонами договір № 03-11/11 від 03.11.2011 року за своєю правовою природою є договорами будівельного підряду, за якими підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 875 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Виходячи з положень наведених норм, слідує, що право підрядника на оплату виконаних робіт виникає після їх остаточної здачі замовнику, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі, проте у будь-якому разі обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк.

Утім, задовольняючи первісні позовні вимоги про стягнення 80000,00 грн. заборгованості за підрядні роботи, суд апеляційної інстанції виходив лише з наявності в матеріалах справи підписаного сторонами акта приймання виконаних робіт за грудень 2011 року, однак, не врахував встановлені місцевим господарським судом обставини, що на момент підписання замовником вказаного акта перелічені в ньому роботи не були виконані належним чином, оскільки їх якість не відповідала вимогам п. 4.43 ДБН 3.04.01-87 "Ізоляційні та оздоблювальні покриття", що пред'являються до готового покриття підлоги, а саме: для влаштування зміцнюючого покриття підрядником було використано удвічі менше полімер-цементу та на 70 л менше глибокопроникаючої ґрунтовки, ніж потрібно за нормою, що мало своїм наслідком появу тріщин на поверхні покриття, про що зазначено експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної у даній справі.

Також судами не були враховані й ті обставини, що матеріали справи не містять вимоги замовника про пропорційне зменшення ціни виконаних робіт, яка б свідчила про те, що останній погодився на прийняття робіт неналежної якості, натомість з наявної претензії (т. 1, а. с. - 67), адресованої підряднику, від відповіді на яку останній ухилився, вбачається, що замовник, скориставшись передбаченим договором та законом правом на безоплатне усунення недоліків у роботі, мав на меті відновити своє порушене право на отримання якісного результату робіт, який відповідає умовам укладеного договору та нормативно закріпленим вимогам, на момент його передання замовнику.

Таким чином, з огляду на положення вищенаведених норм, якими виникнення у замовника обов'язку з оплати підрядних робіт обумовлене їх виконанням належним чином, виходячи з встановлених місцевим господарським судом обставини справи про те, що виконані згідно акта за грудень 2011 року роботи на момент їх передання замовнику не відповідали закріпленим вимогам щодо якості, враховуючи при цьому, що за спірним актом результат робіт передався замовнику в цілому, що унеможливлює відокремлення певних видів робіт, оскільки неякісне виконання хоча б одного з етапів улаштування покриття підлоги має своїм наслідком неналежну якість кінцевого результату робіт та за відсутності у суду права за власною ініціативою пропорційно зменшувати ціну робіт без вимоги про те замовника, колегія суддів дійшла висновку про передчасність та безпідставність стягнення з замовника вартості підрядних робіт, які на момент їх передання не відповідали нормативно закріпленим вимогам щодо їх якості.

Стосовно зустрічних позовних вимог про стягнення збитків за договором № 03-11/11 від 03.11.2011 року, колегія суддів зазначає, що у розумінні ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу ст. 858 ЦК України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Отже, виходячи з положень наведеної норми, враховуючи при цьому, що умовами договору сторони встановили обов'язок підрядника безоплатно усувати недоліки у роботі, у той час як право замовника на самостійне їх усунення укладеним між сторонами договором не передбачене, замовник, повідомивши підрядника про виявлені недоліки, мав встановити останньому строк для їх усунення, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - скористатися закріпленим законом правом відмовитися від договору підряду та вимагати від підрядника відшкодування понесених у зв'язку з цим збитків.

Однак, матеріали справи не містять такої відмови замовника від договору підряду, так само як і доказів послідуючого самостійного усунення ним недоліків у вже оплачених підрядних роботах та понесення у зв'язку з цим збитків.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заявлена замовником до стягнення сума збитків у загальному розмірі 149039,56 грн. визначена шляхом додавання вартості обох договорів підряду є безпідставною, оскільки остання не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України та згідно висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи наявні у виконаних роботах недоліки є такими, що підлягають усуненню, у той час як доказів на підтвердження неможливості використання результатів робіт внаслідок допущених підрядником недоліків чи неможливості їх усунення матеріали справи не містять.

Щодо вимоги замовника про стягнення збитків за договором підряду № 22-09/11 від 22.09.2011 року, колегія суддів зазначає, що остання у розумінні ст. 60 ГПК України не є зустрічною, оскільки не є взаємно пов'язаною з первісною позовною вимогою про стягнення заборгованості за іншим договором підряду № 03-11/11 від 03.11.2011 року та не спростовує її, а відтак мала бути предметом окремого позову, однак, враховуючи вищенаведені висновки суду касаційної інстанції та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати замовником робіт, виконаних підрядником на виконання умов договору підряду № 22-09/11 від 22.09.2011 року, так само як і доказів відмови замовника від нього з послідуючим самостійним усуненням наявних недоліків, колегія суддів вважає, що у їх стягненні також слід відмовити.

Також колегія суддів вважає неспроможними висновки суду апеляційної інстанції про те, що у замовника відсутні підстави вимагати від підрядника виконання гарантійних зобов'язань в частині усунення виявлених недоліків підрядних робіт, бо оплата виконаних робіт замовником здійснена не була, оскільки за приписами ст. 857 ЦК України у підрядника наявний обов'язок передати замовникові результат робіт, що відповідає встановленим вимогам щодо якості, у той час як у розумінні ст. ст. 858, 884 ЦК України настання відповідальності підрядника за виявлені протягом гарантійного строку дефекти, а відтак - і обов'язок щодо їх усунення ніяким чином не обумовлені фактом оплати замовником неналежним чином виконаних робіт.

Твердження суду апеляційної інстанції про те, що оскільки роботи за двома договорами підряду повністю виконані, тому замовник вже не може відмовитися від договорів, а відтак - не може й вимагати від підрядника відшкодування збитків, натомість лише наділений правом вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, колегія суддів вважає таким, що зроблене з порушенням норм матеріального права, адже у даному випадку буде мати місце не відмова від подальшого виконання підрядником обумовлених робіт (ст. 849 ЦК України), а відмова саме від його гарантійних зобов'язань по усуненню виявлених до закінчення гарантійного строку недоліків у вже виконаних роботах (ст. ст. 858, 859 ЦК України), з послідуючим правом на відшкодування збитків, понесених замовником у зв'язку з самостійним усуненням наявних недоліків.

Отже, при вирішення по суті первісних позовних вимог як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції, повно та всебічно встановивши фактичні обставини справи, припустилися неправильного застосування норм матеріального права, що мало своїм наслідком прийняття неправомірного рішення в цій частині, а відтак, враховуючи положень п. 2 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції у даній справі стосовно задоволення первісних позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову у позові в цій частині.

При цьому, відмовляючи у зустрічному позові, суд апеляційної інстанції, хоча і припустився порушення норм матеріального права, однак, дійшов правильного висновку по суті заявлених вимог, а тому постанову суду апеляційної інстанції у даній справі в цій частині слід залишити без змін з вищевикладених мотивів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Спільної виробничо - комерційної фірми „Діпаріс" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 11.12.2012 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у справі № 5024/517/2012 в частині задоволення первісного позову - скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у позові повністю. В частині зустрічних позовних вимог постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у справі № 5024/517/2012 слід залишити без змін.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільної виробничо - комерційної фірми „Діпаріс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 11.12.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у справі № 5024/517/2012 в частині задоволення первісного позову про стягнення з СВКФ „Діпаріс" на користь ТОВ „Дес-Груп" 80000,00 грн. заборгованості скасувати.

У цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року у справі господарського суду Херсонської області № 5024/517/2012 залишити без змін.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з СВКФ „Діпаріс" на користь ТОВ „Дес-Груп" 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ТОВ „Дес-Груп" на користь СВКФ „Діпаріс" 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з СВКФ „Діпаріс" в дохід Державного бюджету України 1490,39 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк